Глава 2: Офіс. Спец-група, пошук.

… Приїхавши у офіс спец-групи, а це десь було о 2-3 годині ночі, провела термінове зібрання по даній справі, так як на кону було людське життя. Фактів вони мали не багато, але було більше загадковості. Незрозумілість деяких обставин, які, начебто, випадково склалися, заводило їх у глухий кут. Таня зрозуміла, що ця справа не із легких, і їй потрібен час для вирішення, але його не було. Заслухавши усіх, дала зрозуміти, що із цієї хвилини вони мають викластись на всі 100. Сон як рукою зняло, але для того щоб вловити головну суть проблеми потрібно побути сам-на-сам із собою та своїм внутрішнім світом. Роздавши завдання усім своїм підопічним, пішла у кімнату відпочинку. 

Тепер трохи про спец-групу. Спеціальна група з’явилася не так давно. Все почалось з того, що її друга та співробітника Тимофія, звинуватили у скоєнні тяжкого злочину. Справу вів Твердоголівський М. Ю. (далі Тверда Голова). Через нехотіння знайти винного, всі ставилися до нього не дуже добре. Але для всього є своє виправдовування. Так склались обставини, що у майбутньому він побував у тій ж ситуації — але це згодом. Серце Тані підказувало, що це пряма підстава, але от від кого Тимофій отримав ножа у спину вона не знала. Їй так хотілось допомогти Тимофію, що аж створила таку спец-групу. На той час вона була незаконною та й керівництво про таке не здогадувалось. Але в один прекрасний момент, хоча прекрасним його й не назвеш, Таню викликали до генерала м. Києва – Хмельницького В. О.. Коли їхала, вона продумала усі відповіді, перевернула своє життя більше 10 разів, але те що почула, ввело її у ступор. Генерал сказав, що знає про її групу і хоче щоб вони довели це діло до кінця: “Якщо ви це зробите — група залишиться існувати, а я у свою чергу дозволю тобі брати усіх людей, які тобі сподобаються, у групу ”. На цьому й домовились.

Повернемось до нашого діла. Як вище вказувалось, Таня пішла до кімнати відпочинку, але назва ця – теж спеціальна. Можливо ви здогадались, що тут все називається не своїми іменами, тому … .

З першого погляду кімната як кімната, але вона була із своїми диковинками. Можливо ви скажете, що ж тут може бути дивного?! Диван для відпочинку, журнальний столик із квітами на ньому, столи із підручними засобами, книжкова шафа, вішалка для одягу, жодного вікна, килими. Насправді все це якимось чином бутафорія. Речі у цій кімнаті призначені для кожного співробітника підрозділу та виконують свою функцію. Ось кілька прикладів для розкриття цього таємничого куточку. Якщо провернути квіти на журнальному столику за часовою стрілкою, то відкриються сходи, що ведуть у підземну кімнату-сховище певних знарядь, а якщо проти — включиться настінний екран, для більш уважного і чіткого перегляду, але про це згодом. Якщо взяти книгу з шафової полиці, то відкриється вхід у спец-кімнату одного із спец-оперативників, і т.д.. Навіть їх офіс – дещо загадковий всередині, а зовні – звичайний.

Щось заговорились - повертаємось … .

І от, увійшовши в кімнату “відпочинку” (далі В), Таня взяла ручку із найбільшого стола та, клацнувши нею, відкрила вузенький прохід у іншу кімнату - “Б”. Бібліотека містила багато книг. Вони різні: детективи, жахи, казки та безліч енциклопедій на різну тематику. Всі ці книги допомагали їм у розслідуванні, так як деякі випадки були схожими із сюжетом деяких книг звідси. Цього разу Тані знадобилась книга з назвою “Мова квітів”. Не так давно її старший син подарував їй квіти, а саме рожеві гвоздики. Їй ці квіти не дуже подобались, але щоб не засмучувати синочка, не подала виду. А пізніше її близька подруга пояснила, що саме рожеві гвоздики символізують материнську любов, а також дяку за неї. От і тут у студії були квіти, але раніше Таня їх не бачила, тому у першу чергу вирішила скористатись бібліотекою.

Вийшовши із Б, пройшла через коридор та й потрапила у В. Натиснувши на кнопку, викликала усіх спец-працівників сюди, щоб детальніше обговорити все, що встигли дізнатись чи знайти.