Пальміра Джо

Пальміра Джо народився 29 лютого в невеликому естонському передмісті Когіла. Саме тому він любить повторювати, що йому «незабаром виповниться вісім років», жартуючи над своїм незвичайним днем народження.

Цей жарт лише підкреслює його характер—грайливий, азартний, сповнений іронії та тонкої насмішки над життям.

Але варто трохи довше поспостерігати за ним—і веселий образ відступає перед серйозністю, холодною раціональністю та вмінням тримати себе у руках.

Джо ніколи не показує себе як «поганий хлопець».

Він не любить конфліктів, не кидається у бійку, не бере до рук зброю. Він не воїн.

Його сила—слова.

Він здатен переконати кого завгодно в чому завгодно. Його ораторське мистецтво настільки гостре, що він може змусити людину навіть скоїти самогубство, просто розмовляючи з нею.

Але це не означає, що він жорстокий.

Джо не безпринципний—він має чітке розуміння добра і зла, але водночас вміє вигинати мораль у потрібний бік, коли того вимагає ситуація.

Його голос — його найсильніша зброя.

Його слова — пастка, яка замикається непомітно.

І хоча він не б’ється, він завжди перемагає.

Але чи стане його язик рятівником у світі, куди він потрапить?..

Пальміра Джо не пам’ятає свого дитинства.

Його спогади — це лише окремі уламки, розмиті і неповні.

Він ніколи не знав своїх батьків.

Його мати померла, коли йому було всього 11 місяців. Вона поверталася до Естонії після розставання з його батьком, який був шведом. Дорогою додому вона підхопила смертельну хворобу, яка знищила її, залишивши Пальміру сиротою.

Його батько, ймовірно, живе у Швеції, не знаючи, що десь там, у світі, є його син.

Джо завжди хотів знайти його.

Але чи шукав він родину? Чи, можливо, він хотів відповідей?

Виховання та особливості
Джо виховувала бабуся по материнській лінії. Вона була суворою, але мудрою жінкою, яка навчила його цінувати слова. Вона знала, що хлопчик не сильний фізично, але його язик — це меч, гостріший за сталь.

Саме тому Джо ніколи не вчився битися.

Він вирішував конфлікти діалогом, маніпуляцією, логікою.

Він переконував, змушував вірити, примушував робити те, що потрібно йому.

Зовнішність
Біле волосся—це спадок його шведського батька, натуральний скандинавський відтінок, що контрастує з його обличчям.
Темні, карі очі—це спадщина матері, її частина, що залишилася з ним навіть після її смерті.
Зріст 170 см, худорлява статура (63-67 кг)—не виділяється серед інших, що дозволяє легко залишатися непомітним.

Він ніколи не виглядав грізним, але йому це й не потрібно було.

Його сила не в кулаках.

Його сила в словах.

Але що станеться, коли його голос опиниться в світі, де слова можуть бути не достатньою зброєю?

Пальміра Джо ніколи не мав вибору.

Його дитинство було загадкою, його батьки – привидом минулого, а єдина людина, яка дбала про нього, бабуся, померла через його власні руки…

Нехай і не прямо.

Коли він був підлітком, його затягнуло у злочинний світ. Спочатку це було просто невинне шахрайство, дрібні махінації, але пізніше він зв’язався із злочинним угрупованням, що займалося виробництвом фальшивих ліків.

Він став обличчям бізнесу.

Його голос продавав ці ліки, його переконливість робила з шахрайства чистий прибуток. Він не замислювався, що саме він продає—для нього це була гра, у якій треба бути переконливішим за інших.

Але у 19 років гра закінчилася.

Його бабуся померла від цих самих ліків.

І це стало для нього ударом, який він не зміг проігнорувати.

Він покинув угрупування.

Але не покинув злочинний світ.

Він вирішив стати тим, хто не помиляється.

Створення синдикату
Протягом трьох років він будував план.

Його метою було повне захоплення фінансової системи країни.

Для цього він створив підпільне казино, де боржники могли розраховуватися не тільки грошима, але й людьми. Кожен, хто втрачав усе, міг залишити замість себе когось іншого—родича, друга, підлеглого.

Так він створив армію, яка не могла йому зрадити.

Його синдикат отримав назву «Острів бажань».

Його мета була проста:

🔹 Контролювати фінансові потоки країни.
🔹 Знищити всю систему і стати її архітектором.
🔹 Захопити владу через економіку, а не через зброю.

Його слова стали найсильнішою зброєю.

Його вплив поширювався по всій Естонії та за її межами.

Його угруповання налічувало 4 тисячі осіб—від дрібних шахраїв до елітних хакерів, здатних паралізувати цілу економіку.

Зникнення Джо
На 10-річчя синдикату планувалася велика хакерська диверсія.

Усі фінанси країни мали бути заблоковані.

Це мав бути переворот без зброї, контроль над державою через економічний хаос.

Але за кілька днів до цього…

Пальміра Джо зникає.

Його немає в офісах, його немає на зв’язку.

Угруповання розгублене.

Хакери готуються до акції, але не знають, чи продовжувати.

Ніхто не знає, що сталося.

Ніхто не знає, де він.

Темрява. Запах вогкості та зерна.
Джо розплющив очі. Його тіло затерпло, а в голові ще лунав голос, що змусив його покинути рідний світ. Він не пам’ятав моменту переходу, лише відчуття падіння та дивного холоду, що проник у кістки. Його пальці торкнулися прохолодної кам’яної підлоги, коли він повільно виповз з-під мішків зерна, захованих у старому хліві. Повітря було запилене, крізь щілини у дерев’яних стінах пробивалося сонячне світло. Серце закалатало швидше. Де він? Що сталося? Якого біса він тут робить?
Він обережно піднявся і, прикипівши поглядом до дверей, зробив крок уперед. Коли Джо вийшов зі сховку, його очі розширилися від подиву.
Він опинився в серці величного міста, що живим пульсувало перед ним. Вулиці Вермонії буяли життям – всюди ходили люди, їхні обличчя були різними, але всі носили одяг середньовічного стилю. Над містом розвівалися прапори із символом, якого він ніколи не бачив раніше – золотий знак на білому полотні.
Патрульні стражники у світлих обладунках неквапливо проходжувалися вулицями, тримаючи в руках списи та мечі.
Його охопило гостре відчуття тривоги.
Це не просто інша країна. Це навіть не його світ.
Його погляд швидко ковзнув по натовпу, відзначаючи важливі деталі:
🔹 Тут не було сучасних технологій – жодних телефонів, камер чи навіть простих механізмів.
🔹 Люди підкорялися певній релігії – вони низько вклонялися перед вівтарями, встановленими на площах, і розповідали про якогось Творця.
🔹 Місце було жорстко контрольоване – стражники регулярно перевіряли купців і подорожніх.
Якщо його викриють – що з ним зроблять?
Йому треба було злитися з натовпом, знайти спосіб отримати інформацію і зрозуміти, які правила тут діють.
Але як?
Його язик завжди був найкращою зброєю.
Він міг стати ким завгодно, міг змінити будь-яку ситуацію на свою користь.
І якщо цей світ не знає, хто такий Пальміра Джо...
То він придумає, ким він тут стане.