7

Вийшовши на двір,Меґан відповіла на дзвінок.З того кінця слухавки почувся обурений,трохи сп'янілий голос.

-Меґан,ти де?!

-Привіт,я у Вітні.

-Ти там довго ще будеш?!

-Я не прийду сьогодні.Залишуся ночувати у Вітні.

- У чому проблема?

-У мене...У неї виникли справи.Хочу їй допомогти.-Нагло брехала Меґан.Вона не хотіла щоб він дізнався що у них сталося.Хоча вони сім'я.

-І які ж у нас справи?-У слухавці почувся паскудний смішок.

-Відчепися Льюїсе,мені зараз справді не до тебе.

-А що сталося?-Запитав він сумним голосом,хоча Меґан зрозуміла що це було з ноткою сарказму.

-Не твоя справа.-Повернувшись Меґан побачила як у вікні,за нею слідкує Вітні.-Мені вже треба йти.

-Зустрінемось завтра....-Розмова була закінчена скоріше ніж Меґан відірвала телефон від вуха.

Після розмови з Льюїсом синяки знову почали нестерпно боліти.Як вона збирається сказати йому про розлучення?Краще не завантажувати голову не потрібними думками у цей час.Принаймні сьогодні.Тож Меґан зайшла у дім.

-Меґан,-Почала Вітні з порогу.-уже є якісь відомості?

-Ти чудово знаєш що я говорила з Льюїсом,він нічого не знає.Навіть не цікавиться.

-Може ще раз зателефонуємо Алеку?

-Вітні!-Прикрикнула Меґан.-Я не буду телефонувати кожні 5 хвилин Алеку.Слідство тягнеться довше за інші,він це ясно сказав.Завтра я поїду до них і допоможу їм,бо з Андерсоном це буде тягнутися до Нового року.А зараз дай будь ласка мені і собі спокій.Я розумію ти переживаєш,але все ж таки...

-Гаразд,як скажеш...

-Дівчата,ходімо повечеряємо,не можна залишитися голодними у стресі.

-Влучно сказано.Це дуже погано для здоров'я.-Люб'язно погодилася Меґан.-Ходімо Вітні,особливо тобі зараз важливо поїсти,а потім приляжеш.

Дівчата сіли за стіл.Пітер подав болоньєзе на білих як сніг тарілках.Їжа не лізла до рота,але переборовши себе,Меґан поклала вилку спагетті до рота.Вечеряли вони в повній тиші.Чи то не було про що говорити,чи то говорити зараз було недоречно.

-Дякую Пітере,було дуже смачно.

-На здоров'я-Посміхнувся чоловік і зібравши тарілки зі столу почав їх мити.

Меґан в той час допомогла слабкій Вітні піднятися і повела її до спальні.Поки Меґан розмовляла з Льюїсом то подружжя поприбирало і в спальні.Навіть знаходитися в такій прибраній спальні було приємніше ніж в тій,де все було догори дриґом.Меґан зачекала поки Вітні перодягнеться у ванній і коли та вийшла,Меґан допомогла їй вкластися в ліжко і була поруч поки та не заснула.Жінка спустилася донизу,де побачила Пітера сидячого на дивані,який чекав поки Меґан спуститься.

-Ти залишишся у нас ночувати?-Запитав Пітер коли жінка спустилася.

-Так,не хочу додому повертатися.Та й нема на чому.

-Тоді ти знаєш де гостьова.Можеш там розташуватися.-Чоловік піднявся з дивану і уже хотів був йти але зупинився.-Вітні спить?

-Так.

-Гаразд,дякую що допомагаєш їй...нам.Вітні важлива твоя підтримка.

-Я це знаю.-Сказала Меґан видавивши з себе безглузду посмішку.

-Тоді надобраніч.

-Тобі того ж -Сказали вони один одному і розійшлися по своїм кімнатам.

Гостьова кімната знаходилася на 1-му поверсі.Була обладнана гарними меблями:біле ліжко,журнальний столик на якому стояли штучні тюльпани,крісло,тумби біля ліжка на яких стояли різні аксесуари та маленькі сукуленти,картини з зображенням абстракцій та природи,зеркало.Стіни були приємно тілесними,а паркетна дошка була світло коричневою.З люстри лилося яксраве світло.Щодо рослин то тут були:величезна монстера,алоказія та драцена,які уже були справжніми.Рослинки придавали сучасності інтер'єру.Вітні дуже любила рослини,вона буквально вважала їх другими дітьми.Меґан теж вони подобалися,особливо невибагливі,які зможуть жити в тому домі,де часто нікого немає і за якими не будуть часто доглядати.

Гепнувшись на цнотливо біле ліжко у робочому одязі було ще те задоволення.Та задоволення було скоріше від того,що вона просто лягла,просто дала спині та нервам розслабитися.Прикривши очі і почавши копирсатися у бурхливій течії своїх думок,Меґан вхопилася та не могла відпустити одну з них.Вона подумала пробратися до кімнати Стелли та рознюхати там все,може знайдеться щось,що допоможе слідству?Чудова ідея!Тож недовго вагаючись Меґан встала з ліжка та тихо відкрила двері.Кімната племінниці знаходилася на 2-му поверсі поруч з батьківською.Тож дістатися до неї безшумно було ще тією задачею.Прикривши двері та навшпиньки піднявшись дерев'яними сходами вона дісталася кімнати Стелли.

Тихо відкривши двері вона увійшла у простору кімнату.У білосніжної стіни було величезне ліжко,на якому були різні м'які іграшки,ціла стеля була у штучній зеленій ліані та світлодіодній стрічці.Величезна шафа,тумби,письменний стіл з різними дрібничками та ноутбуком,туалетний стіл,крісло-мішок,полички з книгами та колекціонними фігурками-сучасна кімната підлітка.На диво там було прибрано.Це вже було добре,не прийдеться копирсатися у тому мусорі та барахлі,який так любила залишати після себе дівчинка.Хоча це наштовхнуло Меґан на думку,що якщо дівчина знала що має щось статися,вона могла всю цікаву інформацію викинути а свій ноутбук очистити.Тож спочатку Меґан почала копирсатися у тумбах та там де вони є.Там був різний мотлох але тільки не те що шукала жінка,нічого що могло б допомогти дізнатися більше про смерть дівчинки.Тож порившись у інших місцях в кімнаті і нічого не знайшовши,Меґан вирішила не опускати руки а взятися за ноутбук Стелли.Вона молила ,щоб там знайшлася якась корисна інформація для слідства.Тож включивши ноутбук перше що її чекало це введеня пін-коду.Це було досить легко тому,що дівчинка не заморочувалася,а просто поставила свою дату народження.Отже,перший етап успішно пройдений.Полізавши по соц. мережах Стелли,Меґан знайшла багато цікаво,особливо її увагу привернули переписки.Меґан обожнювала читати чужі переписки,вони давали змогу зрозуміти що у кожної людини є почуття та емоції,тож Стеллині переписки були їй як мед на душу.Пробігшись по її друзям вона не знайшла там нічого окрім нормальних дружніх повідомлень хоча,було там дещо,що привернуло її увагу.У повідомленнях до найкращої подруги йшлося,ніби Стеллі здавалося що її хтось переслідує.Від прочитаного волосся стало дибки."Я гуляля по парку і чую що хтось позаду мене йде,і не просто йде,типу я зупинюся і він зупиниться,я прискорюся,він прискориться.Мене це дуже злякало.Я дивлюся на нього,а обличчя не видно,заховав під чорним капюшоном.Тоді я дуже перелякалася і почала бігти.А він за мною.Добре що недалеко було багато людей ,був якийсь концерт,я туди і побігла.Він мене загубив у натовпі,але я дуже перелякалася!"-писала Стелла подрузі.