11

Підбігши,Меґан застала Льюїса який сперся на капот своєї машини та схрестивши руки запитав:

-Не очікував що знайду тебе тут.Обшукав всі місця де б ти могла перебувати а ти тут,у парку неподалік.Знову обвела мене,як дурня навколо пальця.

-Я не зникала щоб мене розшукувати.

-І що ж тут такого цікавого відбувається?-Льюїс заглядав Меґан за спину щоб розгледіти більше того,що відбувалося позаду неї.

-Льюїсе,якщо хочеш щось сказати то кажи мені зараз і у вічі.

-Ну,я прийшов сюди щоб поговорити з твоїм другом.

-Його тут немає.Ти помилився.

-А це хіба не він спостерігає за нами?

Обернувшись Меґан побачила як Алек справді зацікавлено спостерігав за їхньою розмовою.Чорт.

-Меґан,тебе не вчили що брехати дуже погано?-Він боляче схопив її за руку.

-Відпусти,Льюїсе.Мені боляче.Крім того,я на роботі припиняй уже цей цирк і їдь додому.

-Повторю ще раз.Я прийшов сюди поговорити з твоїм дружком!Якщо ти не хочеш привести його до мене то я сам пійду.

-Льюїсе,стій.Ти не посмієш втручатися у нашу роботу.-Вона закривала собою проходи до парку.Вона не хотіла щоб Льюїс бачив всю ту метушню навколо вбивства її племінниці.Вже була ситуація коли він прийшов на місце розслідування.По місту гуляли жахливі чутки.Зараз це було б дуже недоречним.

-Меґан,перестань зі мною гратися і пропусти мене до нього.Я йому покажу як це лізти бо чужих жінок.

-Ні до кого він не ліз.Не мели дурниць і їдь додому!

Вона відчула сильний удар по її лівій щоці.Льюїс дав їй ляпаса.Щока Меґан сильно пекла,а її губа кровоточила.Вона схопилась за щоку руками гадаючи,що це допоможе.Льюїс тільки потворно посміхнувся і стряхнув своєю рукою.

-Гадаєш,я ганчірка якась?Забула з ким розмовляєш,жінко?Це ти йому можеш розказувати такі казочки,але зі мною таке не пройде.-Залишивши жінку саму він пішов до Алека,склавши свої руки в передні кишені.

Алек теж йшов на зустріч Льюїсу,правда не з такою впевненістю як її чоловік.На його обличчі читалася злість,а руки були стиснуті в кулак.Коли Алек підійшов на достатню  відстань до Льюїса,він з усієї сили та злості зарядив кулаком у його щелепу.Навіть почувся легенький хруст.Від неочікуваності Льюїс захитався,його самовпевненість достатньо так похитнулася.Нарешті вибравши з кишень руки,Льюїс почав невдало розмахувати кулаками.Все ж таки удар держав Алек.З кожним його ударом Льюїс хитався,його кров летіла в сторони.Алек хотів його добити.Меґан розгублено стояла збоку спостерігаючи за цією бійкою.Напевно,треба було їх розбороняти,але Меґан боялася.Стояла у стороні,як маленька беззахисна дівчинка,шукаючи допомоги.У самий розпал бійки підбіг Андерсон і почав їх розбороняти.Меґан була дуже рада.Хоч хтось їх зупинить,щоб Алек не добив Льюїса.Хоч її чоловік того і заслуговував,Меґан було б дуже шкода Алека,який сів би за ґрати.

-Хлопці,ви здуріли?Зупиніться негайно ж! Не знайшли іншого місця для цього?-Він став між ними і розкинув руками.Меґан злякалася щоб і він випадково не дістав добрячого прочухана від Алека.-Зупиніться!Чорт з вами!

Через Андерсонові руки,чоловіки перестали битися і між ними виникла добряча відстань.Злість горіла у Алекових очах,в них був вогонь та били грози.З кожним подихом ніздрі розширювалися,а щелепи зжималися.Руки були стиснуті в кулак,на кісточках були рани,забої.У Алека була розбита губа та розсічена брова.У Льюїса було розбите все лице.Хоча б так вона не буде бачити самовдоволення на його обличчі.Через таке публічне униження його та його самооцінки,Льюїса переповнювала злість.Не довго думавши він ,"піджавши хвіст",пошкутильгав до своєї машини.Проходячи попри Меґан він,зі стиснутими губами та збільшеними нізрями,дивився на неї з під лоба.Такої кількості злості вона в ньому ще не бачила.Він став так близько,щоб вона точно змогла почути те,що він їй прошепотів:

-При нашій наступній зустрічі я допоможу тобі відчути до кінця кожний удар твого хахаля,який був адресований мені.-Після чого він пошкутильгав до своєї машини та поїхав.

Меґан підбігла до Алека з обіймами.Занепокоєння щодо самопочуття один до одного було написано у них  на обличчі.Андерсон,склавши руки в боки,поглянув на цих двох і зрозумівши що він зараз ні до чого,видихнув та повернувся до розслідування.

-Як ти?Все в порядку?-Меґан заглянула в Алекові очі,своїми переляканими,тривожними очима.Вона оглядала його рани та стирала кров з губи.

-Все окей.Це просто подряпини,за них не треба переживати.-Він забрав її руки з свого обличчя.-Краще скажи як ти?Що він тобі сказав?-Він взяв у свої руки обличчя Меґан та з особливою цікавістю оглядав кожен його дюймик.

-Знову погрожував.Проте це тільки погрози.Сьогодні ти добряче поставив його та його самооцінку на місце,бачив би ти його обличчя.

-Ще раз його побачу біля тебе з таким ставленням,то розіб'ю йому голову.Ніхто не має права так до тебе ставитися.А ти не бійся казати про це мені.-Він витер кров з її губи,поцілував її,та її щоку де був добрячий синяк.-Сподіваюся,тепер вона тебе не болить.-На його обличчі розквітла усмішка,яка говорила,що поруч з ним вона в безпеці.

-Тепер ні.-Посміхнулася Меґан у відповідь.

-Чудово.-Він доторкнувся своїми теплими губами до її лоба,та ще раз приобняв жінку за талію.Неохоче відірвавшись від їхніх обіймів він сказав:-Мені потрібно повертатися.Розслідування взагалі ніяк не просувається,а з таким темпом до Нового року цю справу ми не розберемо.

-З цими відволіканнями,дійсно,нічого не вийде.Тоді першим ділом я заїду до Наомі Гарріс-її психолога,а вже потім поспілкуюся з Беллою.

-Гаразд.Я повернуся до Андерсона.Вже відчуваю як він бушує через те,що відірвали його та нас від роботи.-Вони посміялися.