Розділ 13

Подруга була щиро здивована і налякана моєю спонтанною появою сьогодні ввечері. Її страх був очевидний, вона зціпила край нічних шортів в кулак на якому вже встигли вийти вени від напруження, очі її наповнилися сльозами і я вже була готова забути все і обійняти її, але не все так просто.

- Як ти? Він тобі розказав? – Її губи тремтіли, як буває зазвичай, коли вона сильно переживає, а я ледь стримувала свій голос, щоб не накричати на неї.

- Та ні, він тільки підтвердив мої здогадки своєю появою там біля майстерні, - я витерла мокрі долоні в пальто, - ти думала, що я повірю в таке співпадіння?

- Я надіялась, що до цього ви встигнете закохатися і ти відшиєш Бродягу, - вона нарешті відпустила піжаму і простягла мені мізинець в знак миру.

- Хіба важко було мені зізнатися у всьому, щоб я могла спокійно працювати і не розриватися між двома чоловіками, хоча як виявилось між одним і тим самим. – Я все ще не потиснула її мізинець, мені потрібно було все обміркувати.

- Я боялась, що ти відвернешся від мене, хоча… Скажу тільки одне тобі Ені, ти мені наче сестра, я не могла більше дивитися як ти нищиш своє життя через цього козла Кирила, - вона несподівано перейшла на крик, - ти забула як бути жіночною, тільки цифри, формули і таблиці, от я і вирішила звести тебе з Владом. – Вона опустила плечі і почала значно тихіше. – Якби я тобі сказала про все, ти б не погодилась, тому я вирішила провернути таку схему з роботою. Коли ти сказала, що Влад козел і сноб, я вигадала план «Б» із сайтом, я ж не знала що у вас все налагоджується, але він теж красень, не міг сказати, що це лишнє. – Вона опустила очі і замовкла в очікуванні на відповідь.

- Знаєш, я вірю, що ти хотіла якнайкраще, але зараз я мушу піти і все обміркувати, пробач. – І я вийшла, зачинивши за собою двері, залишивши її стояти в коридорі зі сльозами на очах.

Мені хотілося забути це все, як неприємний сон, але скільки б я не закривала і відкривала очі мене зустрічала брехня, яка окутала мене. Раптом я захотіла опинитися в обіймах тата, забути про все на світі, почути його: «Моя Ені, цей день пройде і наступить новий – значно кращий ніж попередній, вір мені, я зроблю все, щоб моя доня була щаслива». 

І я розплакалась, сидячи на тротуарі, вперше в житті мені хотілося напитися чогось міцного і забутися на час відпустки. Ноги знову несли мене до квартири і я вирішила закінчити цей день пляшкою вина і переглядом «До зустрічі з тобою», щоб виплакати весь той залишок сліз. 

Знявши взуття і пальто я прихопила з кухні бокал для вина і попрямувала на диван у вітальні. Знайшовши фільм я налила повний бокал Шардоне і почала свій перегляд. Спочатку я пила і сміялась, фільм наповнений позитивом, проте в кінці весь потік сліз вирвався назовні і я плакала, хлипала і що найгірше, хотіла такого ж кохання як у героїв. Я потягнулася до телефону, перечитала останнє смс від Влада, там ж було нове від Віри.

Віра: Дорога моя, пробач мене дурепу таку, це не те, чого я хотіла. Але я бачу, як ти кохаєш його і він тебе, не дай легковажності і ситуації все зіпсувати. Я тебе люблю, твоя Вірка.

Я допила вино і відчула як повіки налилися свинцем, стало важко тримати очі відкритими і я здалася втомі і заснула. Мені не снилося нічого, надто насичений емоціями вийшов день. Вранці мене розбудив дзвінок у двері, я нікого не чекала, але все ж встала. Навіть не дивлячись у віконце я відкрила, в дверях на мене дивився Саша, а на мене нахлинули вчорашні події потоком спогадів. 

Я мовчки впустила його і пройшла на кухню, мені хотілося випити склянку води, після вечірнього побачення із пляшкою Шардоне, виразка теж почала давати про себе знати, в шлунку закололо і підкотила нудота. Я намагалася опанувати себе і подивитися своїми спухлими від сліз очима в Сашині, він дивився на мене і в його очах читалися вибачення.

- Саш, давай відверто, навіщо ти тут? – Не витримала я цього жалісливого погляду.

- Я не буду ходити навколо, тільки скажу тобі, що Віра собі місця не знаходить. Вона винна, ба більше Віра провернула це все за моєю спиною, якби я знав то не дозволив би їй вмішуватись.

- Саш, що зроблено, те зроблено. Не варто шкодувати про те що сталося, просто я пізно все збагнула. Тут немає ні твоєї вини, а Віра, - я подивилася у вікно на кухні, за ним тихенько падав сніг, видихнула і закінчила, - вона хотіла як краще, я її пробачила ще до того, як прийшла до вас. Проте декілька днів я хочу побути сама, подумати, а ще краще з’їздити до батьків, давно не була в них.

- Звичайно, їй що передати?

- Скажи, що я її дуже люблю і не тримаю на неї зла, проте зараз нам краще потримати відстань в дружбі. Я сьогодні поїду, прослідкуй будь ласка, щоб ніхто не дізнався де я, добре? – Я хотіла зникнути на декілька днів.

- Звісно, це більше стосується Влада? – Він запитував, але я бачила по його очах, що йому вже все зрозуміло.

- Так. – Він похмуро погодився одним помахом голови і пішов.

Я не мала сил його проводити, знала, що він закриє за собою. Замість цього пішла в душ, в дзеркалі моє відображення виглядало так, ніби я тиждень не виходила із запою. Увімкнувши прохолодну воду в душі я стала під потік, який швидко мене привів до тями і змивав з мене останки вчорашнього вечора. 

В теплому халаті я вийшла, щоб випити чашку кави і набрати маму. Довго чекати не довелось, мама була в офісі, але радо підняла.