Народний хіт

Студент Сингаївський ходив на пари, вже будучи автором слів пісні «Чорнобривці», яку наспівував увесь гуртожиток.

А у 1960 році його вірш про матір поклали на музику.

Цим віршем став твір «Чорнобривці». Музику написав композитор Володимир Верменич.

Студент Микола Сингаївський написав цей вірш під враженням від розлуки з рідною домівкою… А Володимир Верменич перетворив його на щемливу пісню. Саме в їхньому творчому тандемі народився цей легендарний твір, який став справжнім народним гімном синівської любові та шани до матері…

Я пам*ятаю цю пісню з дитинства.

Вона в ті роки лунала по радіо.

Майже щодня.

Її любили.

Її співали всі…

Були часи.

І коли я нині чую про загнаність української мови за соціалізму, дивуюсь. Неправда.  Я навчався у школі, і ми співали «Чорнобривці». Я навчався в технікумі, і ми співали «Чорнобривці»… До речі всі дисципліни викладалися там українською мовою… Да… Були часи…

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю –
Бачив я у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розквітають і квіти і доля
На моїй українській землі.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.