10

*

- Цим усе скінчиться, - буркнув Рік. - Я стану першим драконом, який помер від переїдання!

- Ну, так відмовся, - здивувався Ос. - У чому проблема?

- Вони починають плакати! - обурився Рік.

Осаріді покотився від сміху. 

Червоний кинув на нього скривджений погляд, а чергова симпатична русалочка відразу замаячила на горизонті, поглядаючи на Ріка жалібними-жалібними очима.

- Ти ніколи раніше не спілкувався з русалками та німфами?

- Ні, - буркнув Рік. - Нечисть і травоїдні, сам розумієш. Я їх раніше в очі не бачив. Що вони взагалі причепилися до мене?

- Ну то прожени їх, - так, Осу подобалося знущатися.

- Знущаєшся, - хмикнув Рік.

- Догадливий, - позіхнув Ос і ліниво потягнувся за найближчою виноградиною. - Якщо ж серйозно, вони сподіваються з тобою переспати. Тому і годують - думають, ти подобрієш і звернеш на них увагу.

- А... кхм... але я сказав їм, що маю пару!

- О, повір мені, - пирхнув Ос. - Русалки – вельми вільні істоти. У них не буває істинних пар, та й цікавиш ти їх, насамперед, як імпортер генів. Це один із основних інстинктів русалок: зловити для своїх діток наймагічнішого сильного тата.

- Та гаразд! Вони що, не розуміють, що у нас не може бути дітей?

- Як не дивно, в теорії - можуть, - обізвався Ос. - Тільки от будуть русалками, у крайньому випадку, якщо пощастить – зміїцями чи тритонами. У двох останніх випадках статус русалки в їхньому суспільстві зросте в рази.

- Але ж ми не сумісні!

– Це русалки. Вони не афішують, але їм, як і вищим травоїдним, тобто німфам, не потрібна сумісність. Вони можуть народити собі подібних від будь-кого... майже. Годувати тебе - частина їхнього ритуалу залицяння. Як і легке ментальне сканування. Дівчата зрозуміли, що тобі складно відмовити красивій, беззахисній жінці, що плаче. Ось ти й отримуєш, так би мовити, ефект.

Рік похитав головою. Він виглядав зовсім приголомшеним.

- Ще трохи, і я захлинусь у цій інформації. Але чому дракони не заводять із ними дітей? Це ж такий шанс!

- Повторюся: від таких спілок не народжуються дракони, - зітхнув Ос. - Навіть напівкровки. Виходять представники морського народу, лише могутніші.

Рік не дивлячись відправив собі до рота якийсь шедевр русалської кулінарії.

- А тебе вони чомусь не годують?

- Знають, що безглуздо, - безтурботно сказав Ос. - Я - напівбог, і ти мав рацію, коли казав, що в мене можуть бути проблеми з пошуком пари. Я хотів би дітей, нехай русалок чи зміїць, але навіть це навряд чи можливо. Вони не залишають спроб, але тут і зараз ти – більш перспективна кандидатура. Та й новенький, до того ж...

Рік зиркнув на нього.

- Знаєш, - сказав він. - Якщо відкинути всяке лайно, я впевнений, що ти зустрінеш свою пару.

- Я - ні, - криво посміхнувся Ос. - І взагалі, мені сниться, чи ти мене втішаєш? Коли це ми встигли потоваришувати, га?

- Та полиш, - хмикнув Рік. - А то ти розумієш, що я з самого початку бачив у тобі друга.

Осаріді все ж таки подавився виноградом.

- Знаєш, - сказав він. - У тебе, все ж, своєрідні уявлення про дружбу та кохання.

- Не без того, - усміхнувся Червоний. - Я своїми руками вбив одного свого кращого друга, зрадив другого. А потім намагався вбити одну кохану людину, а тепер обманюю другу.

- Ти врятував Те, - тихо нагадав Ос. - Не зраджував.

- Не факт, що він хотів бути врятованим. Принаймні таким чином.

Вони помовчали.

- Якщо серйозно, - продовжив Рік. - Ти єдиний після Жао, кого я можу вважати справді гідним та цікавим суперником. І я хотів би бути твоїм другом, але є проблема.

Осаріді, який отямився від таких одкровень, дуже несміливо уточнив:

- У тому, що ми не сходимося характерами?

- Хіба то проблема? Не сміши. Ми з Жао постійно билися мало не до того, що нас відкачували! Ні, річ у тому, що сім'я цього не схвалить, - повільно, як маленькому і дуже тупенькому, пояснив Рік. - Точніше, вони накажуть перетягнути тебе на бік Червоних. Я ж хочу, щоб ти був із Ікою. І, перш ніж ти надумаєш чогось не того: не в цьому сенсі. Я про те, що ти - могутня тварюка, всього потенціалу якої багато Будинків поки що просто не зрозуміли. І я вважаю за краще, щоб ти був на боці Іки... на боці Льодяних. Так я спокійний за нього - ти з тих, хто захищає своє.

Ось кілька секунд просто відкривав і закривав рот, не знаючи, що сказати.

- Всі знатні дракони хворі на голову! - виродив він у результаті.

Рік широко посміхнувся.

- І ти теж, не відмазуйся, - сказав він глузливо. - У будь-якому випадку, з причин, викладених вище, ми не зможемо стати найкращими друзями. Але... ми завжди можемо бути найкращими ворогами, чи не так?

Ос кілька хвилин перебував у повному ступорі, але потім посміхнувся і стиснув простягнуту руку.

- Найкращі вороги... Так і бути, - сказав він.

У цей момент ланцюг розтанув, ніби його не було в принципі.

І, якщо чесно, Ос навіть не дуже здивувався.

*

- Ти йдеш, - у її голосі не було здивування.

- Так, - Ос відчував себе просто тварюкою. - Вибач, Лай, але я...

Її тонкі пальці лягли на його губи в обережному жесті.

- Не вибачайся ніколи за те, хто ти є, Іхшасмора, - тихо сказала вона. - Не вибачайся за свій вибір – він і є ти. Хоч би переді мною не треба цього робити. Я прийму тебе будь-ким, адже я люблю тебе.

– Про це я й хотів поговорити. Лай, я... не думаю, що нам варто продовжувати.

- Ось як? – тихо перепитала вона. - Чи можу я дізнатися причину?

- Це нечесно, - він тихо зітхнув. - Ти мені подобаєшся, але мені нема чого запропонувати тобі замість твоєї любові. Я не зможу розділити з тобою вічність.

Лайлаї повільно похитала головою.

- Ми не на базарі, щоб ти мені пропонував щось натомість, - сказала вона просто. - Я ж сказала: я кохаю тебе. Мені не потрібна вічність, твої зізнання, обіцянки, подарунки у відповідь або залізні гарантії щасливого майбутнього. Я не збираюся накидати на тебе пута у вигляді зобов'язань чи шлюбу. Просто дозволь мені дарувати тобі своє кохання. Чи тобі погано зі мною?