46

Володя намагався зрозуміти те, що йому розказала мама. 

«Я виходила заміж не через кохання.»

Відлунням звучало в голові хлопця. Він ніколи не міг такого подумати. Батьки виглядали, як звичайна нормальна сім’я. Якби не цей серйозний вираз обличчя матері, він би подумав, що це жарт і розсміявся б так, що аж шибки затряслися б. Узагалі тоді на кухні панувала так атмосфера, що в кожного в жилах стукала кров.

Якщо не через кохання, то чого? Гроші, статус, шана? А тато чому погодився? Він сказав, що знав, що нічого не змінить. Невже справді можна ось так легко скувати руки людини і примусити жити життя, яке той не хотів жити?

Коли Володя вернувся зі школи, то Лера саме готувала обід. Ще на кухні була Єва, яка чистила картоплю. Хлопець перевдягнувся і вернувся на кухню. Усі ще чекали близнючок.

- Доїдайте швидше, бо я вже хочу помити і йти шось надвір робити, - підганяла всіх Валерія.

- То давай я помию, а ти йди, - запропонував Адам. Лера вирячила на нього очі та наморщила чоло.

- Чого це раптом? – вона не вірила до кінця, що той серйозно.

- Адамчик хоче добрим виглядати, - засміялась Орися.

Чоловік мовчки взяв тарілку свою та дружини і запхав під струмінь води в раковині.

- Він так хоче тебе задобрити, шоб ти переїхала з ним, але ти не ведися, - прошепотіла до доньки Єва.

- Взагалі-то я чую, мамо Єво, - озвався Адам.

Перед вечерею подзвонив Борис до Лери. Вона поставила на гучномовець.

- Тату? Шо сталося? Ти так рідко до мене дзвони, - здивувалася жінка.

- Лер, шось зле мені. Коло серця колить.

- Борис! – закричала до нього Єва, яка витягнулася вся, мов струна. – Ти не хвилюйся головне. Зараз ми до тебе прийдемо.

Тоді всі побігли до сусіднього дому.

Єва сиділа біля чоловіка і стежила, щоб той був у свідомості, адже той був досить в’ялий.

- Все буде добре! – заспокоювала вона його.

Валерія побігла у ванну, принесла звідти одеколон набризкала на зап’ястя.

- Дихай! – наказала вона і чоловік вдихнув запах.

Адам тим часом подзвонив до лікаря.

А Володю це ще більше заплутало.

Приїхав лікар, оглянув чоловіка та призначив таблетки, які Лера відразу ж побігла купувати.

- На все добре! – попрощався з ними високий, міцний лікар.

- Слава Богу, Борисе, шо все з тобою добре! – полегшенно зітхнула Єва і сперлася на плече чоловіка.

Після цього вони вернулися додому. Тільки бабця лишилася ночувати з дідусем, бо так за нього переживала.

Володя зайшов у кімнату, вдягнув піжаму та пірнув під ковдру.

Лежав горілиць та дивився в білу стелю.

Перед сном він проаналізував поведінку своїх батьків. Між ними не було кохання, але вони поводились, як команда. Кожен знав, що має робити, тому навіть не радилися. Це подружжя схоже на двох людей, які багато років гребуть в одному човні. Не обов’язково щось відчувати одне до одного, щоб доплести до місця призначення.

Але чому тоді мама плакала через Родіона?