3

*

Сталеві дракони - жахливо небезпечні й практично невбивані тварюки. Повноцінно боротися з ними на рівних могли лише представники Примарного Дому, що нині зник. При належній долі удачі впоратися зі Сталевим міг Червоний або Крижаний дракон (за умови, що він досить старий, щоб розігріватися або охолоджуватися до температури, при якій найміцніша металева броня плавиться або розсипається швидше, ніж відновлюється). Решті драконів, коли їм спадала на думку свіжа і оригінальна думка про знищення одного зі Сталевих, доводилося збиратися в натуральні зграї, щоб досягти результату.

Старійшина перетворився і кинувся на них у секунду, стрімкий і смертоносний, як виверження вулкана. І мітив він саме в Ко.

Ос перетворився стрімко, здіймаючись кільцями, усвідомлено підставляючись під удар. Він хльоснув плавцями по очах Стального, намагаючись дезорієнтувати. Той, не будь дурень, спробував перекусити Осаріді шию, але тут напівкровці пощастило зі спадщиною батька, водяного змія: говорячи образно, він наполовину був шиєю, притому гнучкою. Крім того, додаткового смаку внесла Ко. Замість того, щоб розумно втекти, вона вчепилася в Сталевого, як шалений тхір, щосили намагаючись відтягнути від Оса. Звичайно, ніякої шкоди вона завдати не могла, але відволікла дракона на кілька секунд, чим і скористався напівкровка. Він намертво зпеленав Старійшину тілом і вусами, дозволяючи гострим шипам різати тіло.

За мить все скінчилося.

- Цікаво, - недбало сказав Сталевий, що вже знову прийняв людську подобу. - Припустимо. Отже, Осаріді. Вроджені здібності вражають, але знадобиться індивідуальна програма. Хто б не тренував тебе до цього, йому варто було б відірвати руки і засунути туди, де сонце не світить: так занапастити розкішний потенціал треба зуміти. Тепер нормальним воїном ти не станеш: надто мало агресії, надто багато думок та сумнівів. Навіть коли я намагався перегризти тобі горло, поранив тебе, ти не кусав у відповідь. Що тупо, хлопче, і я постараюся це з тебе вибити, але ти надто дорослий для того, щоб тебе ламати. І драконові інстинкти притуплені: ти, вибач, не схожий на нормального дракона. Там, де у нас спрацьовують звірині реакції, ти намагаєшся думати. Звісно, спадщина батька...

По рядах учнів прошелестіли здавлені смішки.

- Весело вам, ідіотам? – перепитав Старійшина. - А то ви не знаєте, які гроші ваші сім'ї платять, щоб вас, малолітніх дурнів, відучити розчинятися у звіриних інстинктах. А вже щоб логічне мислення вдовбати, там взагалі розкорячитися так треба, що жодній портовій дівці не снилося... І скільки разів вам, недоумкуватим, я маю повторити, щоб дійшло: тактика - це, насамперед, правильне комбінування сил і слабкостей. А щоб вони правильно поєднувати, їх потрібно знати, розуміти і, головне, приймати. Зрозуміло? Тож я тут розпинаюсь не для того, щоб ви, недодракони, іржали. А ти, Червоний, і зовсім припиняй скелятися, як фейрі після пилкового приходу. Доводжу до твого відомості, що ось цей ось глист-пацифіст тепер твій напарник.

- Що? - підвівся Рік.

- За всієї поваги, - кашлянув Ос. - Я хотів би бути в парі з Ікою Льодяним.

- А я хотів би не слухати зараз ідіотської балаканини, а обкластися наложницями і покурювати трубку. Але не всі ми отримуємо те, що хотіли би. І взагалі, вітаю: цієї ночі у вас відпрацювання стихійних ударів. Ще раз відкриєте пащу без дозволу - місяць спати не будете. Запитання? Заперечення? От і відмінно.

Сталевий Старійшина відійшов від Осаріді і навис над Ко.

- Тепер ти, Конопушко. Ось кого я ще не тренував, то це деревних драконів. У житті завжди можна спробувати щось нове та цікаве, так? Принаймні так зазвичай кажуть, коли намагаються втягнути в якесь ідіотське зайняття. Ти точно дракон, а не ящірка? Закон взагалі не забороняє бути такою дрібною?

Діколірі стиснула губи й глянула на Старійшину.

- Ну, що оченятами сяєш? Найбільше тобі, маля, не пощастило з другом. Він у тебе вискочка і егоїст, б'ється з найсильнішими драконами, підставляючи тебе під удар. Хоча все просто. Скажи хлопцям, що він – не твій друг.

Очі Ко розширилися. Старейіна схопив її за підборіддя - це було, поза всяким сумнівом, боляче - і люто рикнув в обличчя:

– Ну! Говори! Кажи, я сказав!!

Ос навіть зі свого місця відчував, як важкий удар ментального наказу впав на голову Ко. Вона смикнулася, але через мить ощерилась.

- Не стану! Ос все правильно сказав і зробив! Він мій друг!

Старійшина хмикнув і відпустив її.

- Гаразд, Крнопушко, зараховано. Із цим я теж можу працювати. Ти, може, й дрібна, але зроблена не з равликового слизу. І, на відміну від твого друга, цілиш влучно і куди треба, а ще - скажена, як шалена білка. Це важливіше за розмір. Але врахуй відразу: це - хмарний корпус, тут дівочі проблемки нікого не чіпають. Говорив усім дівчатам, повторюю персонально тобі, як дерев'яний: надумаєш нити, збирати навколо себе тічку, як сучка, крутити хвостом та інше - вилетиш. Побачу малюнки на пиці, як у людської підстилки, або вбрання не по формі - вилетиш. Тут не місце для пошуку коханців чи романтичних бреднів... ой, вибач, страждань. Всі проблеми такого роду вирішуємо в приватному порядку після відбою і, бажано, за межами корпусу. Не подобається – ти знаєш, де вихід.

Діколірі стиснула губи від злості. Ко терпіти не могла стереотипи, що приписують дерев'яним драконицям, які не проходили обов'язкову військову підготовку, якості людських дівчат.

- Так що, лишаєшся?

- Так.

- Так точно, пане учителю!

- Так точно, пане учителю!

- Гучніше!

- Так точно, пане учителю!

- Гаразд, працюємо. Перші три дні ти – у парі зі мною. Не пуч очі, як глибоководна риба: мені просто треба розібратися, який захист на тебе навісити, перш ніж ставити в пару до когось із підготовлених учнів. Ну, і базові інструктажі у твою порожню голову вдовбати, не без того! На тему того, чому не можна пхати голову в пащу іншим драконам, і все в такому дусі. Ох, з ким доводиться працювати... Розминка! Ходу! Ходу!