Розділ 7

- Нам немає про що говорити, я тобі все сказала ще рік тому.

- Ен, ну вибач, я був ідіотом, зраджував тобі, вів себе як цілковитий мудак, - він намагався зробити вигляд, що розкаюється, але я знала – такі, як він не змінюються і не визнають своїх помилок.

- Ти хоч розумієш, що ти накоїв? Я довіряла тобі, любила тебе, а ти вирішив проміняти мене на якусь спідницю, а тепер раптом згадав, що я існую і думаєш я тебе вибачу, та ніколи. Забирайся! – Я була зла і хотіла йому дати гарненького ляпаса, але потім вирішила, що насиллям діла не вирішиш.

- Я розумію і хочу все виправити, дай мені шанс.

- Кирило, змирися з тим, що другого шансу я тобі не дам ніколи. У мене нове життя, нова робота і людина, з якою мені комфортно.

- Хто він? – Мене дивував той факт, що людина, яка зраджувала мені протягом довгого часу сміє питати, хто мені подобається.

- А ти хочеш знати, добре, я скажу. Він успішний, красивий, спортивний, розумний, не біжить за кожною спідницею, цілує мене так, ніби я єдина дівчина на землі. Продовжувати? – Я бачила як грають у нього скули, але він все ще стояв посеред мого коридору.

- Отже, тобі головне гроші? Завжди знав, що ти меркантильна сучка! – Я не раз чула такі фрази і вже навіть не реагувала.

Але я навіть не помітила як, на порозі моєї квартири з’явився Влад, не знаю скільки він чув, та це і не важливо. Я тільки побачила, як кулак, на якому ще вранці були рани врізався в щелепу мого мудака колишнього. Той не зрозумів, що відбувається і ще намагався відбиватися, але Влад просто взяв його за шкірки виставив за двері і сказав декілька слів, які мене дещо вразили.

- Ще раз тебе побачу поряд з Ен, ти перерахуєш всі свої кістки, ясно? – Мій колишній закивав головою, а я ясно почула, як мій бос вперше назвав мене не Аньою, а Ен.

Він закрив двері, а ми так і залишились дивитися один на одного в коридорі. Що він тут робить? Його зелені очі кишіли демонами, яких він намагався взяти під контроль. От цікаво, коли він мене ображає, то норма, а от коли інші то він захищає мене, я досі не розуміла логіки, та і взагалі сьогодні був надто насичений день. Так як є, в банному халаті я пройшла на кухню, залишивши свого гостя в коридорі, поклала чайник з водою кип’ятитися. 

Мене почало знобити, я досі була ображена на Влада, але ще більше мене розізлив Кирило, який вирішив, що можна ось так з’являтися і починати все спочатку. Поки я чекала, щоб закипів чайник і дивилася на нічне місто, мій гість не пішов, а тихо присів за столом на кухні. Чого він хоче? 

Я заварила чай собі і йому, на щастя я теж не любила чайні пакетики і пила виключно заварний листовий. Він тільки кивнув, коли я поставила перед ним чашку і піднос з печивом, яке спекла нещодавно. Він тихо пив чай, а мене вже почала дратувати ця тиша, ну скільки можна мовчати, тому я вирішила порушити її сама.

- Спасибі, - дещо здавлено сказала я, а потім додала: - Вибачатися за сьогоднішні слова в офісі я не буду.

- Нема за що, - нарешті сказав він своїм глибоким голосом все ще дивлячись в чашку з чаєм, - я не прошу тебе вибачатися, взагалі-то це я прийшов просити вибачення.

- Ну, вибачення приймаються, все-таки кращого вибачення і бути не могло – ви вмазали моєму колишньому. Щоправда я і сама в певний момент хотіла це зробити, але у вас вийшло краще, - я підняла кружку з чаєм в знак дружби і ледь посміхнулась.

- Те, що ти говорила, це правда? – Нарешті я побачила ці зелені очі в яких зараз панував спокій і повний штиль.

- Залежить від того, скільки ви почули...

- Я чув все! Аню, можеш звертатися до мене на ти, коли ми поза офісом, - я кивнула йому і від мене не вислизнуло те, що я знову Аня.

- Добре, тоді яка частина з нашої розмови тебе цікавить?

- Та, де ти кажеш, що в тебе є людина з якою тобі комфортно. – Він припинив пити чай і дивився прямо в очі мені, а я раптом відчула наскільки спекотно стало в моїй квартирі.

- Я не можу брехати тобі, навіть якщо б захотіла. Йому я сказала неправду, тільки щоб він перестав себе тішити надією на те, що я весь цей рік чекаю тільки його повернення, - я побачила, як Влад видихнув, виявилось доки він чекав відповіді, то затримав дихання.

- Ти вибач, я лізу не в свою справу, просто якщо б це була правда, то я подумав, як безглуздо і необдумано вчиняв. – Я бачила, що він розкаюється.

- Все гаразд, давай просто це все забудемо і продовжимо працювати, як нормальні люди, ти час від часу будеш козлом, а я продовжу тебе за це трішки зневажати, - я протягнула його мізинчик, так це дитяча фішка, але ми з Віркою завжди так робили.

- Тобто, ти мене вибачаєш? – Я кивнула і він нарешті з’єднав наші мізинці, від дотику його шкіри по моїй пройшов невеличкий розряд. Все ж цей чоловік діяв на мене по-особливому.

Ми ще трохи сиділи, пили чай, їли печиво і багато розмовляли. Як виявилось Влад непоганий чоловік, але є щось що змушує його так різко змінювати характер і так прискіпливо відноситись до людей. Влад сказав, що шкодує про те, що тільки раз приклався по фізіономії цього мудака, а я тільки потиснула плечима. Він розпитував про моє навчання, чому я обрала саме бухгалтерію, чому не пішла в сімейну справу. Звісно, я звикла до питань такого змісту, в мене навіть були заготовлені відповіді.