13

Під'їхала Меґан до красивого, двоповерхового будинку.Він був темно-червоного кольору з чорним дахом та чорними вікнами, які були обведені білим кольором.Біля цього дому був розкішний сад.Напевно,мама Белли захоплювалася садівництвом.Зайшовши на ґанок, де по боках висіли гарні,білі підвісні горщики з залишками квітів,які продовжують своє життя не зважаючи на такий холод.Все було настільки точно підібрано,що здавалося ніби батьки Белли вродженні ландшафтні дизайнери.Якби у Меґан було трошки більше часу,вона теж зайнялася б таким оздобленням свого дому.Подзвонивши у дзвоник біля вхідних дверей,чекати довелося не довго.Меґан відкрила приємна жінка років біля 40.Це була мама Белли.

-Доброго дня!Я Меґан Кроуфорд-детектив.-Вона простягнула жінці своє детективне посвідчення.

-Чим можу вам допомогти?-Вона витирала свої руки у фартушок після чого взяла посвідчення у свої руки та детально роздивилася після чого повернула його Меґан.

-Це щодо вбивства Стелли Нолан.Ваша дочка-Белла,була її найкращою подругою наскільки я знаю.

-О,так.Заходіть в середину,не стійте на холоді,а я зараз покличу Беллу.-Вона гостинно  впустила в дім Меґан.

В домі пахло свіжою випічкою та корицею.Меґан скучила за цим ароматом.Це нагадало як мама пекла їм з Вітні запашних булочок.

                                                                                           ***

-Вітні!Меґан!-Кликала їх мама.-Спускайтеся вниз,я спекла вам булочок з яблуками.

Дівчатка наввипередки збігли з другого поверху та забігши на кухню,спочатку вдихнули ароматний запах яблук та булок,а потім вхопили їх.

-Тільки обережно,дівчатка.Вони ще гарячі.

Відкусивши добрячий шматок булки,у роті Меґан стався вибух смакових рецепторів.По ротовій порожнині розлилося теплий та приємний смак випічки,який супроводжувався смаком яблук.Поглянувши на сестру,Меґан побачила в її очах ту саму насолоду від ласощів.

-Ну що,дівчатка,смачно?-Вичікувально запитала їх мати.

-Дужеее!-Відповіли вони разом,а потім підбігши та обійнявши маму додали:-Дякуємо!

-На здоров'я,мої принцеси.

                                                                      ***

Від роздумів,Меґан відірвав голос жінки.

-Беллаааа!Спускайся вниз.-Гукала вона доньку.

-Вибачте,а як до вас можна звертатись?

-О,дорога,можеш мене просто називати Ешлі.Проходь у вітальню.

Зайшовши до вітальні,Меґан була у захваті від інтер'єру.Білі стіни прекрасно поєднувалися зі світло-коричневим паркетом.Стіна,на якій був підвішений телевізор,була з цегли.Меблі були переважно у світлих кольорах.У вітальні стояв кухонний світло-коричневий стіл,на якому стояла ваза з рожевими декоративними тюльпанами.Стільці були темно-зеленого кольору з м'якою обшивкою.Найцікавіше,що вітальня була зміщена з кухнею,оздобленою такими самими світлими кольорами.Все це гармонійно поєднувалося.Пройшовши до вітальні Меґан побачила,від чого так гарно йшов запах.Ешлі пекла булочки з корицею-сінабони.

-Прошу,сідайте.-Мама Белли кивнула головою у бік дивану.

Присівши Меґан запитала:

-У вас так гарно й на подвір'ї й в домі.Ви дизайнер?

-О так.-Ешлі поралася на кухні.-Я працюю дизайнером інтер'єру,проте цікавлюся й ландшафтним дизайном.

-У вас чудово виходить.Я такої краси давно не бачила.

До вітальні зайшла красива дівчина з чорним волоссям зав'язаним у хвостик,карими очима та милим ластовинням на обличчі.

-Доброго дня...-Невпевнено вона привіталася до Меґан.

-Рада бачити,Белло.Я Меґан Кроуфорд-детектив.Я тут для того щоб поговорити з тобою про Стеллу-твою найкращу подругу,якщо не помиляюся.

-Так,ми чули про її смерть.Мені дуже прикро що так сталося.Вона була однією з близьких мені людей.Пройшло тільки 2 дні, а я вже за нею дуже сумую.-З жалобою сказала дівчина,сівши на стілець за кухонним столиком.

-Розумію твій стан.-Погляд Меґан опустився вниз,до своїх складених рук.-Якщо по секрету,то я її тітка і мені зараз важко усвідомити що її немає з нами.Я так як і ти,неймовірно сумую за нею.-Через клубок в горлі Меґан ледь-ледь могла говорити.

-Співчуваємо вам.-Сказала Ешлі та разом з Беллою,поглянули на неї сумним поглядом.

-Я хочу знайти вбивцю.Запитати чому він це зробив.-Підняла вона голову.-Проте,для того, щоб його знайти мені потрібно розплутати клубок ниток який є в цій справі,й я розраховую на тебе,Белло.Я хочу щоб ти мені допомогла.Розповіла про ваше спілкування з нею,особливо звернувши увагу на ці останні 3 місяці.Допоможеш?

-Звичайно.Все що я можу зробити для покійної Стелли-це допомогти знайти її вбивцю.

-Якщо ти та твоя мама будете не проти,я хочу поговорити з тобою на одинці.Наприклад,у твоїй кімнаті.Так буде морально легше,в першу чергу для тебе.

-Якщо так буде для вас краще.-З розумінням поставилася до цього Ешлі.-Белло,візьми тарілку з булками,пригости нашу гостю.

-Гаразд.Ходімо.-Звернулася до Меґан дівчина,взявши тарілку із запашними булочками.

Вони піднялись до її кімнати.Кімната Белли була схожою на кімнату Стелли.Стіни були білими,там де було ліжко вони були темно-сірими.Білий паркет чудово з ними поєднувався.Було багато рослинок.На світлому робочому столі стояв горщик з великим,гарним листям авокадо.Були й маленькі сукуленти.Не обійшлося без рослинок у підвісних горщиках.На стінах були повішані плакати з різних фільмів та серіалів,серед них були й ті,які дивилася та обожнювала Меґан.Кімната була дуже комфортною.Звичайно,тут не обійшлося без дизайнерських рук Ешлі.

Дівчина сіла на край ліжка та запросила туди сісти й Меґан.

-Ну,то з чого мені починати?