Глава 14. Пологовий будинок.

ГЛАВА 14

Ваня з Наташею опинилися в будинку Рикових в назначений час. Двері їм відкрив Арсен. Він мовчки провів їх в квартиру до кімнати, де за накритим столом сиділи Карма та Рамал. Арсен запропонував присісти Вані з Наташею на дивані, а сам сів за стіл на табуретці. Стіл цього разу вже був підсунутий до дивана. Карма з Рамалом сиділи на табуретках навпроти Івана з Наташею, а Арсен ліворуч від них. Всі мовчали. Ніхто не наважувався сказати ні слова. Рамал розлив якийсь напій, схожий на вино, у фужери, які стояли біля кожного. Потім, піднявши свій фужер, рукою дав знати щоб всі випили. Всі так і зробили. Але продовжувала стояти тиша.

Мене власне там не було. Це вже потім мені про це розказував Іван. Напевне тишею так би все і закінчилося, якби Наташа не почала говорити:

• Ви не хочете зі мною спілкуватися? Якщо так, то я піду? Я просто хотіла з вами познайомитися.
• Ні, що ти, донечко, - вихопилося у Карми. - Давай знайомитися. Я – Карма, твоя мама, а це Рамал – твій тато, а це Арсен – твій старший брат.
• Я – Наташа…
• Ти дуже схожа на мою бабусю, - продовжувала підтримувати розмову Карма. -  Ось, я навіть фотоальбом приготувала. Тут є твої бабуся і дідусь. Зараз я тобі все покажу.

У Карми з дочкою зав’язалася розмова. Вона почала розказувати Наташі про їхній рід, потім до розмови долучився Рамал, а ще трошки згодом і Арсен. Вже за півгодини вони стали такими, ніби все життя жили всі разом. Наташа розуміла їх з полу слова. Ваня навіть відчув себе там зайвим і  хотів вже було піти, але його зупинила Наташа.

• Ваня, не йди. Я хочу, щоб ти був тут, зі мною і моєю сім’єю.

Ваня звісно зрадів, так як Наташа йому вже давно подобалася, але вона на нього ніколи не звертала уваги. А тут йому випала така честь. Він зміг дізнатися практично все про родину дівчини, яка йому так подобалася.

Поки Іван ознайомлювався з циганськими традиціями, я вже сиділа в кабінеті головного лікаря. Пояснивши йому ситуацію, що склалася, лікар наказав молодшій медичній сестричці принести з архіву документи, які мене цікавили. Але на жаль в документах не знайшлося інформації, яка мене цікавила. Карточки були заведені на роженець і їх було всього дві: одна на Тетяну, інша – на Лєну. В обох зазначалося, що пологи приймав лікар Зорян Фельдман. В графі «акушер» - стояв прочерк. Так що ні імені помічника Зоряна, ні куди ділась карточка циганки я не дізналася.

Так як це був не просто пологовий будинок, а ще й крім того місце роботи Зоряна Фельдмана, я вирішила піти в його кабінет і поцікавитися у медсестри про події того дня, коли Крістіна прийшла на прийом. Спустившись в низ в реєстратуру і дізнавшись номер кабінету та поверх де приймав Зорян, я попрямувала туди. На дверях висіла табличка «ГІНЕКОЛОГ ЗОРЯН ФЕЛЬДМАН, ГІНЕКОЛОГ ОКСАНА ФЕЛЬДМАН». Біля дверей кабінету нікого не було, тому я постукала і натиснула на дверну клямку. Привідкривши двері, я побачила жінку років тридцяти в білому халаті, яка сиділа за столом і щось старанно писала.

• Перепрошую, - сказала я, - а це ви Оксана Фельдман?

Жінка не відриваючи очей від стола, пробормотала:

• Лікар Зорян Фельдман у відпусці, а Оксана Степанівна прийматиме після другої.
• Я все ж таки ще раз перепрошую, а не могли б ви сказати…
• Що?, - різко обірвала мене жінка.
• А Оксана Степанівна це дружина лікаря Фельдмана?
• Ні. З чого ви це взяли?
• Бо в них прізвища однакові, - розгублено відповіла я.
• Хто вам сказав таку дурницю? У Оксани Степанівни все життя було прізвище Федькович.
• Ну у вас на дверях написано Фельдман.

Не повіривши мені, жінка різко підірвалася з крісла, вискочила за двері і, глянувши на табличку поставила руки в боки і видала:

• Ну Васька, вже два слова набрати правильно не може. Ну і влетить йому.

Тут злосна жінка одразу перетворилася в люб’язну і почала мені пояснювати.

• Розумієте, в нас зараз студенти практику проходять. Так один з багатої сімейки, бовдур не сусвітній. Ні в одну лікарню його на практику не брали. Та його тато нашого головного лікаря чимось задобрив, той і взяв віслюка до себе, на наші голови. Не путящій він. Ми його до пацієнтів побоялись пускати, а щоб він не казав, що ми його ігноруєм, так ми його заставили нові таблички на кабінети набрати. Так він і того правильно зробити не зміг. І який з нього лікар після того?

Цими словами вона мене заспокоїла. А то в мене в голові вже почала крутитися думка, що тут якось замішана дружина Зоряна. Помітивши, що жінка збавила до мене агресію, я вирішила підтримати її розмову про бовдура і ми плавно опинилися в кабінеті.

Виявилося, що жінка є медсестрою лікаря Фельдмана. Звали її Марія. Після того, як я повідомила їй, що я приватний детектив і займаюся розслідуванням злочину скоєного лікарем, Марія почала захищати Зоряна.

• Розумієте, я точно не знаю, за що ув’язнили лікаря Зоряна, але ця людина мало не свята. Він ніколи  за своє життя не скоїв нічого поганого. Напевне на нього хтось скоїв наклеп. Лікар Фельдман навіть хабарів ніколи не бере. Приносиш квитанцію, що оплатив в касу належну суму і все. Но як людина, яка давала клятву Гіпократа, може зробити комусь шкоду?