Розділ 12

- Ти? – Шок на моєму обличчі говорив замість мене, адже не його я чекала побачити. – Якого дідька ти тут робиш?

- Я прийшов на побачення із чарівною Леді, а ти?

- Не може бути… Ні… Це якийсь абсурд! – Я готова була закладатися, що це якийсь розіграш, звісно він дізнався про все і вирішив мене розіграти, але далі все ставало більш і більш реальним.

- Повір мені, люба Аню, як я вже писав тобі раніше – життя доволі непередбачувана річ, вона зводить геть несумісних людей разом, навіть якщо вони проти.

- Владе, якщо ти здогадався, що Леді це я, тоді для чого і далі грав у цю гру? – Я стояла на місці, як укопана, проте він вирішив скоротити дистанцію між нами і навис наді мною дивлячись прямо в очі. Знову ці зелені очі кольору лісу і запах полині, який тепер асоціюється в мене тільки із ним.

- А ти? Сама ж теж вже давно про все здогадалась. Думаєш я дурник? Ще тоді коли ти запитувала мене про наявність кота, хіба ти не думала, що це я? – Він не дав мені можливості заховати очі, тримаючи моє обличчя у себе в долонях. – Бачиш, я правий. Твої очі більш красномовніші за тебе.

- Так, я давно здогадувалась, але ти щоразу мене заплутував протилежною інформацією. Для чого? – Я все ще була зла на нього, за його дурнуваті рішення вводити мене в оману.

- Із самого початку стосунки у нас були не надто солодкими і чомусь я вирішив, що спілкування саме таким чином може привести нас до чогось хорошого. Потім я дізнався, що ти ненавидиш мою поведінку, ти зливала душу про те який я козел своєму співрозмовнику, навіть не здогадуючись що це я. А потім все змінилось… - Я мовчки слухала його і тонула в цих зелених смарагдових очах, а він важко дихав обдумуючи свої наступні слова.

- Що змінилося?

- Я покохав тебе і приховувати щось таке від тебе ставало дедалі важче. Саме тому я тоді врізав твоєму колишньому, саме тому я поцілував тоді тебе в машині двічі, тому я запросив тебе на каток. Кожна наступна моя дія була під впливом нових, а насправді давно забутих мною почуттів. Я хотів тобі зізнатися сьогодні в офісі, але потім ти запропонувала зустріч і мені здалося краще так, ніж якось по-іншому. – Він важко перевів подих і знову поглянув мені прямо в очі, те що я там побачила привело мене в шок: ніжність і любов до мене, злість і ненависть по відношенню до самого себе. – Я хотів тільки сказати тобі моя люба Ен, що я кохаю тебе. Так я козел і сноб, якого ти ненавидиш, але знай, що саме ти навчила мене бути людяним, перестати наїжджати на підлеглих, бачити радість і позитив в цьому житті, вміти отримувати достойну відповідь від суперника, але найкраще ти навчила мене – кохати і хотіти ощасливити тебе.

- Владе, це… - Ен, яке злетіло з його вуст так легко і так солодко, залишиться в моєму серці на завжди, а слова які він говорив створювали мокру калюжу зі сліз на моєму обличчі.

- Ені, не плач, будь ласка, - він почав витирати сльози на моєму обличчі, але потік був дуже сильним, вони лилися без зупину і тепер я зрозуміла, чому мене тягнуло до Бродяги і Влада одночасно – це були дві сторони однієї людини, яку я теж покохала. Ідіотка? Можливо, але кого це цікавить. Козел? Так, але цей козел зміг змінитися і покохати. Тепер залишалося тільки одне питання…

- Як ти знайшов мене на сайті знайомств? Тільки зараз я розумію, що це все було наче сплановано. – Нарешті крізь схлипи, я змогла вимовити те, що так довго блукає в моїй голові. Ця думка, як набридливий черв’як, бродить і не дає мені спокою.

- А ти не думала, що все що було з нами не випадковість? Вакансія на роботі, запізнення і те що я опинився тоді на зупинці, сайт знайомств – все це Ен було сплановано тільки однією людиною. – Він не сказав імені, та це й не було потрібним я й сама зрозуміла.

- Віра. Не може бути… Вона не могла… Хоча… Боже мій! – Я видала на обличчі безліч емоцій, від гнів до полегшення, але тепер залишилось ще дещо. – Тобто ти увесь цей час знав, що це все підлаштовано і нахабно вдавав що все чиста випадковість? Який же ти все-таки козел, Владику. Як я могла в тебе закохатися, вірити і бути впевненою, що ти не такий. – Я закрила очі руками, мене охопив відчай від ситуації.

- Ен, я чесно хотів у всьому зізнатися, але ти відкривалася мені, а я не хотів втратити тебе. Пробач мене, - він забрав мої руки від очей і знову заглянув в них: в його читалися тривога і провина, а в моїх зневага.

- Вибач Владе, але мені потрібно все це обміркувати, наше друге побачення провалилося з тріском, тільки через те, що ти вчасно не зізнався мені, - я відпустила його руки і зі сльозами на очах пішла світ за очі.

І що, як це бути ідіоткою? – подумала я про себе, мої ноги несли мене незрозуміло куди та це й не було важливо. В той момент мені просто хотілося забути все і пройти цей шлях по-іншому. 

Я згадала, як Віра сама згадала про вакансію, навіть збрехала, що не знає про саму посаду. Далі вона розпитувала мене про Влада так, ніби сама нічого не знала, а потім підбила мене на сайт знайомств, де Влад вже чекав на мій профіль. Дурепа, як я на це все повелась? – питання було риторичним. Я вірила своїй подрузі, а тепер розумію, що все вона спланувала. Вона хотіла як краще, але все одно діяла обманом.

Я зайшла на сайт знайомств, ще раз переглянула профіль свій і Бродяги, знову ідеальний збіг. Все було відточене до ідеалу, а я… Я перечитала перші смс і зрозуміла, чому все так здавалося знайомим і так мене турбувало, ще з перших повідомлень я відчувала Влада, не тільки тому, що закохалась, а й тому що бачила схожі риси і кліше. Набравшись сміливості я видалила профіль і зрозуміла, що більше не хочу брати участь у цьому дешевому цирку. Якщо спочатку я не хотіла сваритися з подругою, то тепер воліла у всьому поставити крапки над і.