Розділ 5

- Що ще за ідея така, ні.

- Послухай, тобі необов’язково викладати свої фото і підписуватися справжнім ім’ям. Зараз є прикольний сайт, де ви спілкуєтеся під псевдонімами, ти можеш поспілкуватися деякий час, а потім вирішити зустрічатися з цією людиною чи ні.

- Віро, які знайомства в інтернеті? Ти в своєму розумі, я проти цього. – Можливо це була б хороша ідея, але так легко здатися не було моїм кредо.

- Ну будь ласка, Ені, заради мене, - зробила вона очі, як в кота зі Шрека, ну і як такій відмовиш.

- Гаразд, тільки ми ставимо картинку і псевдонім. Якщо я буду цікава людині то не через фото.

- Домовились.

Так і вийшла в нас анкета. Доки ми вибирали, що краще написати в описі профілю, і вийшло в нас доволі непогано, як на наші злегка оп’янілі голови. Підписала я себе доволі дивно, як на двадцяти дворічну дівчину, але хто мене засудить за це, тому що на сайті я тепер Леді із мультфільму «Леді і Бродяга» ну і картинка в анкеті у мене відповідна. Ви не подумайте, я не хвора і з психікою у мене все в повному порядку, ми з Вірою довго радились над ніком та фото – це єдиний варіант на який ми обидві погодились. 

Далі були чисто загальні дані про мене по типу: шукаю цікавого чоловіка для спілкування, висока брюнетка із карими очима, маю довге каштанове волосся, що від природи трішки кучеряве. Люблю готувати, дивитися культові фільми і цікавих людей. Закінчення писала виключно Віра і після того, як я побачила фразу: ця Леді чекає на свого Бродягу, ми ледь не побилися. Саша який в цей момент прийшов з роботи був у шоці, він не планував зустріти нас у вітальні із бокалами і пустою пляшкою вина. Нарешті ми закінчили і розказали про це все її чоловікові, він знатно з нас посміявся, а потім ніжно поцілував Віру у щічку. 

Я зрозуміла, що мені час повертатися у свою пусту квартиру і дивитися якийсь фільм з поп-корном. Із шматком шарлотки, яку замість Віри пакував Сашко, бо подруга явно була не в тому стані, я пішла додому. Був кінець листопада, здавалося осінь тільки ввійшла у смак, але раптом на рукав мого пальта прилетіла маленька сніжинка. Я люблю зиму, тому я підняла голову до неба і як колись в дитинстві, коли батьки йшли зі мною гуляти, а це бувало не так часто, почала ловити язиком сніжинки, які тихо кружляли повітрям. 

Не знаю, скільки часу я так простояла, але раптом мій телефон доволі противно запищав. Спочатку я подумала, що це Віра запитує чи я добралася додому, або ж ця дурненька щось забула. Але моєму здивуванню не було кінця, коли я побачила смс із сайту знайомств, і писав мені не будь-хто, а Бродяга.

Бродяга: Леді, буду радий знайомству з вами. Сподіваюся, у нас знайдуться теми для розмов, а ще краще привід для зустрічі.

Моє здивування було мабуть на рівні атмосфери, це був шок. Я ж це все розпочала тільки заради приколу, а тут таке. Перед тим, як продовжити розмову з цим незнайомцем, я вирішила поглянути його профіль, там було все доволі просто і лаконічно: Бродяга, двадцять вісім років, красивий і доволі рельєфний мужчина (це слова моїх прихильниць, не мої), успішний бізнесмен, цікавий співрозмовник, спортсмен. Я збрешу, якщо скажу що ця анкета була не про харизматичного і рельєфного мужчину, але було доволі страшно знайомитись саме з такими чоловіками.

Леді: Бродяга, рада знайомству. Я теж сподіваюся на гарне спілкування, щодо зустрічі нічого обіцяти не можу.

Я йшла додому, з неба легенько злітали сніжинки і лягали на моє волосся, хотілося стати маленькою дівчинкою, знову піти з татом на каток, розмальовувати з мамою прянички у вигляді будиночків і ялиночок в майстерні творчості, кататися на каруселях і махати рукою батькам з них. 

Моя голова роздумувала, руки все ще тримали розблокований телефон, а очі мріяли побачити нове повідомлення від мого співрозмовника. Але від нього не було жодного слова, можливо його не цікавлять розмови без побачень, проте мене в точності до навпаки. Мене трішки розчарував мій висновок, але нав’язуватись я не люблю, тому заблокувала телефон і більшим кроком пішла до пустої квартири. 

Мама завжди радила мені завести рибок, щоб в кватирі був хоча б хтось живий, окрім мене. Коли я повідомила їй, що тепер зі мною буде жити подруга, це спочатку змусило сумніватися її, але після того як я привезла Віру до батьків на Різдво їхня думка кардинально змінилась. Віра прекрасно влилася в нашу сім’ю, батьки щоразу про неї запитують, ба більше – вони були на її весіллі. Мій тато, який зазвичай днює і ночує на фірмі, взяв вихідний через весілля моєї подруги. Зараз ми всі чекаємо одного – найзаповітніших двох смужок на тесті.

Додому я дібралась пішки, доки я йшла дія вина на мою голову трішки послабла, а я все ще думала про цього загадкового і харизматичного Бродягу, ні звичайно підібрати собі нік і картинку замість фото була моя ідея, але мені так цікаво побачити, хто криється за картинкою собачки із мультфільму. Я на ватних ногах зняла взуття в коридорі і попленталась на кухню, там закинула пакет поп-корну в мікрохвильову піч, а сама тим часом пішла в душ. 

Гаряча вода, пар і піна чинили на мене досить дивну дію, адже несподівано для себе я почала фантазувати про боса-козла, якого не могла терпіти всім серцем і душею. Не розуміючи, що коїться я відчула, як пальці моєї правої руки м’яко спустилися вниз, де вже почало збиратися тепло. Сама того не усвідомлюючи я пестила себе, при цьому уявляла я руки Влада там, де зараз моя рука, соски нили і ліва рука почала пестити груди, уявляючи його до фіналу мені залишалося вже зовсім трішки і тільки коли я уявила як він ніжно цілує мою шию і вбирає в рот вену, яка несамовито пульсує, ніби хоче від’єднатися від тіла я зловила шалений оргазм. Ще дві хвилинки стоячи під душем, на ватних ногах, але з шаленим задоволенням я думала про все, що тільки-но трапилось. Ну от Ен, дожилась, ти мастурбуєш на власного шефа. Ні, він сексі і це без заперечень, але щоб настільки…