Глава 11. Цигани

ГЛАВА 11

До будинку Рикових я прибула рівно о 8 годині вечора. Олег вже чекав мене там. Поговорити між собою в нас вже не було часу, тому ми одразу пішли до вхідних дверей і натиснули на дзвінок. Рикові жили в двохповерховій Хрущові на 4 господаря. До кожної квартири був окремий вхід з вулиці. В кожного була своя прилегла ділянка землі. Двері двох квартир першого поверху виходили на лицьову сторону будинку. Двері ж квартири Рикових і їхніх сусідів з другого поверху, були розташовані позаду будинку. На земельній ділянці Рикових була ще одна невелика забудова. Напевне саме там вони і тримали свиней, м’ясо яких продавали на ринку.

Двері відкрилися досить швидко. Перед нами стояв мужчина. Одразу було помітно, що він чистокровний циган, такий чорнявий, трохи повненький, на зріст десь метр шістдесят сантиметрів. Він привітно нам усміхнувся, а я у відповідь йому сказала:

• Доброго дня. Ми приватні детективи, домовлялися про зустріч з Риковим Рамалом.

Циган ще раз посміхнувся і сказав:

• І вам доброго. Риков Рамал – це я. Проходьте будь-ласка за мною.

Через секунду ми опинилися в вузенькому коридорі, не більше метра завширшки і два завдовшки. В кінці коридору починалися сходки на другий поверх. Піднявшись на гору ми знов опинилися в коридорчику, ще меншої площі ніж був нижній. Рамал відкрив ще одні двері і ми опинилися в прихожій. Напевне, якщо з прихожої винести всі меблі, то вона буде розміром 3 на 3 метри, а може трохи і менша. Одразу справа від нас стояла шафа, перед нами двоє білих дверей, а зліва дерев’яні лаковані двері. Нас попросили роззутися і пройти до кімнати, в яку вели дерев’ні двері. Коли ми пройшли до кімнати, то ледве там помістилися. Кімнатка була хоч і довгою, але дуже вузенькою. Вкінці кімнати через зашторене вікно пробивалося сонячне світло. Зліва біля стіни стояли два крісла, диван і маленький журнальний столик. Навпроти дивану біля вікна стояв телевізор на тумбочці, зліва від телевізора кухонний стіл з 4 табуретками і були розташовані двері, які як потім виявилося вели ще в одну кімнатку. Біля тієї стіни, на якій були розташовані двері, що вели з коридору в кімнату, стояла невеличка шафа, темно коричневого кольору. Рамал попросив нас присісти на крісла, сам сів на табуретку з боку стола, і крикнув:

• Карма, Арсен, сюди.

Вже за секунду перед нами стояла жінка циганка, одіта в циганське плаття і парубок циган, одітий як звичайний студент. Рамал глянув на них дивним поглядом і вони тут же плюхнулися на диван, повернувшись до нас обличчям.

• Це приватні детективи, - представив нас Рамал. – А це моя дружина Карма і наш син Арсен, - додав він.
• Дуже приємно познайомитися, - сказала я і одразу перейшла до справи. – Нам відомо, що ваша дочка Крістіна пропала, але для того, щоб її знайти, ми повинні знати все.
• Ви її знайдете?, - перепитав Арсен.
• Якщо ви нам допоможете, то так!, - запевнила його я.

Так як я не встигла повідомити Олега, про те, що дізналася від Юри, він був настроєний вивести циган на чисту воду і звинуватити у викрадені дитини 16 років назад. Олег задав питання першим:

• Коли пропала Крістіна?
• 10 днів назад, - сказав Рамал.
• Як ви думаєте, чому вона пішла від вас?, - сказав Олег  дуже не привітним тоном. Цигани помовчали, а потім дружно в один голос сказали:
• Не знаєм.

Але в їхньому тоні було щось таке, що виказувало їхню брехню. Олег не зупинявся і ще грубшим тоном звернувся до циганів.

• Може Крістіна дізналася, що ви їй не рідні батьки і те, що 16 років назад ви її викрали? Може тому, вона вирішила покинути вас???
• Досить, - сказав Рамал, - ви прийшли нам допомогти чи в чомусь нас звинувачувати? Чому, якщо цигани – одразу крадії? Люди різними бувають. Спитайтесь будь-кого з наших сусідів чи на ринку, всі вам скажуть, що поважають нашу сім’ю. Я вже 5 років працюю водієм маршрутки і ще ні разу не чув скарги в свій бік. А тут ви з’являєтесь у мене вдома і починаєте звинувачувати нас в якомусь викрадені? Забирайтеся геть, і щоб більше я вас не бачив!

Я не могла не погодитися з Рамалом, Олег поводився по хамські. Але Олег також мав на це свої причини. Він знав, що Крістіна ніяк не може бути їхньою дочкою, а подумати про те, що цигани в цій історії є жертвами, ніяк не хотів. Для того, щоб якось врятувати ситуацію я вклинилась в розмову і сказала.

-   Я дуже перепрошую за свого колегу. Я обіцяю, що він мовчатиме до кінця      нашої розмови. Тільки дозвольте нам залишитися і я все вам поясню.

Але по очах Рамала я бачила, що він не збирається нас вибачати і от-от силою вижене з квартири. Я вирішила продовжувати говорити, щоб якось на нього подіяти:

• Ще раз пробачте мого колегу. Він просто хотів спитатися, чому Крістіна білошкіра, не така як циганка. Хіба кровні діти циганів такими бувають?

Я помітила, що гнів Рамала почав втікати. Карма посміхнулася і вже хотіла мені щось сказати. І тут я зрозуміла, що бовкнула дурницю. Родина Рикових Крістіну нам зовсім не описувала і фотографії не показувала. Тому знати про зовнішній вигляд дівчини ми ніяк би не могли, якби не знали, що вона Катіна близнючка. Але цигани про цю історію були не в курсі. Але напевне Карма і Рамал настільки були заклопотані зникненням дівчини, що не звернули на це уваги. Здивування і задумування виразило тільки обличчя Арсена. Натомість Карма вирішила мені все пояснити.