Перші збірки «дорослої» поезії

До роботи в газеті Сингаївський був відомий переважно як дитячий поет (завдяки дебютній книжці «Жива криничка» 1958 року). Проте саме під час редакторської діяльності на світ з'явилися його серйозні ліричні збірки. Вони затвердили його як «неоромантика»…

Термін «неоромантика» в українській поезії 1960-х років визначав потужний оновлювальний струмінь. Він саме і виник на хвилі «шістдесятництва»… Це була своєрідна реакція проти догматизму, схематизму та соцреалістичного побутовизму попередніх десятиліть. Поети-шістдесятники звернулися до романтичного світовідчуття… Вони наче переосмислювали його крізь призму сучасного урбаністичного та інтелектуального досвіду. Для неоромантичної лірики цього періоду характерні Культ особистості та внутрішньої свободи.  Так у центрі уваги  поета постає горда, непокірна, емоційно багата і внутрішньо вільна людина. І саме ця людина здатна протистояти сірій буденності та конформізму.

Й справді, найкраща поезія тих років повертає право на щирий ліричний порив, високі почуття (любов, вірність, жертовність), громадянську сміливість і романтичний максималізм. Ця течія охоплювала різних за почерком творців — від раннього Василя Симоненка та Ліни Костенко до Миколи Вінграновського й Драча, — які своїм словом повернули українській поезії європейський романтичний масштаб і високе художнє звучання…

І серед цих імен  і подій з*являється чергова книга Сингаївського «Земле, чую тебе» (1961 рік). Вона вийшла якраз у рік його призначення на посаду завідувача відділу. Сповнена любові до рідного Полісся, природи та філософських роздумів молоді, книга одразу привернула увагу.

Слідом за нею виходить друком «Гроно» (1962 рік). Рядки з якої вже цитувалися вище. Ця малесенька (розміром з книжку-метелик і вартістю в 10 копійок) вже була шедевром… Бо — насичена витонченої інтимної та громадянської лірики.

Наступного 1963 року до читачів прийшла збірка «Мої сторони світу», А слідом - «Моя радіостанція» (1964 рік) — поетичні цикли, написані під враженням від перших великих подорожей та розширення життєвого кругозору молодого автора…

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п'ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси.

Ці книжки закріпили за поетом репутацію майстра довірливого ліричного слова. Символічно, як для поета, поезія якого була своєрідною «радіостанцією» — способом транслювати біля серця налаштовані хвилі добра, пам'яті та щирості на весь світ…