35

Що день – то ближче до початку другого семестру.

Після сніданку Володя вийшов надвір, щоб перевірити, чи Северин знову не приїхав, але на сусідньому подвір’ї не видно було нікого. Володю це здивувало. На його думку, якщо чоловік так хотів, щоб його пробачили, то він мав би кожен день приходити і клянчити.

Після цього він повернувся в кімнату та почав читати вже третю частину улюбленого «Гаррі Поттера». Підобід до його кімнати зайшла бабуся.

- Володя, ти не зайнятий? – спитала вона.

- Ні, - відповів, але подумав – «Чим я можу бути зайнятий?»

- Тоді ходи поможеш мені старі папери поприбирати.

Хлопець не зрозумів, звідки така ідея раптом узялася. Він знав, що кімната його батьків останнім часом досить захаращена, але чого туди лізти бабці і йому?

- А хіба то гарно пхатися в чужу кімнату?

- А хто буде пхатися, як не я? Слухай, ти час не тягни. Швидше почнемо – швидше закінчимо.

Він відчинив двері і зразу в око впала полиця в шафі, з якої стирчали різні папірці.

- То це з магазину, певно, - подумав хлопець, - хіба можна таке викидати?

- Та якби ж. Там і без магазину купа всього, - відповіла Єва і стала на табуретку. – Значить так, я витягаю, а тоді ми перебираємо.

Володя кивнув та сів з першою частиною на ліжко. Поки йому траплялися тільки комунальні платежі, накладні на товар, банківські рахунки і тд. Хлопцеві здавалося, що треба бути дуже розумним, щоб це все розібрати.

- Поки тут все робота і робота, - зітхнула бабця і полізла витягати другу партію.

Володя почав її розбирати, аж раптом натрапив на лист. Він точно був не по роботі. Це був звичайний аркуш паперу в клітинку, зверху намальовано 3 серця і написано від руки:

Люба Леро,

Я сам нещодавно дізнався про свого батька...

Далі Володя недочитав, бо Єва різко вихопила з рук. Коли Володя подивився на неї, то вона була бліда, мов стіна, а блакитні очі були, як натягнута струна.

- Від кого це? – спитав Володя і сам відчув клубок у грудях.

- Ні від кого, - вона продовжила переглядали папери, а хлопець не зводив з неї погляду. Вона це помітила і нагадала йому про те, що він має зараз робити, тому він відігнав думки, але вони все одно лізли непроханими гостями.

Хто це написав? Чому він звертається до його мами так особисто? Що він там дізнався про свого батька? Чому бабуся так зреагувала? Що означають намальовані серця?

Володя думав, що пізніше знайде це лист і прочитає повністю. Головне, щоб бабця не встигла викинути.

Раптом двері до кімнати розчахнулися, запустивши прохолоду.

- Що тут таке? – гримнула Лера, дивлячись то на Єву, то на Володю. Панувала така тиша, що було чутно лиш віддихування Валерії.

- Доню, ми просто хотіли поприбирати тут.

- В моїй кімнаті?! – зелені очі жінки налилися кров’ю. – А вам шо?

- Лера! Ти знаєш, чого я це роблю. Ти сама винна. Все через твого Родіона!

- А він тут до чого? – вона наморщила чоло та уважно глянула за спину Єви. – Це шо таке? – вона взяла пожмаканий лист та розгорнула його. Це був той самий, який так здивував Володю.

Лера відвела погляд від папірця, зціпила губи та сердито глянула на свою матір.

- Вийдіть звідси обоє, - просичала вона крізь зціплені зуби.

Бабуся піднеслася і стала перед Валерією.

- Не піду, поки ти мені не віддаси! Я мушу це викинути. Йому тут робити нема шо, - заявила Єва.

Мати на мить задумалася, а тоді взяла та порвала лист.

Спочатку навпіл.

Тоді ще раз.

Ще раз.

Клаптики посипалися на підлогу.

Бабця задоволено глянула на них. Тоді задерла голову, показуючи свій авторитарний вигляд та пішла з кімнати.