41

Сьогодні зранку вся сім’я Крижанівських пішла до церкви. Опісля всі розійшлися по своїх кімнатах. Володя сидів та робив уроки. Єва пішла до Бориса перевірити як він там. Близнючки сиділи у своїй кімнаті та хихотіли, а Адам вирішував якісь справи по роботі. А де ж була Лера?

Усе виглядало спокійно, аж поки не почувся плач з кухні.

Лера сиділа на табуретці біля вікна. У руках вона тримала лист.

Склеєний.

Той, який вона порвала на очах у Єви та Володі. Вона не готова відмовитися від нього так просто. Як і не готова відмовитися від свого минулого. Але зараз їй треба зробити вибір. Та вона не готова. Правду казав Родіон, що вона боїться правди. А страх ні до чого доброго не приводить.

Вона перечитувала раз у раз слова, які він так гарно вивів на цьому аркуші. Уже на третій раз її проймали сльози, та вона стрималась, а на п’ятий гірко заридала.

- Шо таке? – перший прибіг Володя. Він помітив у руках знайомий лист.

- Іди, не треба тобі, - запевняла жінка.

Він вихопив з рук лист і прочитав його. Тільки так він зможе допомогти своїй мамі.

Люба Леро,

Я сам нещодавно дізнався про свого батька. Чому ти мені два роки нічого не казала? Чому постійно від мене приховуєш? Я завжди все маю сам дізнаватися? Прийти я до тебе особисто не можу після того як ти зі мною вчинила. Пам'ятаєш, як я дізнався, що виходиш заміж? Я тоді теж тебе кинув. Ти жила своїм шлюбом. Але через рік ми знову зустрілися і вже не могли покинути одне одного. Володі вже тоді було декілька місяців. Хоча я спочатку думав, що то мій син, але таке не може бути. Зараз я їду в іншу область по роботі. Не знаю наскільки.

Твій Родіон. 31.12.19

Чомусь одразу Володі згадався той випадок, коли він, у п’ятому класі, повернувся додому і помітив маму заплакану з конвертом у руках. Він потім на кухні глянув, що в тому конверті. Там були гроші і записка «тобі і моєму сину». Спочатку він подумав, що це раптом бабуся Магда вирішила помиритися, але тепер він розумів, що це не так.

- Якби все було інакше, - прошепотіла Валерія.

- Хто такий цей Родіон? – спитав Володя, глянувши в червоні від сліз зелені очі матері.

- Я вже казала. Моя перше кохання, - вона витерла сльози з обличчя. – Було та й загуло.

- Мам, хватить вже брехати. Я дитина, а не йолоп якийсь. Я розумію, шо тебе шось мучить. Чому ти не кажеш нам?

Валерія відвела погляд на стільницю позаду себе.

- Не треба, - тихо сказала вона та, пройшовши повз сина, і зайшла до кімнати.

У руках хлопця залишився лист і він теж вернувся з ним у свою кімнату.

Сів на ліжко та перечитав ще раз. Згадав як знайшов фотографію в маминій сумці. А потім, що це фото надіслав чоловік, який за всіма стежить. Хто така Ганна? Хто такий Родіон насправді? Хто таки чоловік, що все контролює? Чи могли вони бути об’єднані якось? Але що це дає? Нічого.

В одному Володя був переконаний точно: почуття з Родіоном точно не загули. Вони досі продовжують бачитися. Напевно, саме він тоді приходив до їхнього будинку, саме його Єва застала в магазині з Лерою. Але не знав тоді хлопець, що це всього крапля в морі правди.