3. Сонячна Феодосія

Як і всі пристойні люди нашого часу, я, інколи, любила відпочити влітку біля моря. Та найчастіше я була біля Азовського моря. Воно більш лагідне й неглибоке. Біля Бердянська я відпочивала у шкільні роки. Сюди ж я їздила згодом із малим сином. Великі пляжі, солодка кукурудза, різноманітний вибір економ-варіантів у пошуку житла. А Чорного моря я завжди остерігалась і, напевне, недарма. Не моя ця водичка, відчувала давно. Не моя. Але ж трапився такий випадок, де мене запросили до Федосії мої друзі. Житло було дійсно безкоштовне, але треба було довгенько йти до пляжу. Якщо до моря – то ще нормально, бо це було із пологої гори. А от назад - до будинку, де ми проживали у досить некомфортних побутових умовах, то вже складніше було підніматись. Та розкішна природа й фантастичні краєвиди ту незручність повністю виправдовували.

Близько тижня ми із сином кожного дня ходили до моря, хлюпалися у його прохолодній і масній воді. Запливали трохи далі від берега, бо джуе мерехтіла перед очима суцільними плямами велика кількість косметики, що змивалась із тіл відпочиваючих . Велике й мале каміння на пляжах, люди із різних пострадянських  країн, дорогі напої і надто дорогі перекуси – багато чого мене щиро нервувало. Але ж саме розуміння, що це місто – одна і перлин Криму додавало хоча б гордості. На горі, що ми жили – зелені гаї із щедрими кримськими дарами, звивисті стежечки, вулички поселення - все це гармонійно впліталося у гірську розкішну природу. Хоча б там було затишніше і чистіше. Пам’ятаю добре, що ще там були дуже смачні помідорчики, що ми купували на міському ринку. Невеличкі за розміром. Але такі смачнючі, аж навіть солодкі.

А потім ми спустилися ближче до міста, щоб віднайти собі кімнату, яку тут здавали місцеві жителі. А для них це ж – звичайний бізнес. От там ми і побачили, як не треба організовувати відпочинок для гостей із інших країв. Більш гидкої місцини я не бачила у своєму житті. Більш пихатої та злючої господарки подвір’я, що претендувало на міні-готель, я не бачила зроду віку. Ось там я і зрозуміла, чому мене так повретало у душі подалі від Чорного моря і людей, що там живуть. Пробачте, жителі Феодосії, може, мені так пощастило...

Спочатку все було у дворі готелю наче й мило, але брудно. Та ми ж приїхали сюди до моря, а не вилежуватись у будинку, тому я закрила очі на те, що кімната була настільки маленька, що там стояло ліжко та до стіни пів-метри, щоб можна було пройти від нього до дверей і на вулицю.  Отже, чи ми там із дитиною щось з’їли неякісне чи ковтнули тієї масної води, але добряче животи заболіли. Пару днів не виходили до моря. А тут та директорша цього занехаяного готелю почала сваритись на нас. Нам було погано, а вона прискіпається. Точно пам’ятаю, що причина була у грошах. Та, хай їй грець, тій тітці. Мій син після незрозумілого отруєння оклигав раніше. Дитячий організм, Слава Богу, проти цієї інфекції сильніше боровся. Але мені було зле ще кілька днів. Я вже не думала про чудову відпустку біля моря, а лише про те, щоб оклигати скоріше  та й набратися сил до нашого від’їзду додому.

А десь через кілька тижнів вже після повернення з моря, я зрозуміла, що мій організм не перемолов ту інфекцію. Крім легкого висипу на тілі, мої очі трішки почервоніли і під очима були мішки. Та моє самопочуття було з кожним днем кращим. Лише зовнішній вигляд говорив про те, що моє тіло ніяк не виштовхає геть якусь невідому бацилу.

А вже через пів року я зрозуміла, що та бацила настільки атакувала мій імунітет, що той здався і віддав на відкуп мою щитоподібну залозу. Очі мої реально почали якось більшати, у мене збільшився апетит, хоча я не сильно від того набирала вагу. Та найбільше мене тривожило, що моє серце при будь яких перевантаженнях почало сильно тьохкати. Від одної чашечки кави чи від того, що побула на сонці деякий час. Також до цих симтомів додавалась тривожність. Я виправдовувала такі зміни у самопочутті складною роботою на посаді менеджера. Коли контролюєш проходження замовлення, то буває вдосталь різних непередбачених ситуацій. Менеджери, вони свою роботу на емоціях тримають, а не лише інтелектуально. Так як ці симптоми не заважали у принципі мені жити чи займатися робочими моментами, я не спішила до лікаря. Думала, що відпочину і все налагодиться. А вже, коли мені мої друзі почали говорити, що раніше мої очі не були настільки великі, я пішла на прийом до ендокринолога.

І що я вам скажу, там чекав мене сюприз - діаностували гіпертеріоз. Миловидна молода жінка була схожа на Мону Лізу. Вона була лагідною й уважною. Виписала мені ліки й сказала, що тепер треба час від часу здавати кров і слідквати за гормонами. Мене вразило те, що лікарка мені сказала, що достеменно не відомо, чому саме розвиваються ось такі порушення такоум ніжному органі. Щитоподібна залоза не бентежить людину до тих пір, поки вона не відчує на перший погляд не помітні зміни. Щось трішки важко ковтати, щось трішки частіше пульс від звичайного. Зміни з апетитом у моєму випадку мені хотілося увесь час їсти і насититись неможливо. Або хворий стає надто агресивним. А у деяких людей узагалі безсимптомно  протікає хвороба, лиже зовнішні зміни у області шиї.  І перше, куди таких людей відсилає лікар, це на УЗД та здати гормони.

Через три роки від реально дієвого лікування у Оксентія Валерійовича я випадково побачила пост у соцмережі, де лікар ендокринолог розповів цікаву ситуацію. Одна жіночка звернулася до нього, у клініку зі змінами в менструальному циклі. О, Боже, який розумний лікар, який вирішив цю даму перевірити і на гормони щитоподібної залози, а також дав направлення на аналізи по різним бактеріальним інфекціям. Одна із таких бацил, яку жінка підхопила на відпочинку за кордоном, була виявлена та знешкоджена антибіотиками.

Зверніть увагу, що також, як і я, підхопила кишкову інфекцію на відпочинку біля моря. Про ще говорить? Про те, що у водоймах присутні різні небезпечні мікроорганізми, які можуть принести велику шкоду ауто імунній системі. Не кожен організм має настільки сильний імунітет, щоб протистояти інфекції.  Тож я особисто рекомендувала б кожному відпочивальнику, що побував біля моря чи річки у найближчі два місяці прислухатися до свого організму.  А перед відпочинком працювати над імунітетом. Дивна тепер ситуація - раніше їхали до моря, щоб зміцнити імунітет, а тепер, як бачите, треба його укріплювати навпаки - перед поїздкою.