Глава 3. Будні агенції

Лео, як і годиться синові Гефеста, не міг просто сидіти за столом і пити каву, коли навколо стільки незнайомих поверхонь, механізмів і запахів. «Можливо, тут десь заховано щось круте», — думав він.

Він вибачився під час загальної розмови (щось на кшталт «я зараз повернуся, мені треба… е-е… перевірити, чи не тече десь космічна кава») і тихенько зник у коридорі. Арчі проводив його поглядом, але нічого не сказав. Він уже зрозумів: з Лео краще не сперечатися, коли той чує слово «майстерня» навіть на відстані п’ятдесяти метрів.

Кухня була стильною, але максимально функціональною. Чорний мармур, хромовані поверхні, кавоварка, яка виглядала так, ніби її зібрали в Тіні, де кава вариться сама, і великий холодильник з матовим склом.

Лео відкрив холодильник чисто з цікавості. Всередині стояли пляшки з вином, кілька банок з чимось, що світилося, і звичайна банка з написом «НЕ ЧІПАТИ — МЕРЛІН».

Але його увагу привернуло зовсім не це.

Праворуч від холодильника, на стіні, де мала б бути звичайна плитка, раптом з’явилася тонка вертикальна щілина. Вона ледь помітно мерехтіла помаранчевим світлом, ніби хтось забув вимкнути пічку в паралельному вимірі.

— Ого… локальний мікро-портал? — прошепотів Лео. — І стабільний. І прив’язаний саме сюди?

Він простягнув руку. Пальці пройшли крізь щілину без опору, а в ніс ударив теплий потік повітря — метал, олива, паяльник і той самий рідний запах майстерні в таборі напівбогів.

Лео розплився в такій широкій усмішці, що здавалося, обличчя зараз трісне.

— Вищі сили, ви мене любите. Я знав.

Він ступив крізь щілину — і опинився в раю.

Це була не просто майстерня. Це був храм для будь-якого сина Гефеста. Висока стеля з відкритими балками, на яких висіли ланцюги, магічні кристали й звичайні лампи розжарювання. Стіни — суцільні стелажі з інструментами, артефактами, шматками броні з різних Тіней, банками з рідким металом і навіть маленьким Festus-подібним прототипом, який тихо гудів у кутку.

Посередині стояв величезний верстак з магнітною поверхнею. На ньому вже лежали розібрані частини всеприймопередавачів, які Лео приніс раніше.

— Окей, — тихо видихнув він. — Це офіційно моє улюблене місце в мультивсесвіті.

Він узяв один з демонтованих кристалів і покрутив його в пальцях.

— А якщо я трохи підкручу частоту… і додам стабілізатор на основі вогняного ефірного сплаву…

— …і влаштуєш нам маленький апокаліпсис у майстерні? — долинув ззаду знайомий голос.

Лео різко обернувся.

У дверях стояв Мерлін, склавши руки на грудях. За його спиною — Аннабет, яка вже щось швидко замальовувала в блокноті.

— Я знав, що ти знайдеш, — спокійно сказав Мерлін. — Вищі сили спеціально залишили цей хід відкритим. Сказали, що «в майбутньому буде потрібно». Але якщо ти зараз щось вибухнеш — я тебе відправлю мити посуд у Тіні, де час іде назад.

Лео підняв руки в жесті капітуляції.

— Я нічого не чіпаю! Ну… майже нічого. Тільки подумав, що якщо ми зробимо з цих залишків маленький автономний детектор Тіньових тріщин, то наступного разу не доведеться чекати, поки хтось знову відкриє портал без дозволу.

Аннабет підійшла ближче, глянула на схему.

— Він має рацію. Мережа таких детекторів по всій агенції — це розумно.

Мерлін театрально зітхнув, але в очах блиснула задоволена іскра.

— Добре. Ваш випробувальний термін починається прямо зараз. Правила прості:

1. Жодних вибухів без попередження.
2. Жодних «я просто перевірю» о третій ночі.
3. Якщо щось піде не так — першими летите ви.
4. Лео, якщо ти зробиш кавоварку, яка сама варить каву з Тіні, де зерна співають, — першу чашку мені.

Лео салютував викруткою.

— Угода, бос!

Аннабет уже сіла за верстак і почала малювати нову схему.

Мерлін ще мить подивився на них, тихо посміхнувся і вийшов, залишивши двері відчиненими.

З кухні долинув голос Арчі: — Лео? Ти там ще живий?

— Живіший, ніж будь-коли! — гукнув Лео. — І в мене вже є ідея, як зробити, щоб кава приходила сама!

Десь у холі Лея тихо пробурмотіла: — Чудово. Тепер у нас ще й підліток-піротехнік з необмеженим доступом до майстерні. Це точно закінчиться добре…

Але в її голосі було чітко чутно посмішку.