Глава 17

Аліса лаяла себе за те, що знову зробила те, що не хотіла... або хотіла. У будь-якому разі, за те, що не збиралася робити. Якби її подруги знали, що вона накоїла! І все це після ганебної сцени в клубі, після її сліз! Розлючена, Аліса носилася по квартирі, не уявляючи, де саме у парку їй чекати Себастьяна. Вважаючи, що він все одно знайде її, будь-де, дівчина одяглася тепліше, і вирушила в парк у центрі міста.

Аліса була впевнена, що найманці Стаса стежать за нею. Сьогодні вона була цьому навіть рада. Аліса сподівалася, що коли зустрінеться з Себастьяном, Стасу донесуть про це, і він прийде зустрітися. Трохи побродивши парком, і привівши думки в порядок, принаймні трохи заспокоївшись, Аліса влаштувалася біля вікна в маленькому кафе, «Кристал». Вона замовила собі чашку кави з тістечком, і стежила за тим, що відбувається на вулиці. Її погляд привернув чоловік у чорному плащі. Він був схожий на ворона. Аліса здригнулася, як від неприємного спогаду - серце прискорено забилося. Коли дівчина взяла чашку, її руки тремтіли. Чоловік увійшов до кафе і Аліса скривилася.

- Доброго ранку, душенько, - привітав Себастьян, сідаючи за столик.

- Для кого як, - люто відповіла Аліса.

Себастьян засміявся і покликав офіціантку. Та поглядала на нього з неприхованою цікавістю. Аліса починала злитися. Звичайно, неможливо було не помітити подібний зразок чоловічої привабливості та епатажності: сірий костюм, чорна сорочка, срібна брошка, напіврукавички, непомітний макіяж, модна зачіска. Все в Себастьяні привертало увагу. Він послав милу посмішку офіціантці, і почав розпитувати про сорти кави, які варять у кафе. Дівчина оперлася на стіл і почала відверто фліртувати.

Аліса була така зла, що готова була вчепитися дівчині у волосся і відтягнути її від столика. Себастьян глузливо глянув на неї і, нарешті, відпустив офіціантку, зробивши замовлення.

- Ревнуєш, солоденька? – невинно поцікавився Себастьян.

Дівчина знала, що заперечення чогось завжди призводить до зворотної реакції. Чим більше ти намагаєшся переконати всіх у зворотному, тим більше люди починають думати, що ти саме це і відчуваєш.

- Від «душеньки», ти перейшов до «солоденької», - Аліса проігнорувала питання. - Як мило!

- Твої губи дуже солодкі на смак, особливо, коли перестають виділяти словесну отруту.

- Шкода, що ця отрута на тебе не діє, - роздратовано відповіла Аліса.

- Чому в мене весь час таке відчуття, що я спокушаю черницю? – продовжував дратувати Себастьян. - Ти дала якусь обітницю?

- А може все через те, що ти мені не подобаєшся?

- Я б не був такий впевнений у цьому, після всього, що між нами було, - усміхнувся Себастьян.

- А може, це через те, що ти зарозумілий, дратуючий мене блазень, який постійно виводить мене з себе?! - розлютилася Аліса.

- Мені подобається виводити тебе з себе, душенько, - розсміявся Себастьян. - Тоді ти стаєш просто чарівною.

Аліса відчула рух у себе за спиною і обернулася. Ззаду стояв Стас із абсолютно непроникним виразом обличчя. Аліса завмерла з жахом: «Що він чув?»

Не дивлячись на дівчину, Стас сів за стіл.

- Радий нашій зустрічі, правнучок, - насмішкувато привітав Себастьян, анітрохи не соромлячись, на відміну від Аліси.

Стас заскреготів зубами і нічого не відповів. Він покликав офіціантку зробити замовлення. Отак щастя у дівчини сьогодні! Вона кидала на Алісу заздрісні погляди. Ще б пак - два гарячих представника сильної статі за одним столиком з нею. Якби ця дівчина знала, як пристрасно Аліса бажає опинитися подалі від них!

Аліса переводила погляд зі Стаса на Себастьяна, вловлюючи зовнішню схожість. Вона ніколи не бачила Себастьяна без макіяжу, але їй здалося, що без нього він зійшов би за брата Стаса. Однакова статура, однакове волосся, що відрізняються лише кольором і зачіскою. Головною відмінністю були татуювання на тілі Себастьяна, манера поведінки та його важкий порочний погляд.

- Перший, як ти опинився тут? - запитав Стас, ігноруючи Алісу. - Ти ж був убитий багато століть тому! Чи це не так? І що ти робиш у товаристві нашого ворога?

Аліса здивовано підняла брови. Їй здавалося, що ще трохи і Стас почне церемоніально кланятися. Алісу вкололо те, як назвав її юнак, його ставлення до неї, як до порожнього місця. Безперечно, дівчина бачила спільні сімейні риси закликачів.

- Ця мила дівчина звільнила мене, - Себастьян послав посмішку Алісі. - На мою думку, мій обов'язок віддячити їй.

- Віддячити?! – вигукнув Стас. - Яким чином?

- Захистити від вас.

- Ти один із нас!

- Довгі роки ув'язнення дали мені переглянути багато переконань. Я хочу, щоб портал зачинився.

Стас задихнувся від обурення. Аліса здивовано дивилася на серйозного Себастьяна. Дівчина встигла познайомитись із трьома закликачами. І всі вони брехали... Але, зараз Себастьян казав правду. Він справді хотів, щоб портал закрився! Можливо, вся річ у тому, що він був на іншому боці? Але ж це прямий натяк на те, що його спадкоємці мають померти.

Аліса вирішила нагадати про свою присутність:

- Стасе, адже ти теж хотів цього раніше.