ГЛАВА 3. Чай з ватрушками

ГЛАВА 3.

От вже тиждень як існувало наше агентство. Ми придбали меблі, сейф. Повністю обладнали дитячу, мій кабінет і приймальню. В приймальні сидів охоронець Олег за комп’ютерним столом. Довелось Олегу виконувати ще роль секретаря,  доки агентство не розкрутиться. Крім його стола в приймальні був ще один стіл, шкіряний диван та  два шкіряних крісла кольору вишні, дві драцени, клітка з папугами Лялькою і Кешою і клітка з шиншилою Катьою та хом’ячком Денні. Прибиральниці в нас не було, тому як не дивно цю роль виконувала я. Зазвичай в таких офісах заводять рибок, но я зовсім не знала як їх доглядати. Папугу і хом’яка я тримала ще в дитинстві. А з шиншилою великих проблем на разі не було. На кухні ми поки поставили старенький столик і два стільчики. Маленьку тумбочку, на неї мікрохвильову і електрочайник. В куточку стояв смітник, а на столі 4 старих горнятка, 3 тарілки, ложки і вилки та новий сервіз на 6 персон, пачка цукру, кави, чаю і печення з повидлом. В моєму кабінеті було два столи – для мене і Івана. Кімнату для персоналу нам на разі обставити не вистачило коштів. Та й персоналу як такого в нас не було. Головне, що приймальня і мій кабінет виглядали шикарно. Хоча і з того толку не було, адже жодного клієнта ми не мали. Ми подали оголошення в газету безкоштовних оголошень, львівську рекламу, ваш магазин та Інтернет. Результат був нульовий, а точніше його не було.

Сидівши за своїм робочим столом, я вже навіть пошкодувала, що не прислухалась тоді до Сашка і не відкрила фірму з надання бухгалтерських послуг. Я подивилась  у вікно і побачила Андріана. Я відкрила вікно і звернулась до нього:

• Привіт. Куди йдеш?
• Доброго дня, тьотя Іра. Я взагаліто з вами хотів поговорити. Можна?
• Ну, звісно можна. Скажу охоронцю Олегу, що до мене по особистому питанню і заходь. Тільки можна тебе дещо попросити?
• Так, звичайно.
• Я якраз хотіла піти в кіоск, але раз ти прийшов, збігай в кіоск через дорогу, купи будь-ласка 5 свіжих ватрушок. Гроші зараз тобі дам.

Андріан слухняно побіг в кіоск, а я з нетерпінням його чекала. Так скучно сидіти цілими днями мовчки. Ваня побіг на пари. Олег розгадував кросворди. Максимко спав в ліжечку, а я нудилась розкладаючи пасьянс на комп’ютері. Через хвилини три Андріан стояв вже біля мене з кульком булочок.

• Сідай, Андріанчику. Я поки чайник поставлю.

Андріан присів. Я пішла на кухню, взяла тарілочки з сервізу, поклали три булочки, на кожну тарілку по одній. Зробила три заварні фруктові чаї. Одну чашку чаю  з булочкою поставила біля Олега, а по одній нам з Андріаном.

• То з якого приводу ти прийшов?
• Я вчора ввечері у Ані був. Вона сказала, що ви детективне агентство відкрили. От я і вирішив що тільки ви мені можете допомогти. А дорого ви за послуги берете?
• Ти спершу розкажи в чому справа, а тоді я вирішу, чи взагалі тобі допомогти зможу.

Андріан почав розказувати мені свою ситуацію. Для того, щоб вона вам була зрозуміла, розкажу все з самого початку.

        Андріан – це шістнадцятирічний хлопчик, мій сусід. Незважаючи на велику різницю у віці, він дуже дружить з моєю дочкою Анютою. Вони з самого дитинства разом, і навіть коли Анютка вийшла заміж, їхня дружба не обірвалась. Аня вірна своєму чоловікові і ніколи його не зрадить, але друзі протилежної статті з її життя не зникли, вони і надалі залишались друзями. Цим вона нагадує мене в молодості. Я колись в свою чергу дуже сильно дружила з Юрком, який на три роки був молодше за мене. До речі, цей самий Юрко, про якого я згадую, є татом Андріана. Так от, дружили ми з Юрком, і нічого більше між нами і близько не було. І була в мене подружка Таня, молодша від мене на рік, яка повуха була закохана в Юру. Жила Таня в сусідньому під’їзді на другому поверсі. Але, щоб вона не робила, Юрко більше ніж подругою її не вважав. Хоча, тато Юрка Зорян Фельдман, дуже хороший і відомий лікар Гінеколог, хотів, щоб Юрко почав роман з Танею, а от мене чомусь якраз недолюблював. Був проти нашої дружби з Юрком. Мама колись розповідала, що Зорян з батьками одним з перших оселились в нашому будинку і старенькі бабусі казали, що він був ще той Лавелас. За кожною спідницею бігав. Не одна дівчина від нього плакала, і явно не одна аборт від нього зробила. Але це все чутки. Я все життя знаю Зоряна Володимировича, як інтелігентного чоловіка.

        Вчились ми всі в одній школі. Влаштували в школі дискотеку на честь свята 8 березня. Всі веселились, танцювали, співали. І тут повільний танець почався. Юрко мене запросив і ми танцювати почали і не помітили як і поцілувались. Це був невинний поцілунок. Ми просто захопились музикою. А Таня, як потім виявилось, в куточку стояла і це бачила. Обурилась вона тоді і на мене і на Юрка. Юрка поклялась забути, а зі мною не розмовляти. Так і було. Юрка повністю забула. Уваги на нього не звертала, а зі мною пів року не розмовляла. А коли нарешті наважилась, так тоді біда сталась. Запросив мій тато її батьків і її мами двойорідну сестру на рибалку з ночівлею. Тато з мамою тоді вже давно розлучені були, тому він за тою Галкою і при ударив. Та суть не в тому була. Напились вони там на рибалці четверо, і чомусь на другий день додому надумали їхати. А тоді ще дощ сильний йшов, а тато п’яний був…от і не справився з керуванням. Коротше кажучи, залишилась Танюха через мого тата сиротою. Я тоді хоч школу закінчила, а Танюхі ще рік лишався. Вона тоді зі мною зовсім говорити перестала, аж до нині. Юрко також якимось дивом на її бік став. Весь час поруч був. Зі мною говорити перестав. Видно почуття в хлопця проснулись. Танька тільки на 2 роки від нього старше була, а виглядала молодше. Я вже навіть думати почала, що щось в них і вийде. Але Танюша вперта була. Сказала, що забула – значить забула. Як хлопця зовсім його перестала сприймати.