Глава 6. Лікар гінеколог

ГЛАВА 6

Сьогодні в офісі було чомусь дуже холодно.  Я ніяк не могла зрозуміти причини. Побоюючись того, що мій маленький хлопчик може застудитися, я вирішила піти додому. Клієнтів чекати і так було не реально, але Олег все таки залишився на чергуванні. Вдома йому і так не було що робити. Оксанка на роботі, майбутніх тещі і тестя немає, вони в будиночку за містом. А в офісі хоч і холодно, за то є комп’ютер і електрочайник, за допомогою якого можна зігрітися. Ні, не подумайте, не в прямому значенні. Звісно чайник не потрібно пхати під светр і включати в розетку. Я мала на увазі, що можна зробити гарячий чай.

На другу годину я записалася на огляд до гінеколога. І піти дуже необхідно було, і Максимку залишити на когось треба. Але мені повезло. Ваня прийшов із занять раніше, і тому половина другої я пулею вилетіла з хати. Звісно, я сама вожу машину, тому до лікарні мені було їхати хвилин 15 від сили. Це обід, тому корків не повинно було бути. Я вискочила з під’їзду і побачила швидку. Що сталося? – промайнуло у мене в голові. На вулиці стояло декілька бабульок, які хитали головами і приговорювала Ой ой ой. В одній з них, я впізнала бабу Зіну, ту, що жила в моєму під’їзді. Я підійшла до неї і спитала.

• Доброго дня, баб Зін! Що сталося?
• Ой, Ірочка, зовсім він не добрий. Ой ой ой ! Стефочку з інфарктом до лікарні повезли. Кажуть лікарі, що може не вибратися. Ой як шкода Стефочку.
• Яку ще Стефочку?, - спитала я, коли швидка повільно від’їжджала.
• Та як яку? Хіба ти не знаєш Стефочку, Таньчину сусідку? Така добра жіночка була!

Тепер я вже прекрасно розуміла, що мова йде про бабу Стефу, яка вчора, здорова як бик гуляла по подвір’ю. І тут раптом інфаркт? Да, правду кажуть, старість не радість. Бабульки почали розходитись і я побігла за будинок на стоянку за машиною.

За 5 хвилин друга, я була біля кабінету гінеколога з Табличкою «ЛІКАР ГІНЕКОЛОГ ЗОРЯН ФЕЛЬДМАН». Звісно, Зорян здивувався, коли побачив мене в своєму кабінеті. Я ж ніколи до нього не зверталася. Тому довелося брехати, що була на огляді 3 місяці назад в свого гінеколога, і він заніс мені якусь сверблячку. Сверблячка перетворилася на молочницю, я купила рекламовані свічки. Тепер вже ніби все гаразд, але на перевірку до свого лікаря я вже йти боюсь. Звісно не знаю чи він в це повірив, але оглянути мене мусив. Так як ніякіх  болячок в мене не було, огляд зайняв пару хвилин і він сказав мені одягатися. Тут я перейшла до свого запланованого плану «б». Поки Зорян заповнював мою карточку і ставив штамп «здорова», я сиділа на кріслі навпроти нього. Я зробила невинне обличчя і тихенько спитала:

• Пане Зорян, можна у вас дещо спитати?
• Дещо – це що?
• Дещо особисте.
• Це якось пов’язано з вашим здоров’ям чи здоров’ям ваших близьких?
• Ні, ні, що ви. Просто я опинилась в одній ситуації, і мені бракує навиків, щоб вийти з неї. Звісно, я могла звернутися до юриста, але вони багато чого пояснюють, що мені й не треба знати. От я і вирішила спитатися в людини, яка вже була в подібній ситуації.

Я знов почала брехати. Я думала, що Зорян одразу мене розкусить, тому що я дуже нервувалася. Але видно було, що він мені повірив. Бо для людини, яка колись брехнею отримала спадок і підмінила дітей, він дуже спокійно відреагував на моє питання.

• Розумієте, - пояснювала йому я, - в мого чоловіка Сашка, був брат Дмитро. Він був дуже багатим, але трагічно загинув ще молодим. Весь свій спадок заповідав Сашку. Там все було чітко і не було ніяких проблем. Але в заповіті був ще один пункт. В ньому зазначалося, що як тільки в Сашка народиться перший онук чи онучка, він чи вона отримає 20% акцій компанії, а керувати цими відсотками будуть батьки онука, поки він не досягне 18 років.
• Ірочко, а що ти хочеш від мене почути?
• Ну, я знаю, що у вас колись була подібна ситуація, коли ви отримали спадок на онука. От і хотіла дізнатися всю процедуру оформлення документів.
• Ну, тут я вряд чи тобі допоможу. Тому що умови мого спадку були зовсім інакшими. Але розповісти як все було – можу.

Зорян розповів мені, що спадок мав отримати не онук племінника багатого дядьки. Якщо простіше – не Андріан. Спадок мав отримати саме один з племінників багатого дяді з США, але той, в якого в першого першим онуком буде хлопчик. Тобто в нашому випадку – це Зорян. Ще один нюанс був в тому, що якщо б в Зоряна, чи то в іншого племінника, першою з онуків народилась  онучка – то він автоматично вилітає з так званого конкурсу на спадок. Його дядько був великим жартівником. В його заповіті зазначалося, що якщо в усіх племінників буде по одному онуку, і всі вони будуть дівчатка, то всі його кошти переходять у власність притулку для котів і собак. В п’яти попередніх племінників першими народились онучки. Всі вони вилетіли з конкурсу. Залишився один Зорян. Вся надія була на нього. Адже брати домовилися, що хто б не отримав спадок – вони поділять його порівно, аби мільйони не потрапили до лап котів і псів. Дядько видно знав, що на їхньому роду лежить якесь прокляття, що народжуються одні дівчатка, тому і вирішив поглумитися над племінничками. Зорян навіть і не надіявся, що в нього народиться онук і він отримає спадок. Хоча на меленьку хитрість довелось піти і йому. Справа в тому, що першою народилася Наталочка, а Андріанчик за нею. Через цей маленький нюанс, він також позбавився б права на спадок. Тому він записав в журналі, що першим був хлопчик, а другим немовлям – дівчинка. Він не вважав себе злодієм ,адже вважав, що люди дорожчі від тварин. Отримавши спадок, він розділив його порівно між усіма своїми братами. Звісно вони були не рідними. В основному трьох рідними, але двоє між собою були двойорідними. Зорян думає, що Господь бог його пробачить, за такий вчинок.

• А потім до вас приїжджали якісь перевірки?
• Про які перевірки ти говориш, Ірочко?
• Ну, наприклад для того, щоб перевірити, чи то ваш онук, чи ви його не позбулися.
• Ха ха ха ! - Розсміявся Зорян. - Невже ти дорогенька думаєш, що хтось би повірив мені на слово, що Андріан мій онук?
• А що ні?
• Звісно ні. Як тільки моїм онукам сповнився місяць, Наталочку ми залишили з моєю дружиною, а Лєна, Юра, я і маленький Андріанчик полетіли в США. Там йому зробили аналіз ДНК і тільки тоді оформили на мене спадок.
• Тобто в комісії сумнівів не було, що Андріан Ваш онук?
• Ні, а чому це так тебе цікавить? Невже Максимка не онук Сашка?
• Та, ні онук. Просто спитала.