Розділ 2

Федір звільнив зв'язаного чоловіка і допоміг йому сісти на стілець. Чоловік був у шоковому стані, але, здається, поступово приходив до тями. Детектив налив йому води з фляжки і терпляче чекав, поки він вип'є. Потім Федір почав розмову:

— Хто ви? Як вас звуть?

— Іван... Іван Ковальов, — відповів чоловік, ледве ворушачи губами.

— Іван, чому ви тут? Хто вас тримав?

Іван зітхнув і почав розповідати:

— Я працював журналістом-розслідувачем. Писав про корупцію в поліції. Мені вдалося знайти деякі цікаві факти про вашого напарника. Я збирався опублікувати матеріал, але потім мене викрали. Вони... вони знали, що я знаю занадто багато.

Федір насторожився, але намагався не показувати цього.

— Що ви знайшли? — запитав він, нахиляючись ближче.

Іван подивився на Федора, ніби вирішуючи, чи можна йому довіряти.

— Ваш напарник, він був частиною групи, яка займалася незаконними операціями. Вони прикривалися поліцією, і через це зникало багато доказів. Але мені вдалося знайти зв'язок між ними та великим кримінальним синдикатом.

Федір похитав головою, намагаючись зрозуміти всю серйозність ситуації. Він запитав:

— Що за синдикат?

Іван відповів:

— Їх називають "Чорні ангели". Це підпільна організація, яка займається всім: від торгівлі наркотиками до незаконної торгівлі зброєю. Ваш напарник був лише однією з ланок у їхній системі. Але тепер, коли він повернувся, здається, він вирішив знову зібрати свою команду і продовжити те, що почав.

Федір усвідомив, що ситуація набагато складніша, ніж він думав. Йому потрібно було не тільки з'ясувати, що сталося з його напарником, але й розкрити мережу "Чорних ангелів". Тепер він знав, що цей чоловік, Іван, може бути ключем до розгадки всієї правди. Але чи зможе він захистити Івана і себе в цій небезпечній грі?

Озброєний новою інформацією, відразу попрямував до кабінету свого начальника, полковника Сидорова. Він швидко виклав усе, що дізнався від Івана Ковальова, і завершив:

— Нам потрібно провести обшук у квартирі мого колишнього напарника. Можливо, там знайдуться важливі докази.

Полковник Сидоров, уважно слухаючи, похитав головою і відповів спокійним, але твердим голосом:

— Слухай, Іванов, я розумію твоє занепокоєння, але це занадто особисте для тебе. Ти можеш втратити об'єктивність. Я не можу дозволити тобі продовжувати розслідування. Ти відсторонений від справи.

Федір, шокований і розгублений, намагався заперечити:

— Але, полковнику, я на правильному шляху! Це може бути важливим...

Сидоров зупинив його жестом:

— Іванов, рішення прийнято. Відпочинь. Це наказ.

Розчарований і пригнічений, Федір залишив кабінет. Відчуваючи, що втрачає контроль над ситуацією, він вирішив піти в бар, щоб подумати і прийняти рішення.

У напівтемряві бару, замовивши склянку віскі, Федір відчував, як тягар невирішених питань тисне на нього. Раптом поруч з ним з'явився старий знайомий — Олексій, колишній співробітник СБУ.

— Іванов! Не чекав побачити тебе тут, — усміхнувся Олексій, сідаючи поруч.

Федір і Олексій сиділи в затишному кутку бару, де їх не могли почути сторонні. Випивши по ковтку зі своїх склянок, вони мовчки дивилися один на одного. Через кілька хвилин Олексій усміхнувся і перервав тишу:

— Пам'ятаєш нашу справу з підпільним казино? Тоді ми ледь не поплатилися життям.

Федір розсміявся, згадавши той випадок:

— О, так! Ти ще тоді притворився гравцем і виграв у покер у всіх їхніх "чемпіонів". Вони так розлютилися, що викликали своїх "охоронців", а ти, без жодного страху, показав їм значок СБУ.

Олексій знизав плечима, усміхаючись:

— Ну, знаєш, що робити, коли все на кону. Той адреналін і відчуття небезпеки... Вони й досі надають мені сил.

Федір нічого не сказав на те. Він просто налив собі ще. 

— Іванов, ти щось занадто серйозний сьогодні. Щось трапилося? — запитав Олексій, піднімаючи брову.

Федір злегка усміхнувся, але потім його обличчя стало серйозним:

— Здається, що так. Є деякі проблеми, які мене турбують.

Олексій нахилився ближче, щоб краще чути, і тихо сказав:

— Розповідай. Може, разом придумаємо, як вирішити твої проблеми.

Федір зітхнув і почав пояснювати:

— Мій колишній напарник, якого всі вважали загиблим, повернувся. Недавно я врятував журналіста, Івана Ковальова, який сказав, що мій напарник був частиною підпільної організації, "Чорні ангели". Вони займаються всім: наркотиками, зброєю, чим завгодно. Я попросив нашого начальника дозволити обшук квартири напарника, але мене відсторонили від справи. Можливо, через те, що ця організація має вплив у нашому відділку.

Олексій уважно слухав, поки Федір говорив, і коли той закінчив, тихо відповів:

— Це серйозно. Ти підозрюєш, що "Чорні ангели" мають зв'язки у поліції? Якщо так, то ситуація складніша, ніж здається. Але ми з тобою не раз вирішували складні питання. Я допоможу тобі розібратися в цьому, навіть якщо доведеться діяти неофіційно.

Федір відчув, як важкий камінь спадає з його серця. Олексій завжди був людиною, на яку можна покластися, і зараз його підтримка була неоціненною.

— Дякую, Олексію. Я не міг би зробити це сам. Радий, що ти готовий допомогти, — сказав Федір, відчуваючи полегшення.

— Ми разом це подолаємо, — з впевненістю сказав Олексій. — Давай придумаємо план і почнемо діяти.

Якщо сподобалося, пишіть і я продовжу