Детектив Володі

28

Родіон.

Сьогодні був звичайний день. Зранку на пошту прийшли гроші. Вони надходять ще від мого народження, кажуть, це якась соціальна допомога матерям-одиночкам. Я їх узяв та поклав на столі в кухні. Але дивно, що мені вже за 40, а вони все одно надходять.

Вийшов із дому та попрямував на свою роботу. Як виявилося, нині в мене завіз товару до неї.

Я знав, що нам заборонено, та все ж кожен раз радів, коли треба було їхати туди. Я таки зумів їй пробачити її вибір. Та я не навчився з цим жити.

Приїхав тоді, коли в неї була обідня перерва. Вона сиділа в своїй кімнаті за столом та пила каву.

- Привіт! – вигукнув я, зайшовши в її приміщення.

- Привіт! Товар привіз? – навіть не дивилася на мене.

- А чого б я ше приїжав? Зараз принесу.

- Думаю, в тебе і без того є причини, - пробурмотіла вона, але я добре почув і знав, про що вона говорить.

Вивантаживши весь товар, я приєднався до неї в службовому приміщенні.

- Як там твоя сім’я? -  спитав, сівши навпроти неї на ліжку.

- Та нічого особливого. Вчора Володю виписали, тому сьогодні вже помагає мамі на кухні, - вона глибоко вдихнула і видихнула і я зрозумів, що далі піде щось неприємне. – Мені здається, мама здогадується про нас.

- Вона і так знала, - знизав я плечима.

- Але думала, шо це було просто захоплення. Ніхто не знає, шо ти приходиш сюди не просто через товар...

Вона відвела погляд, а я уважно подивився на неї.

- Вона вже застала нас, але ти викрутилася. Вона повірила?

- Ніби...

- Краще б не робила цього. Краще б сказала як є. Тобі не надоїли так жити? Кинь Адама!

- Я не можу! Родіон, світ не крутиться навколо любові. Деколи треба вибирати розумом, а не серцем.

- Ти вже вибрала одного разу і ми втратили вже так багато років.

Вона нахилилася до мене.

 - Не треба було тоді вертатися, - прошепотіла ледь чутно.

Я не витримав цих слів і вийшов з магазину.

Повертався додому геть виснажений після такого робочого дня. У голові весь день крутилася остання фраза. Вона хотіла від Крижанівських одного і отримала це. Але воно її змінило. Лера більше не думає тими мірками. Тепер у неї свої.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше