Детектив Володі

48

Родіон.

Збирався зранку на роботу. Забрав гроші, на яких стояла печатка «соціальна допомога», хоча я вже знав, хто насправді їх надсилає.

Поставив на столі в кухні, а тоді ми з мамою почали снідати.

Після цього я приїхав на склад і отримав список завдань на сьогодні. Її магазину не було.

Спочатку завіз стіл якійсь матері з дочкою.

Тоді продукти в магазин хімії. Як виявилося, це магазин у Лериному селі. Вона якось розказувала, що це дочки їхньої поштарки.

Коли проїжджав повз продуктову крамницю, то інстинктивно глянув у її бік. У вікні нікого не побачив.

Третім замовленням на сьогодні було доставка меблів у офіс.

- «Оце комусь повезло тут працювати», - подумав я, ставлячи біли шкіряний диван і кутку.

Тоді я ще виконав декілька таких замовлень і поїхав додому.

Удома мама приготувала вечерю і ми мовчки їли.

- Їздив сьогодні до Лерки? – почала вона.

Я глянув на неї з-під лоба.

- Ні, - твердо відповів.

Вона замовкла.

- А хотілося? – вона примружила очі.

Я мовчав. Що казати на таке?

- Хотілося, - відповіла мама замість мене. – Сину, викинь вже її з голови. Вона тобою погралася, а потім вискочила заміж за іншого та ше й дитину від нього народила. Вона ше ні разу не сказала, шо розлучиться. Та навіть якби казала, то не зробила би того. Я зразу побачила, шо вона пройдисвітка якась.

Я гучно дзенькнув виделкою, ставлячи на тарілку.

- Я наївся, - твердо мовив і пішов у кімнату.

- А шо, я неправду кажу? – ідучи коридором, я ще глухо чув її голос.

Увечері я намагався заснути, але ніяк сон не стукав у моє вікно. Спочатку в уяві виринав образ Лери, а тоді слова мами. Може, і справді я був наївним? Вірив, що колись це все закінчиться? Але що саме мало закінчитися?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше