Глава 2. Відкриття "ВАІР"

ГЛАВА 2.

Визначившись нарешті з тим, чим я хочу займатися, я пішла до Сашка. На таке обурення, я й не сподівалася. Як виявилось, Сашко зовсім не збирався давати мені волю у виборі. Він просто на 100 % був впевнений в тому, що я відкрию контору по наданню бухгалтерських послуг. А мені, чесно кажучи, після 20 років роботи бухгалтера, хотілось зайнятись чимось цікавішим. Як виявилось, Сашко задумав все по інакшому. Він вирішив обмежити у виборі не тільки мене, але й Аню, Сергія, Оксану і Івана. Так от, розкажу по порядку.

Той парубок, що стояв біля Оксанки – її кавалер. Нарешті Оксанка по справжньому закохалась в 28 річного Олега Нікіфорова. Та тут виникла чи мала проблема. Олег сам з дитбудинку. Живе у гуртожитку, працює в міліції. Зарплата маленька, а потреби Оксанки чималі. Оксанка ж, живе з батьками в двушці, і батьки зовсім не намірені брати зятя до хати. Знімати квартиру – коштів немає. За Оксанчину зарплату викладачки, також не проживеш. От Сашкові і стало шкода сестри. Крім того, бачити щовечора мої сумні очі від того, що я вже дурію в хаті – він не міг. Сергій також викладач, але займався ще й репетиторством. Аня – студентка, правда на стипендії. Ваня також студент, але нажаль на платному. Даша так і не працює. Тома і Рома в платній школі. Батьки Саші живуть лиш на пенсію. Тому й получається, що на Сашкову зарплату аж стільки народу. А тут ще  й криза в країні. Замовлень нуль. Тому він сподівався одним кроком вирішити всі проблеми. Зареєстрував мене підприємцем. Думав, що я відкрию бухгалтерську контору. Знайшов мені завчасно вже 10 постійних клієнтів. Вклав чималі гроші в приміщення. Сподівався, що я буду босом, Олег звільниться з органів і буде в нас охоронцем. Оксана і Сергій будуть вести облік клієнтів. Аня, на пів ставки також виконуватиме якусь роботу, Ваня буде в нас юристом на пів ставки. А Даша, яка всі роки не працювала і нічого не вміла, була б кур’єром. Їздила б по місту, розвозила документи. На літо, Тома і Рома теж могли щось робити. Так, з його шиї злізло б стільки народу.

Вислухавши це все, я навіть розплакалась, що я не додумалась до такого. Але як виявилось потім, коли зібрали сімейну раду, Сергій зовсім не хотів бути бухгалтером практиком. Він теоретик, і до того ж зовсім не так мало заробляв, як здавалось Сашку. А гроші, які ми постійно давали Ані, вона їх зовсім не витрачала. Хоч на неї це було зовсім не схоже. Раніше, вона все б прогуляла. В школі була середнячок, вчилась хіба за таткові гроші. Поступила на державний лише завдяки Оксані. А тут, ні копійки не витратила. Видно Аня порозумнішала після одруження і народження сина. І як виявилось, ті дві сесії, на які тато дав шалені гроші, Аня здала сама. Сергію, за таткові гроші вона і слова не сказала, адже він був дуже принциповий і хотів сам забезпечувати сім’ю. І от Аня, яка нікого не хотіла ображати, брала гроші від тата і ховала їх від Сергія в дитячій кімнаті в коробочці на верху шафи. Коли ж Сергій почув від Саші, що той більше не може їх утримувати, дуже обурився, адже ні копійки не брав. От тоді, Аня все й розказала і дістала коробочку з шафи. Як виявилось, за 2 роки подружнього життя Аня назбирала тридцять п’ять тисяч доларів. Мама Сашка, потай від нього проводила заняття з ігри на фортепіано. Вона колись дуже добре грала, навіть в філармонії виступала, а тепер, щоб син не думав, що мама перевтомлюється, приховувала від нього своє таємне заняття. Звичайно, через те, що син їх забезпечував, мама брала зі своїх учнів копійки. Але, незважаючи на це, її місячний заробіток становив 150 доларів. Крім того, вона ще отримувала пенсію 800 гривень. Тато ж весь час проводив на городі. Дуже сильно він любив цю справу. До того ж, отримував військову пенсію 3200 гривень. Так, що в принципі на життя їм і так вистачало. А Сашкові гроші вони частково витрачали на себе, а решта на онуків. Сашко щомісяця давав їм по тисячі доларів. З них 600 вони віддавали Даші. Моя мама, яка також жила на одну пенсію і отримувала 500 доларів від нас щомісяця, як виявилось також не потребувала цих грошей. Відкладала їх на чорний день. Цікаво те, що виявилось, що мама і близько не жила на нашій дачі за Львовом. Просто вона боялась нам сказати, що на старості років знайшла собі чоловіка. Боялась, що ми її неправильно зрозуміємо. На дачу, вона приїжджала лише тоді, коли знала, що ми також маємо приїхати. Її чоловік був зовсім не з бідних дідуганів. Одружений був лише раз, дітей так і не було. Жінка померла 10 років назад від раку. З моєю мамою вони вже разом 3 роки. Грошей, які він накопив за все своє життя – їм вистачить ще на років 20, навіть з потрійним подорожчанням в країні.

Сашко взявся за голову. Він кожен ранок йшов на роботу з думкою про те, що на його плечах стільки народу, і що якщо не він, всі вони помруть з голоду. Він навіть і думки не мав, що з його родичів, лише Оксанка витрачала половину коштів даних їй братом на косметику, а решту на благодійність. Правда залишалась ще й Даша з двома дітьми, але це вже зовсім друга історія.

Так от, провівши сімейну раду, усі підтримали мою ідею. Хоча по очах було видно, що всі вони вважали її бредовою. Але все таки я відкрила детективне агентство. Єдина людина, в очах якої було видно безмежну радість, був мій сімнадцятирічний синочок  Ваня. Він дуже любив фільми про детективів, і завжди мріяв бути таким, як Шерлок Холмс чи Пуаро. Його навіть в школі Шерлоком називали. І тут, я, його мама відкриваю детективне агентство. Помовчавши, хвилин 15, після того, як я оголосила цю новину, Ваня викрикнув:

• Мам, візьми мене в помічники, я все буду робити. Тільки будь-ласочка, не відмовляй одразу. Пліз!
• Ваня, ми про це ще поговоримо, але на одинці, - відповіла я.

В мене зовсім не було бажання обговорювати це при всіх. Адже, так само як у Вані блищали очі від радощів, у двох членів сім’ї від обіди. Це була Оксана і її наречений Олег. Олег, як виявилось, вже місяць не працював в міліції. Його скоротили, бо не дав взятки, щоб не попасти під скорочення. Сашко ж пообіцяв Оксані, що я візьму їх на роботу, і за кошти, які вони будуть отримувати, зможуть зняти квартиру. Після Сашкової сповіді мені, про його план по моїй діяльності, я це зрозуміла і без слів. Я також дуже любила Оксану, і не могла дивитися на її страждання, тому вирішила взяти ситуація в свої руки. Хоча, на протязі всього сімейного життя, сімейним бюджетом і сімейними справами керував Сашко, цього разу напевне настав мій час.

• Так, - сказала я, - дорога родина і всі що понаїхали. Вислухайте всі мене уважно, а потім, ті кому не сподобається, те що я скажу, виразять свої претензії.
• Іра, не треба, - спробував заперечити мені Саша.
• Саша, я ж ясно сказала. ПОТІМ.  Зараз говорю Я!
• Добре кохана, - сказав Сашко, зрозумівши, що тепер мене не зупинити.
• Так от, - продовжила я. Уважно вислухавши, все що тут говорилася, я думаю, що всіх краще поставити на свої місця. Годі влаштовувати театр.
• Іра, який театр, - сказала мама Сашка.
• Анна Борисівна, я ж просила, мене не перебивати.
• Все, мовчу, мовчу.
• Пора жити реальним життям. Почнемо з тебе, мама. Тобі більше не треба приховувати свої почуття до Гліба Дмитровича. Від нині, ти можеш повністю жити в нього. Як я зрозуміла, ви в грошах великої потреби не маєте, тому, щомісяця ти будеш отримувати від нас лише 100 доларів. І не заперечуй. Це на твої особисті потреби. Аня, ти більше не отримаєш ні копійки грошима. У тебе чудовий чоловік, він сам здатний забезпечувати сім’ю, про що безперечно довів за 2 роки. Я і надалі буду дивитись Максимку, доки ти на парах і купляти онучку іграшки і солодощі, але не більше. Анна Борисівна, на нашій дачі два поверхи. На першому, вітальня, кухня, кімната для гостей і кабінет. На другому три спальні. Ці три спальні залишаться для нас, коли ми будемо приїжджати. Ви ж з Миколою Петровичем оселитесь в кімнаті для гостей. Кабінет, на протязі тижня ми переробимо в кімнату для занять на фортепіано. Там ви зможете приймати своїх учнів. Будинок хоч і за містом, але до 6 вечора туди ходять маршрутки, так що ваші учні можуть легко до вас добиратися. Крім того, у нас дуже великий, але нажаль, не доглянутий город, тому Миколі Петровичу там також буде чим зайнятись. Ви також будете отримувати по 100 доларів щомісяця кожен. Оплачувати комунальні за особняк будемо ми, тому свої гроші будете витрачати виключно на себе. Даша і Ваня. З вами, я поговорю пізніше. Оксана. Так, як тепер батьки будуть жити на дачі, квартира батьків залишається повністю в твоєму розпорядженні. Ти можеш вийти заміж за Олега. Житлом ви тепер забезпечені. На рахунок роботи, то ти можеш залишитись і далі викладати, а можеш пошукати собі і інакшу. Це все залежить від тебе. Я ж відкриваю детективне агентство. Одразу хочу сказати, що мені порекомендували на посаду охоронця – Олега. Так що, якщо він не заперечує, то завтра ж чекаю його на роботі. Адресу офісу, я думаю він вже знає. Обіцяю Олегу виплачувати регулярно достойну зарплатню, але інших грошей  ви від нас не отримаєте. Тома і Рома, до вашого вісімнадцятиліття ваше навчання буде оплачувати дядя Саша. Якщо надумаєте вчитися в університеті, то ми допоможемо вам поступити, але навчання оплачувати не будемо. Так що вчіться добре, щоб поступити на державний. Крім того, щомісяця, доки будете вчитись ви будете отримувати по 100 доларів кожен на особисті потреби і 300 доларів на харчування для вас отримуватиме ваша мама. Даша ж від сьогодні забезпечуватиме себе сама. Все вирішено і оскарженню не підлягає, але я згідна вислухати ваші претензії!