Розділ 18

Я вирішила в щоб це мені не коштувало дістати ці кляті докази. Я не могла сидіти просто так, поки Влад нічого не пам’ятає. Найгірше, що тепер я стала залежна від Кирила. Йдучи на зустріч я прекрасно розумію, що тепер він буде користуватися мною скільки захоче і як захоче і триматиме язик за зубами. Мені потрібно, щоб він ще раз розказав мені все це. Найкращий спосіб – запросити його на побачення, споїти і знову змусити його говорити про аварію. Чи вийде цей задум – я не була впевнена. Все таки мій колишній ще той козел і зрозуміє, що тут щось нечисте. Залишалося сподіватися, що клепки в нього все ж не так і багато, адже він умудрявся рік спати з двома жінками.

В день аварії я остаточно зрозуміла, що мене нічого не тримає в попередніх стосунках, хіба що власна жалість. Я просто жаліла себе, боялася нових розчарувань і вперто не хотіла спробувати знову. Але як тільки почула про аварію – все в моїй голові стало на місця. Час вибратись із цього панциря і починати боротися за власне життя, щастя і врешті решт кохання.

Я зібралась, привела себе до ладу, все ж я йшла на «побачення», хай таким воно було тільки для Кирила, та все ж я підготувалась. Все як він любить, красива оксамитова сукня кольору лісу із глибоким декольте, розпущена волосся спадає великими локонами на плечі, красивий яскравий макіяж – красива трофейна дівчина. Я знала, що він тримався біля мене тільки заради батькових грошей, він сподівався, що я все ж передумаю гратися в самостійне життя і вернуся в бізнес. Але він мене недооцінив. Я одягнула улюблене чорне пальто, яке чудово зігрівало взимку і ботиночки на каблуку.

Замовивши таксі, я виїхала на зустріч правді. Я хотіла, щоб Кирило поніс покарання і він його понесе. Я стояла перед входом в ресторан, мої очі були пусті, але в них повинні були бути іскорки любові і пристрасті. Я згадала як палко цілував мене Влад. Згодна, це неправильно, йти до одного, а думати геть про іншого, але зараз так треба.

Я набрала повні груди повітря, одягнула посмішку на обличчя і зайшла в ресторан. Красивий і дорогий заклад, де все кричить про розкіш і гроші. В цьому ресторані зазвичай столики потрібно бронювати за декілька днів наперед, але сьогодні вдача була на моєму боці. Мені допомогли зняти пальто і провели до мого столика, де вже чекав Кирило.

- Привіт, радий знову тебе бачити, - він допоміг мені сісти, а словами сочилася іронія і сарказм, але я тільки посміхнулася цьому мудакові.

- Привіт, і я тебе, - ну звісно я брехала, але йому про це знати необов’язково.

- Чому ти так різко передумала, здавалося на минулій зустрічі ти була така категорична щодо нас. – Він намагався прочитати мене, через очі, посмішку і емоції, але йому не вдасться.

- Знаєш, я тут подумала, Влад мене все одно після аварії не пам’ятає, а ми з тобою не така вже й погана пара, згоден? – Він посміхнувся, махнув рукою офіціанту і замовив шампанського для мене і віскі для себе. – Вибач, я пити не буду, мені ще потім в офіс, маю деякі незавершені справи по роботі.

- Може час припинити панькатися з тим Владом і його бізнесом? – У мене сіпнулась рука на нозі від цих слів, але я стримала посмішку на своєму обличчі.

- Ти правий, але спочатку я все ж закінчу все, що почала, - це звучало інтригуючи для нього, проте тільки звучало. Його чекало дещо дуже неприємне і трагічне.

- То що, вип’ємо за наше примирення, люба? – Я стукнула стаканом води із лимоном з його віскі і просто спостерігала, як він буде пити один стакан за іншим.

Ми замовили страви, правда мені кусок в горло не ліз, але я була вимушена притримуватись ролі. А він все пив і щось від радості розповідав, час від часу він торкався моїх рук, але я не подавала вигляду, що мені бридко. Скільки ж баб він перелапав цими руками, негідник… Як я і думала накидався він швидко і це було мені на руку. Я сказала, що мені потрібно в дамську кімнату, де увімкнула диктофон на телефоні і повернулася до свого обранця. Він сидів п’яний і задоволений собою – думав що він альфа і ніяк інакше.

- Може додому, ти вже добряче перебрав? – Я знала, що він скаже, але спочатку треба діяти обережно.

- Ну, ми так добре сидимо, давай ще трішки. – Його очі кольору неба розфокусувалися, підборіддя здавалося це ширшим, брови нахмурені і злі. Хоча за статурою він був хиляк, худенький, без мускулів – тепер я розглядала його і думала, що я в ньому раніше знаходила.

- Гаразд, тоді давай про щось поговоримо. Ти минулого разу сказав, що все зробив спеціально, а що саме? – Я спеціально не уточняла про аварію, щоб він миттєво все не зрозумів.

- Хм, а ти про того ідіота напущеного, як там його, - тут він гикнув і стукнув по столі, на нас озирнулися і я зловила його за руку, що трішки заспокоїти, - Влад, так він. Він думав, що може забрати тебе у мене, думав що ти можеш бути його і де він тепер? Ха, правильно в лікарні на ліжечку і нічогісінько не пам’ятає. – Я стиснула зуби і вимушено посміхнулась, хворий ідіот.

- Так, ти показав йому чия я насправді, а як саме ти це зробив? Мені просто цікаво, якщо раптом з’явиться ще хтось, чи пам’ятаєш ти як діяти. – Я провокувала, але мені потрібно було, щоб він все сказав і використати це з юристами.

- Я слідкував за ним, декілька днів, потім коли знав весь маршрут, дочекався дня коли дорога буде слизькою, щоб все виглядало дуже природньо, правда я геній? – Я тільки кивнула головою у відповідь. – Він їхав на роботу такий задумливий, що навіть не помітив, як я вилетів перед ним не залишивши йому шансів. Все вийшло швидко і дуже гладко. Звісно номера моєї машини були заклеєні, щоб як вціліє відео реєстратор мене не знайшли. – Він продумав абсолютно все.