Вистава перша

(перша заповідь: тільки одного Бога тримайся)

Сцена 1

Ісусик, Івасик

Сцена 2

Івасик, Берегиня, Лісовичок, Брати Богатирі, Костій

Сцена 3

Івасик, Берегиня, Лісовичок, Брати Богатирі

Сцена 1

(Івасик розгублено виходить на сцену)

Івасик

- Не пам'ятаю, хто я? З якої я казки?

Івасик (звертається до дітей)

- Може ви знаєте? Хто небудь знає хто я такий?

(Навіть якщо хтось вже був на виставі, й кричить, що він Івасик, все одно каже)

Івасик

- Зовсім не пам'ятаю. А найстрашніше, я не пам'ятаю, як сюди потрапив? Як мені повернутися додому?

(Схилившись, плаче. Виходить Ісусик і підходить до Івасика)

Ісусик

- Чому плачеш?

Івасик

- Бо я не знаю хто я та, як сюди потрапив.

Ісусик

- А ти хочеш, щоб я допоміг тобі?

Івасик

- Хочу. А ти можеш допомогти?

Ісусик

- Звісно. Я ж Ісусик. Я все можу.

(Ісусик гладить Івасика по голові. Івасик все пригадує)

Івасик

- Тепер я знаю хто я. Тепер я можу повернутися додому, бо пам'ятаю, як я сюди потрапив.

Ісусик

- Ну то йди, бо тобі ще багато потрібно зробити.

Івасик

- Ісусику, ти ж можеш все, так?

Ісусик

- Так.

Івасик

- Може понеси мене додому одразу? Щоб я не йшов таким довгим шляхом.

Ісусик

- Ні, Івасику, щоб стати мудрішим, ти маєш піти цим шляхом. А я обіцяю, що буду завжди, завжди допомагати.

Івасик

- Але я хочу одразу. Я хочу додому.

(Івасик звертається до дітей)

Івасик

- Давайте, діти, закінчимо цю казку і підемо додому.

(Можливо діти будуть кричати ні, або так)

Ісусик

- Ми не можемо піти додому, бо ця казка тільки починається. А тобі, Івасику, щоб повернутися у свою казку потрібно виконати десять Божих заповідей. Виконуючи кожну заповідь, ти маєш врятувати по одній казці.

Івасик

- Врятувати аж десять казок?! Та це ж неможливо!

Ісусик

- Ти з усім впораєшся.

Івасик

- Як?! Якщо я не вірю, що я це можу зробити.

Ісусик

- Я буду вірити за двох. Я в тебе вірю. Ти все здолаєш. 

(Ісусик одягає хрестик на Івасика)

Ісусик

- Ось, візьми цей хрестик і тримай його завжди біля серця.

Івасик

- Чим мені це допоможе?

Ісусик

- Хрестик допоможе тобі вірити моїм словам та в те, що ти все здолаєш.

(Ісусик та Івасик покидають сцену)

Сцена 2

(Ліс. Літо. Дівчина сидить і плаче. На сцену виходить Івасик)

Івасик

- Чому плачеш, дівчино?

Берегиня

- Загубилися мої Брати Богатирі і не знаю де їх шукати?

Івасик

- А якщо я їх знайду, ти вже не будеш плакати?

Берегиня

- Не буду.

Івасик

- Ледь не забув. А як же звати тебе?

Берегиня

- Не скажу. Знайдеш моїх Братів, тоді й привітаємося.

(Дівчина покидає сцену)

Івасик 

- До тями не візьму, де їх шукати?

(На сцені з'являється Лісовичок)

Івасик

- О, а ти що за диво?

Лісовичок

- Я? Та я ж Лісовичок.

Івасик

- Хто?

Лісовичок

- Лі-со-ви-чок!

Івасик

- І що ти тут робиш?

Лісовичок

- Слідкую за лісом. Без мене тут жоден листок не впаде.

Івасик

- А може ти знаєш і про тих хто у лісі заблудився?

Лісовичок

- Звісно знаю.

Івасик

- Оце мені пощастило. Чи не бачив ти тут Братів Богатирів? Вони загубилися і дівчина через це гірко плаче.

Лісовичок

- А що ти мені даси?

Івасик

- У мене нічого немає.

Лісовичок

- Неправда. У тебе є хрестик. Ось, з під сорочки визирає. Даси мені хрестик і я тобі все розповім.

Івасик

- Ні, хрестика я віддати не можу, бо це подарунок від того, хто в мене вірить.

Лісовичок

- Розумію. Ну то дай хоч на нього подивитися.

(Івасик витягує хрестика і показує. Лісовичок милується хрестиком)

Лісовичок

- Який гарний хрестик! А на сонці як виблискує! Як ранкова роса у лісі. Ну добре, за таку красу я тобі розповім усе що знаю. Брати Богатирі у лісі зустрілися з поганим Костієм.

Івасик

- Що за Костій?

Лісовичок

- Такий, схожий на скелет. Його ні з чим не сплутаєш. На тренування він не ходить, від природи сильний. От він і здолав Братів Богатирів. Бо не знали Богатирі його слабкого місця, от і програли битву.

Івасик

- Так тут була битва?

Лісовичок

- О, ще й яка! Аж дерева літали. Бачиш, отам галявина, де трава не росте. Там вони під землю й провалилися. З того часу я їх не бачив.

Івасик

- Якщо я туди піду, то теж за ними провалюся?

Лісовичок

- Так. Але ти туди не ходи. Провалюватися небезпечно. Ще ноги поламаєш. Я тобі інший шлях покажу. Ходи но за мною.

(Підходять до великого каменю)