Особливий студент

Микола Сингаївський навчався у двох університетах України. І обидва  провідні. Його студентський шлях виявився непростим…

У 1966 році він вступив до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, на філологічний факультет.

 З якого кінця планети

Злетілись вони сюди.

Невтомний народ — студенти,
І радісний, хоч куди.

Злетілись в далеке місто,

І все тут, немов у сні.

Ідуть вони так урочисто

На лекції

          в перші дні…[1]

Саме тут він провів більшу частину своїх студентських років, активно писав вірші та співпрацював із київською пресою. Однак на випускному 5-му курсі був відрахований…

Офіційне формулювання про пропуски та хвости було лише приводом. Незалежний характер… Не вмів брехати та лицемірити перед керівництвом. Така самостійність мислення часто, навіть і нині таврувалася і таврується як «ідеологічна незрілість» плюс порушення дисципліни.

Оскільки Сингаївський під час студентства паралельно виснажливо працював позаштатним кореспондентом одразу в кількох газетах, то й пропускав занятя і лекції. Поєднати журналістику та університетську відвідуваність було важко. Цим і скористалося керівництво КНУ, коли вирішило позбутися «незручного» студента.

Саме тому, щоб врятувати кар'єру талановитого юнака від тавра «відрахованого з політичних чи дисциплінарних причин», знаний Максим Рильський задіяв свій авторитет. І домігся не просто виключення, а офіційного переведення Сингаївського на фінальний курс до Львівського університету...

І студент був вдячним. Багато рядків його поезій присвячено  допомоги від друзів. Я наведу лише один уривок.

«Віддати все, що маєш для людини,

Почути поклик близького й здаля —

У цьому сенс великої хвилини,

Для цього крутиться Земля.»[2]

Саме така філософія — вчасно почути «поклик здаля» і прийти на допомогу — найкраще описує ставлення Сингаївського до вірності та справжньої дружби.

Львівський державний університет імені Івана Франка Микола Сингаївський успішно закінчив у 1961 році. Диплом про вищу освіту був у нього в кишені…

«… А ти стоїш — спокійний, урочистий,

Сучаснику і мудрий предку, Львове.

І як про тебе словом розповісти, мій друг,

Мій слов'янин зеленобровий!...»[3]

Під час навчання в університетах Микола Сингаївський суттєво виділявся з-поміж інших студентів своєю феноменальною працездатністю, ранньою літературною зрілістю та бунтарським характером. Його студентські роки були настільки яскравими та насиченими, що про них ходили легенди.

[1] М.Сингаївський «Студенти», із книги «Гроно», К.1962., с.68.

[2] М.Сингаївський, вірш «Спинися, мить!», https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-mykoly-syngayivskogo/virsh-mykoly-syngayivskogo-spynysya-my/

[3] М.Сингаївський «Львівська соната», із книги «Гроно», К.1962., с.81.