Родіон.
Збирався зранку на роботу. Забрав гроші, на яких стояла печатка «соціальна допомога», хоча я вже знав, хто насправді їх надсилає.
Поставив на столі в кухні, а тоді ми з мамою почали снідати.
Після цього я приїхав на склад і отримав список завдань на сьогодні. Її магазину не було.
Спочатку завіз стіл якійсь матері з дочкою.
Тоді продукти в магазин хімії. Як виявилося, це магазин у Лериному селі. Вона якось розказувала, що це дочки їхньої поштарки.
Коли проїжджав повз продуктову крамницю, то інстинктивно глянув у її бік. У вікні нікого не побачив.
Третім замовленням на сьогодні було доставка меблів у офіс.
- «Оце комусь повезло тут працювати», - подумав я, ставлячи біли шкіряний диван і кутку.
Тоді я ще виконав декілька таких замовлень і поїхав додому.
Удома мама приготувала вечерю і ми мовчки їли.
- Їздив сьогодні до Лерки? – почала вона.
Я глянув на неї з-під лоба.
- Ні, - твердо відповів.
Вона замовкла.
- А хотілося? – вона примружила очі.
Я мовчав. Що казати на таке?
- Хотілося, - відповіла мама замість мене. – Сину, викинь вже її з голови. Вона тобою погралася, а потім вискочила заміж за іншого та ше й дитину від нього народила. Вона ше ні разу не сказала, шо розлучиться. Та навіть якби казала, то не зробила би того. Я зразу побачила, шо вона пройдисвітка якась.
Я гучно дзенькнув виделкою, ставлячи на тарілку.
- Я наївся, - твердо мовив і пішов у кімнату.
- А шо, я неправду кажу? – ідучи коридором, я ще глухо чув її голос.
Увечері я намагався заснути, але ніяк сон не стукав у моє вікно. Спочатку в уяві виринав образ Лери, а тоді слова мами. Може, і справді я був наївним? Вірив, що колись це все закінчиться? Але що саме мало закінчитися?
#1085 в Детектив/Трилер
#408 в Детектив
#678 в Молодіжна проза
#190 в Підліткова проза
розслідування, сімейна драма та родинні таємниці, шкільне життя
Відредаговано: 25.10.2026