Дещо про Сингаївського і нас
В дорозі…
Так називалася вступна стаття Олександра Мазуркевича до книги «Поезії». Ця збірка Миколи Сингаївського вийшла у київському видавництві «Молодь» у 1966 році.
«Серед розмайтних поезій, – писав Мазуркевич – зібраних у цій книзі Миколи Сингаївського, є така щира, душевна сповідь…
Ще дороги мої несходжені,
Незвідані
І незвірені.
І не всі ще думки народжені,
Як степи, необмірені,
Своїм віком стривожені,
Теплим вітром розвихрені.
Наді мною –
Вільно і зоряно,
А в житті
Ще так мало зроблено…[1]
І, як і попередні, стала помітним явищем в українській ліриці середини 1960-х років. У цій поетичній добірці чітко простежуються ключові мотиви творчості автора: нерозривний зв'язок із рідною землею, материнською ласкою, одвічними етичними цінностями та почуттям патріотизму, позбавленим пафосу й декларативності. Вірші вирізняються мелодійністю, метафоричністю та особливою довірливою інтонацією, завдяки чому чимало поезій із ранніх збірок митця згодом легко лягли на музику, ставши улюбленими народними піснями.
Кому пощастить – знайдіть цю книжку. Вона не великого розміру, кишенькового. Але в ній – цілий світ… Тут – здатність майстра через камерні, щирі образи передати загальнолюдські почуття — тривогу за долю світу… А ще – світлу ностальгію за дитинством та незгасність родинного вогнища.
[1] М.Сингаївський «Ще дороги мої несходжені», у книхі «Поезії», К.1966., с 42.
#898 в Сучасна проза
#101 в Не художня література
1. паралельні світи дитинства і війни, 6. народний гімн синівської пам'яті, 8. знак якості від живих класиків
Відредаговано: 30.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
