Розділ 1

Листопад

В один із холодних осінніх вечорів я сиділа на кухні і пила гарячий малиновий чай із цукерками, дивлячись на свій диплом бухгалтера, який зрадницьки висів на стіні і як то кажуть «мозолив мені очі», а забула додати що зараз я вкотре вислуховувала лекцію від своєї подруги Віри. Вона знову вбивала мені в голову, що час починати шукати роботу не за здобутою освітою. Вже чотири місяці, як я закінчила коледж і сиджу в пошуках роботи. Проте я все ще опиралася всім ідеям і аргументам, які наводила мені Віра. Не те, що б я була настільки вперта, просто бухгалтерія і робота з цифрами була моєю стихією.

- Послухай Ен, ну ти ж нічого не втрачаєш, спробуй, підзароби трішки, а там можливо і вакансію бухгалтера знайдеш, - не збавляла обертів моя подруга, яка дивилася дуже злим поглядом прямо в камеру телефону по той бік.

- Вірочко, я знаю, але ж ти в курсі, як важко мені дається що-небуть, окрім роботи з цифрами, - вкотре доводила своє я.

- Знаю, - важко зітхнула і потерла обличчя подруга і додала: - Слухай, тут нещодавно відкрилася страхова компанія, невеличка, однак чому б і ні, я дізнаюся, можливо їм потрібен такий крутий бухгалтер, як ти.

- Люба, було б чудово, якщо все вигорить, то я готова розцілувати тебе в обидві щічки і запечу твою улюблену шарлотку з яблуками.

- Ти краще хлопця собі знайди і його цілуй в обидві щічки, а от шарлотка це буде ідеальний спосіб подякувати мені. Зараз пошукаю візитку, яку мені дала знайома, коли я машину страхувала і наберу тебе згодом, бувай, - на радощах надіслала повітряний поцілунок Віра, то було її фірмове прощання, а про вітання я краще змовчу.

І от знову тиша тільки чути, як цокає годинник десь на стіні, я пригадала як вчилася чотири роки в коледжі, щоб пізніше працювати за своїм дипломом, між іншим червоним. Це було нелегко, щоразу сльози, коли щось не вдавалось, а потім недоспані ночі перед сесією. Навчання мені давалося досить важко, при тому, що з цифрами і операціями над ними я завжди дуже добре поралась.

Зараз я знову зайшла на сайт пошуку роботи з надією, що з’явилося нове оголошення про пошук бухгалтера. Але було глухо і пусто. Не те щоб я не хотіла працювати ще кимось, але робота з цифрами то моя мрія, за яку я віддала чотири роки життя і навчання в коледжі.

Раніше мені пропонували брати школярів на додаткові уроки з математики, але я ніколи не працювала з дітьми і мені доволі лячно від самої думки, що я можу не впоратись.

Вкотре догортавши вже рідний мені сайт з пошуку роботи до кінця, я без надії впала на ліжко перед вікном. От як тепер бути? Звісно, батьки мене завжди підтримають, але в свої двадцять два хочеться бути самостійною і незалежною.

Легка на згадку моя мама в той самий момент телефонувала мені по відеозв’язку, зібравшись з думками і емоціями я нарешті відповіла.

- Привіт мамо, як ви з татом? – Як би там не було, я завжди переймалася за них, хоча моя опіка ніколи не буде такою ж, як їхня гіперопіка.

- У нас все гаразд Ені, як ти? Знайшла роботу крихітко?

- Мам, ну мені вже не п’ять, яка крихітка? – Намагалася відвести тему я, та й тим більше, що не надто любила це прізвисько, але побачивши суворий вираз обличчя мами зрозуміла, що тікати від теми не вийде. – Мам, все добре, Віра сказала, що є непогана страхова компанія, де потрібен бухгалтер, піду туди на співбесіду, - трішки прибрехала я, але знаючи своїх батьків, якби я сказала правду, то баланс моєї банківської карти був би через декілька хвилин більший, ніж в даний момент.

- Ти завжди будеш нашою крихіткою, ну я рада, знаю як ти переживаєш через те, що не можеш знайти роботу, а ще більше, що тобі доводиться брати кошти у нас. Сподіваюся в тебе все вийде, - щиро посміхнулася мені мама, так тепло як тільки вміє вона одна на цілому світі.

- Все вийде, ви чому не спите, вже доволі пізно? – Я тільки зараз помітила, що годинник пробив за північ.

- Тато тільки-но повернувся з офісу, а ти ж знаєш, що я без нього не лягаю. – О так, мама з татом були, як папуги-нерозлучники, один без одного довше ніж півгодини бути не можуть.

- Знаю, татові привіт і поцілунок від мене, я вас люблю.

- Значить он воно як, тата поцілуєш, а мама що? Отак народила татову доню, все з тобою ясно, знала що так буде, коли в пологовому побачила, що ти вилита копія він. – Я вже ледь стримувала сміх.

- Мам, я приїду і зацілую вас обох, обіцяю, ви для мене дорогі і я вас дуже сильно люблю.

- І ми тебе Ені, будь розумничкою і бережи себе, добраніч. – Мама попрощалася помахавши рукою і вимкнула дзвінок.

Я хотіла лягти вже спати, але добре поміркувавши все ж вирішила дати оголошення про додаткові заняття з математики, для учнів у яких є потреба в репетиторстві. Закінчивши, я пішла на кухню заварити собі чаю, так як сон сьогодні був від мене надто далеко. Доки я налила в чайник воду і поставила її кип’ятитись на телефон прийшло повідомлення. Я вже знала хто може писати мені о такій годині, тому вирішила вже ж закінчити з чаєм, а потім глянути зміст повідомлення. Поставивши чашку з гарячим чаєм на стіл, я зручно вмостилась на стілець і відкрила месенджер.

Віра: Ені, знаю, що пізно і можливо ти вже навіть спиш, але я дізналася інформацію щодо тієї страхової компанії, про яку тобі розповідала. Вони шукають співробітника, щоправда, на яку вакансію дізнатися не вийшло. Ти раніше надсилала мені своє резюме, так от я надіслала його і домовилась про співбесіду для тебе на завтра о дев’ятій ранку. Не дякуй, краще вже починай готувати мою шарлотку, люблю тебе.