Розділ 8

Мій наступний тиждень проходив вже за звичним режимом, бос наче став нормальною людиною, менше допікає мене. Тепер я взяла ще одного учня, а якщо точніше то дівчинку Настю, якій п’ятнадцять і на носі у неї іспит з математики, яку вона не розуміє взагалі. З Бродягою ми все ще спілкувалися, правда тепер наше спілкування вийшло на новий рівень, я надала перевагу спілкуванню з ним, ніж мріяти про власного боса. 

Сьогодні у мене була зустріч із Вірою, яка встигала сварити мене весь тиждень, за те, що я забула про неї і навіть не приходжу в гості. Ми домовились, що вони прийдуть до мене на вечерю і тому я поспішала зайти в магазин по дорозі з роботи. Влад як приятель підвозив мене після роботи додому, але частіше я все ж надавала перевагу прогулянкам. 

Готуючи вечерю, я пританцьовувала під улюблений плейлист, сьогодні у мене був хороший настрій, а ще я збиралася обговорити з Вірою все, що відбувається в моєму житті. Коли вечеря була готова, я переодягнулась і почула дзвінок у двері. Я не встигла відчинити двері, бо це зробила Віра і запустила мене в свої ведмежі обійми.

- Будеш терпіти, вона весь тиждень казала, що або задушить тебе або просто вб’є, - так легко сказав мені Сашко, що в цілому я не була здивована, мене позбавили можливості навіть зробити вдих.

- Заткнись, - шикнула на нього подруга, - я сама з нею розберуся.

- Я умиваю руки... Чим так смачно пахне? – Він просто пройшов в зал, де я накрила нам вечерю, це була лазанья, салат цезар та декілька закусок.

- В... веч... – Віра нарешті зрозуміла, що дійсно душить мене і відпустила. – О, дякую тобі ведмежа мамочко, Саш, проходь у вітальню, там вечеря накрита, - прокричала я йому в спину.

- Ого, ти ще когось чекаєш?

- Ні, тільки вас двох, а що?

- Та ти просто стільки наготувала, що нам доведеться луснути, якщо ми все це з’їмо.

- Так, у мене є декілька питань до Ені, - сказала Віра і дуже серйозно на мене подивилась.

- Слухаю тебе і заздалегідь мушу вибачитись, все ж це я винна, що не писала і не дзвонила.

- Вибачення приймаються.

Ми сіли вечеряти і в ході цього обговорювати все, що відбулося за весь тиждень зі мною і з моїми друзями. Як виявилось, Віра знову зробила тест, який після цієї спроби виявився негативним, але для неї це вже було більш, як звично. Так вона засмучувалась, проте переносила ці новини, як воїн – сильно і достойно. Саша розказав, про свої досягнення, я пишалася чоловіком Віри, так спочатку була скептично налаштована, але зараз розумію, що кращої людини їй не знайти. Проте весь вечір я уникала двох тем: моєї роботи та сайту знайомств. Я знала, що Віра не забула, але я хотіла ще трішки морально підготуватися. Думаєте вона дала мені часу? Ні, в цьому була головна фішка дружби з нею.

- І що там наш козел? – З деяким викликом запитала мене ця бестія.

- Ну, як тобі сказати... Можна я розкажу все від початку?

- Так, я ж наче початок вже чула, - не заспокоювалась подруга.

- Не зовсім, ти чула тільки частину. Коли я йшла від тебе він зустрів мене і підвіз додому, але в ході поїздки сталося дещо незвичне – за те, що я йому різанула він мене поцілував. – Я бачила, з якою швидкістю змінюються емоції моїх друзів, вони просто мовчки слухали. – Потім він вибачився за все, через декілька днів поцілувала його я. Ми перекидалися не дуже лагідними репліками, але мене тягне до нього. А тиждень тому він заявився, щоб перепросити у мене і вмазав Кирилові, який вирішив, що я весь цей час чекаю тільки його, ми просиділи весь вечір на кухні розмовляючи. З того дня ми начебто друзі, але мене все ще тягне до нього. Віро, ну не мовчи.

- Ну і ну, а чого я про це все чую тільки зараз?

- Вірочко, здається навіть зараз їй важко про це говорити ось так. Давай просто поговоримо і не будемо поглиблювати проблему. – Ще одна риса, за яку я любила Сашу, він вчасно вмів сказати Вірі, що так і так робити не варто.

- Я довго думала, що ж я до нього відчуваю, а потім ти ще й підбила мене на той сайт, де я познайомилась з чоловіком, під ніком Бродяга. Правда, той теж впевнений, що я закохана в свого боса. Що мені робити? – Я закрила обличчя руками і хитала головою, намагаючись викинути все це зі своєї голови.

- Не знаю, з одного боку тобі подобається Влад, а з іншого цей Бродяга... Ти повинна з ним зустрітися! – Видала моя подруга.

- Віра права, тобі потрібно сходити на побачення з Бродягою, щоб зрозуміти, що ти відчуваєш до нього, тоді вже робити висновки з Владом.

- Але дівчинко моя, давай ти спочатку дізнаєшся про нього якомога більше. Не спіши ще зустрічатися з ним, хай він розкаже про себе і тоді ти десь через тиждень з ним зустрінешся, якщо він буде не проти.

- Хороша ідея, дякую, я вас так сильно люблю, - зі сльозами на очах промовила я і побігла їх обіймати.

Далі наш вечір проходив доволі спокійно, ми влаштували собі перегляд якогось нового серіалу на Netflix, пили чай і їли печиво. Мені захотілося зупинити час і залишитися ось так, з ними, в рідному і комфортному мені оточенні. Хай там що не кажуть про сімейні зв’язки, але ви можете бути родиною навіть не маючи кровних зв’язків. Ми з Вірою і Сашком тому приклад. Коли мені погано або ж потрібна допомога, то я спокійно можу прийти до них і цілком впевнена, що мене не виженуть, а приймуть і навіть залишать у себе. Поки мої друзі дивилися серіал і фліртували один з одним я вирішила написати Бродязі.