Глава 10.Згадки з минулого

ГЛАВА 10

До Львова ми прибули в 11 годині дня. Ми взяли таксі і поїхали додому. В нас ще був час, щоб прийняти душ, переодягнутися, навіть трошки відпочити. До того ж останнє нам було потрібне найбільше. Цієї ночі  в поїзді ми зовсім  не спали. Все складали до купи отриману інформацію. Олег виявився правим в тому, що дівчат двоє. І якщо Ніна впізнала Крістіану з Катіної фотографії, очевидним було те, що дівчатка близнючки. Отже їх народила одна мати. І це безперечно була Лєна. Якщо циганка народила дівчинку, то її дочкою могла бути тільки Наташа, а Андріан тоді напевне син Тетяни. Або навпаки, якщо циганка народила хлопчика, то Андріан тоді був циганом, а Наталя дочкою Тані. Якщо хоча б  одне з цих тверджень вірне, то як тоді Зоряну Фельдману в чужій країні вдалося підмінити ДНК онука? Ну, я розумію, якщо б це в Україні сталося, то так. В нас все може бути. Але в США? Та ще й тоді коли аналізи американські медики брали самостійно? Це було просто неймовірною загадкою.

Хоча була й ще одна загадка. Навіщо Лєні підмінили аж обох її дітей? Адже можна було підмінити тільки одного? Ну але з цією загадкою я справилася легко. Напевне все таки хлопчик був Тетянин і Зорян одразу після пологів поміняв Катю з Андріаном місцями. Але так як Катя і Крістіна були близнючками, а Лєна і Таня сусідками, з часом би виплило що дівчатка однакові, тому позбутися треба було і другої близнючки. Цю проблему Зорян вирішив підмінивши Крістіну на Наташу. Напевне виконуючи підміну Зорян сильно хвилювався, тому не додумався, що можна було одну близнючку лишити Лєні, а другу віддати циганці. Тані тоді б дісталася Наташа і Зорян, крім чужого онука виховував би ще й свою рідну онучку. Такі різні версії розвитку подій крутилися в моїй голові. Олег ж, вислухавши мої припущення, висловив свою однозначну думку, стосовно цієї справи.

Олег звернув увагу на те, що всі діти на циганів зовсім не схожі. Правда в Наташі шкіра смуглява, але на циганів вона і близько не була подібна. Тому Олег допустив, що циганка зовсім не народжувала. Напевне в Лєни замість двійні народилася трійня: Катя, Крістіна, Андріан. Так як Зоряна більше цікавив онук, ніж онучки, він забув про це повідомити Лєну. Можливо, що Лєна була в шоці народжуючи дітей, і тому могла й не зрозуміти, що народила трьох, а не двох. А циганка, яка якимось чином потрапила в лікарню, викрала одну дівчинку, а іншу поміняла з Таніною дочкою. Цигани часто викрадають чужих дітей, тому пояснення, для чого вона це зробила, було зовсім не потрібне. Напевне Крістіна якимось чином дізналася, що вона їм не рідна і тому і втекла з дому. Олегове припущення одразу й пояснювало те, чому аналіз ДНК показав, що Андріан онук Зоряна. Він настільки геніально виклав свою думку, що навіть не було до чого придратися. До того ж Олег був з самого початку впевнений, що дівчат двоє. А я навпаки до останнього впиралася, що це була Катя. Після цього мені залишалося лиш одне – зняти шляпу перед Олегом і зробити його своїм босом. Все таки правду кажуть, що кожен повинен займатися своєю справою. Я бухгалтер – і моє діло документи, а Олег міліціонер – і його діло шукати злочинців. Але мені так хотілось вірити, що Олег помиляється. Що може все таки він допустив хоч якусь помилку в ході своїх думок. І от тоді я, знайду і розгадаю цю помилку і стану в очах Олега великим детективом.

Ми домовилися з Олегом, що за десять восьма зустрінемося біля будинку Рикових. Тепер нашим завданням було розкусити циганів в крадіжці дитини і повідомити про це правоохоронні органи.

По дорозі з вокзалу таксі спершу підвезло Олега, так як він жив біля верхнього Шувару, а лише потім мене. Як тільки таксі під’їхало до мого під’їзду я побачила міліцейську машину. Біля машини стояло два міліціонери, заплакана Таня і Юра з Андріаном біля неї. Я вийшла з машини, таксист привітно допоміг мені витягнути мій маленький багаж і занести його до мене додому. Я ж в той час, розрахувавшись з таксистом, попрямувала в сторону Тані. Не встигла я підійти, як міліціонери сіли в машину, а Андріан, підтримуючи Таню під лікоть, повів її додому. Залишався тільки Юра. Я підійшла до нього і спиталася:

• Юра, що тут сталося?
• Катя пропала. Вчора зранку пішла, потім вдома не ночувала. Таня міліцію викликала, а вони виклик записали, а шукати лише через два дні почнуть, якщо та сама не вернеться.
• Ну може вона дійсно десь просто пішла. Може в подруги якоїсь. Або до тата поїхала?
• До якого тата? - спитався Юра.
• Ой Я ж забула. Ти ж напевне не в курсі, що до Каті літом тато приїжджав? В Англію її брав з собою?
• На рахунок того, що в Англію брав – я не знав. А те, що приїжджав, я годину назад дізнався. Ці питання міліція Тані задавала. Але Катін тато ще перед новим роком покінчив з життям. Так що до нього Катя ніяк не могла піти. Та ще й цей лист…
• Який ще лист?
• Ір, не зрозумій мене не правильно, але може ми піднімемось до мене і там спокійно поговоримо. Не дуже хочеться, щоб всі сусіди в курсі були.

Я була стомлена, але відмовити Юрі не змогла. Я мала знати, про який лист він говорить. В Юри вдома нікого не було. Андріан був у Тані, Наташа десь гуляла, тато на роботі, мама в магазині, а Лєна, як виявилося, ще вчора поїхала до своєї рідні на тиждень. Я ніколи не була в Юри вдома. Точніше була, але ще в дитинстві, коли вони жили в одній квартирці, а не в теперішньому двох поверховому палаці. Вони так зробили, що ліфт зупинявся лише на моєму, сьомому поверсі.  До них на восьмий з сьомого треба було піднятися пішки. З під’їздної площадки восьмого поверху та частини квартири вони зробили велику прихожу. З прихожої йшли сходи на другий поверх, арка вела у вітальню та ще одні двері в маленький коридорчик. По всій квартирі ми не ходили. Юра одразу запросив мене у вітальню, а сам пішов на кухню робити чай. Через десять хвилин він вже стояв біля мене з двома чашками кави і сирником на тарілці.