Глава 4. Перше завдання

ГЛАВА 4

На другий день, я, нікому про це не сказавши, наважилась на неймовірний крок. Коли всі пішли з дому, я пішла з Максимкою в офіс. Попросила Олега побавитись з Максимкою десь зо дві годинки, а сама пішла в магазин. Не подумайте, що я вирішила зробити з Олега крім охоронця і секретаря, ще й няньку. На чужу людину, я б ніколи не залишила онука. Але Олег був нам майже вже родич. Якщо ви пам’ятаєте, то він наречений Оксанки. Вони вже навіть заяву подали до Рагсу. В травні весілля має бути. Ну, але про це потім.

В магазині я купила «МАРТІНІ», упаковку хорошої кави, 300 грам шоколадних цукерок, упаковку мого улюбленого чаю і шоколадний тортик. Поставивши в кульок усе куплене, окрім тортика, який мав свою прозору пластмасову упаковку з ручкою, я попрямувала в сторону мого будинку. Я хотіла була купити ще й морозиво, але на дворі січень місяць, і я подумала що краще буде випити гарячого чаю з тортиком. Я дуже боялась, що мене хтось побачить з сусідів, тому, підійшовши до свого під’їзду подивилась по сторонах. Здається на вулиці нікого із знайомих не було. Я швидко забігла в сусідній під’їзд, піднялася на другий поверх і подзвонила в Таніні двері.

Серце колотало  так сильно, що аж вискакувало. Ноги підкошувалися, руки трусилися. Ті три хвилини, поки двері не відчинилися, здалися мені вічністю. Я не знала, яка буде реакція Тані, тому боялась, щоб сусіди не почули, як Таня буде гарчати «забирайся геть».

Я вже давно хотіла поговорити з Таньою по душам, але ніяк не могла себе внутрішньо настроїти. А тут, ніби й повід є – треба вияснити, як Катя опинилася в Англії і чи взагалі там була. Але про цей повід, Тані я розповісти не могла!

Двері відкрилися і на порозі з’явилась Танюшка в домашніх капрях і блідо рожевій футболочці.

• Ірка, - промовила вона.

На її обличчі з’явилась маленька успішка, щічки почервоніли, а з правого ока потекла сльозинка.

• Танюш, послухай, - просила я.-Тільки не закривай одразу двері.
• А я й не збиралась їх закривати, - сказала вона і витерла з ока сльозу. – Ну, проходь до кімнати, не будемо ж тут стояти.
• А я тортик принесла, - сказала я і помахала в неї перед обличчям пластмасовою коробочкою.

Чесно кажучи, я надіялась, але не сподівалась, що Таня пустить мене до себе. Адже стільки років ми з нею навіть не віталися.

Ми пройшли до великої кімнати. Я сіла на м’яке коричневе крісло біля журнального столика. Таня накрила стіл скатертиною, відкрила «МАРТІНІ», поставила бокали під нього і порізала тортик. Мовчки ми випили по келиху і почали дивитися одна на одну, хто ж все таки першим почне розмову. Я кинула оком по кімнаті і помітила, що крім телевізора і штор, тут більше нічого не змінилось з тих часів, коли ми з Таньою дружили. Той самий ремонт, старі шпалери на стінах бузкового кольору, старий сірий паркет, меблі, епохи вісімдесятих, телефон, ще старого зразка на диск, зеленого кольору. Було зрозуміло, що живуть вони з дочкою не багато.

• Може чаю? – запитала Таня.
• Тань, чай ще встигнем попити. Я помиритися прийшла. Я знаю, що винна перед тобою, але не можна все життя так жити!
• Ти ні в чому не винна…
• Так, я знаю, що не безпосередньо я, а мій тато.
• І він також… Я давно тобі правду хотіла розказати, але боялась, що ти зненавидиш мене. Я не така смілива, як ти.

Таня налила ще «МАРТІНІ», ми випили. З’їли по кусочку тортика. Потім вона зробила мій улюблений фруктовий чай, який я купила і почала мені розповідати так звану правду. Але перед тим, я пообіцяла їй, що якою б правда не була, я на неї злитися не буду. Таня вилила на мене море інформації, навіть дещо з того, за чим я і прийшла, хоча я її і не просила. Видно в неї на стільки наболіло серце, що вона ніби сповідалось мені.

Щоб не змушувати вас читати весь наш діалог, розкажу його суть, як можна коротше.

28 років назад, коли мій тато повіз на рибалку Таніних батьків і її тьотю Галю, на другий день вертавшись п’яними, тато не справився з керуванням, машина впала з моста в обрив і взірвалася. Сталося це неподалік того озера, де вони рибачили. Після того Таню забрали дідусь і бабуся до Києва. Вона закінчила там 11 клас і на її випускний приїхала тьотя Галя. Та сама, тьотя Галя, яка, як всі думали, загинула в тій машині. Тьотя Галя розповіла їй про події того дня. На рибалку вона взяла з собою грибочки, які сама збирала і сама приготувала. В грибочках вона не «шарила» і вони виявилися отруйними. Ці грибочки їла тільки мама Тані, зранку на другий день. Їй стало погано. Тато Тані взяв маму, поклав на заднє сидіння, а сам сів за кермо. Мій тато, був більше п’яний, тому сів поруч. Вони гнали в лікарню, але йшов сильний дощ, дорога була слизька і вони злетіли в обрив. Тьотя Галя бачила все це на власні очі, тому втекла в якесь далеке село до дальніх родичів. Всі її поховали. Але її мучила совість за скоєне, і через рік вона призналася у всьому Тані. Таня знала – батьків не вернути, але як розказати правду мені – уявити не могла.

Але це ще не вся біда, яку зазнала Таня. Перший рік після школи, вона не поступила, бо зовсім не готувалася до вступу. Пішла працювати продавцем в кіоск. Заробляла не багато, але на життя хватало. Бабуся також працювала, та ще й пенсію мала. А дід вдома постійно сидів. Потім з дому гроші почали пропадати. Виявилось, що це дід краде. Він в казино грав, всі гроші програвав. В борги заліз. Вирішив розрахуватися з боргами внучкою. Змушена Таня була стати коханкою власника казино. Бабуся, як це дізналась – від інфаркту померла. А дід далі жив, грав тепер просто так, не на виграш і не на програш. А Таня за це мусила спати з старим п’ятидесятирічним мужиком. Правда він не урод був, але явно не для вісімнадцятирічної. В нього жінка була і дочка. Жив він з ними, але щодня у Тані бував. Правда він їй грошей давав, шмотки купляв, допоміг університет закінчити. Таня – дитячий психолог. В нього було лише дві умови: перша – Таня не має права заміж виходити, друга – вона не має права завагітніти. Та одного разу Таня від нього залетіла, він їй гроші на аборт дав. Вона аборт не зробила, дала лікарю взятку, той дав довідку, що чистку зробив. Думала, може якось пронесе. А коли живіт почав рости, вона в паніку впала. А тут дід помер. Вона ніби вільною стала, але втікати нікуди було, коханець всюди знайде. На диво, їй його зять допоміг. Зробив їй документи на інше прізвище, інсценував її смерть, а вона приїхала назад до Львова. Ім’я вона не міняла, прописку львівську взяла. Але кожен день боялась, що коханець знайде її і вб’є за зраду. Але час ішов, а коханця так і не було. Таня в садочок психологом влаштувалась, Катю виховувала. Катя по характеру вредна була – вся в тата. Тут Катя з Андріановою сім’єю на море зібралась. Вже завтра їхати мали, як в 11 вечора дзвінок у двері. Катя завжди не обережна була, двері розпахнула, а тут він – її тато. Вона то про нього нічого не знала. Таня злякалась спершу. Але виявилось, що він з миром прийшов. Дізнався, що ще одну дочку має, вирішив їй допомогти. Таня не хотіла його брудних грошей брати, але Катька інша була, вперта. Запропонував він їй в Англію поїхати, та і погодилась. В 5 ранку вони вже з усіма документами полетіли в Англію. Таня все літо переживала. Та й перед Андріаном не зручно було, от і уникала розмови з ним. Перед школою Катя вернулася. Волосся перефарбувала, шмоток накупила, мову вивчила, але як вибачитися перед Андріаном за скоєне не знала. Та й не любила вона вибачатися. От і вирішила просто порвати з ним. Хоч і любила дуже хлопця. Щоночі плакала. Але горда була.