2

20 листопада
Прокинулася Меґан від кричущого будильника. Піднявши руку вона добряче по ньому ударила.

-Кожен ранок чую цей надоїдливий писк...

Повернула до нього голову.7:00.

-Чортів понеділок.Коли вже це закінчиться?

Вставши зі скрипучого ліжка,накинула на себе чорний як ніч халат і пішла на кухню.Після вчорашнього конфлікту з чоловіком весь дім був догори ногами.Увімкнула чайник і пішла вмиватись.Під прохолодним душем болючі синяки на тілі давали про себе знати.Після ранкової рутини Меґан одягла свій попрасований костюм.

-Треба купити новий,бо цей скоро розпадеться.Я заслуговую на новиночки.Напевно на вихідних покличу пошопитися Вітні зі Стеллою.

Випила каву,тільки но повернувшись до раковини щоб поставити чашку,жінка побачила гору грязного посуду,тож не вагаючись вона поставила грязну чашку на стіл.

-Якщо раніше звільнюсь з роботи то приберу весь цей хлам і приведу дім до життєпридатнього вигляду,якщо той виродок не повернеться.Або ж хай сам прибирає.

*Б-з-б-з-б-з*

Піднявши телефон,Меґан побачила номер її друга,детектива Алека Блейка.

-Привіт.

-Доброго ранку,Меґан.Не розбудив?

-Та ні...-відповіла Меґан не дуже привітно.

-Щось сталося?Чому не в настрої?

-Не зважай...Чому телефонуєш?

Звичайно ж,Алек дуже турбувався,нібито найкращий друг.Але він не розпитував тому,що не було часу,справа була важливіше.

-К-хм...Знайшли труп...Парк Аббот.

-Недалеко від мене.-подумала Меґан.

-Ну...я не хочу говорити про особливості по- телефону,тож приїзди на місце.

-Звичайно...Скоро буду...

Вона скинула трубку.Жах...Біля її будинку ходить маньяк.Можливо вони навіть пересіклися.Звичайно ж вона до усрачки перелякалась,не зважаючи,що вона детектив.Не кожного ранку дізнаєшся що ти,ймовірно, бачилася з вбивцею.Або ж ви бажали одне одному доброго ранку.Від цих думок у Меґан волосся стало дибки.

  Взявши ключі від свого Фольксваґена Пасата та вкотре потурбувавшись про свою безпеку замкнувши двері,Меґан вийшла надвір,завела машину,та перш ніж надавити на газ вона відкрила нову пачку цигарок Вінстон та закурила одну.Вони допомагають їй заспокоїтися,вони відволікають її від її нав'язливих думок.Трохи припустила вікно щоб не задушитись в тому димі та поїхала на місце «призначення».