Глава 9

Наступного дня Аліса була на взводі. Вона не знала чого чекати від вечора, від зустрічі зі Стасом. Її лякали слова про довіру і... кілька разів дівчина вирішувала не піти. Але наближався вечір, і Аліса розуміла, що не піти на вечірку - показати свою слабкість і натягнути на себе ще більше лихо: «Що якщо батько Стаса зі своєю бандою заявиться до мене додому?!»

Неохоче зібравшись, Аліса поїхала до клубу. Біля входу зібралося безліч народу. Охорона вибірково впускала людей, решта стояла в черзі, сподіваючись потрапити всередину. Спочатку Аліса теж хотіла стати в чергу, але потім, вирішивши, що вона, можливо, «цвях програми», підійшла до охорони, простягаючи своє запрошення. Дівчина в душі малодушно сподівалася, що охорона не впустить її в клуб… Але, тільки-но глянувши на запрошення, охоронець привітно відчинив перед Алісою двері. Кисло усміхнувшись, вона увійшла у тридцяті роки…

У клубі гриміла музика, популярна на той час в Америці – джаз, джаз та ще раз джаз. Усі присутні були одягнені у стилі тридцятих років: чоловіки - у костюмах та капелюхах, жінки – у відкритих сукнях і в пір'ї. Аліса на мить забула про мету свого приходу. Їй завжди подобався цей час бунтарства в Америці. Ноги самі були готові пуститись у танець, під запальні ритми у виконанні Луї Армстронга, Едді Кондана, Бенні Гудмана.

- «Кабаре», безперечно фільм «Кабаре», - коли Аліса хвилювалася, то починала говорити сама з собою. - Бракує тільки Лайзи Мінеллі.

Спочатку, дівчина подумала, що це місце доволі дивний вибір для розправи над нею, але потім, звернула увагу на аксесуари багатьох костюмів. Майже всі чоловіки прийшли до клубу з невід'ємним, на їхню думку, атрибутом гангстерського часу - пістолетом. Щоправда, і багато дівчат не відстали від своїх кавалерів…

Аліса сумно зітхнула, шлунок здійснив перекид.

- Так, бабусю, побачила б ти тутешню обстановку, мабуть, погодилася б, що кинджали не завжди найкраща зброя.

Звичайно, в такому натовпі спокійно можна ходити зі справжньою зброєю, не привертаючи до себе уваги. І вбити Алісу теж можна дуже просто. Вона навіть не помітить, хто зробив постріл у такому шумі та скупченні людей. Аліса не намагалася знайти Стаса. Окинувши поглядом приміщення клубу, вона зрозуміла, що це просто неможливо. Тому, остаточно засмутившись і відчувши себе ягням на закланні, Аліса попрямувала до стійки бару, щоб «обмити» свою гірку долю.

Душка - бармен, привітно посміхався і весело жартував, щоб хоч трохи підняти їй настрій.

- Ну, чому ти така сумна? Чекаєш свого виступу? – поцікавився він.  

Аліса здивовано підняла брови, не розуміючи, про що йдеться.

- Тут розігруватиметься сценка у стилі гангстерських розбірок, - пояснив бармен. – Я думав, що ти береш в ній участь, дитинко. Одна, не танцюєш, сидиш тут, наче чекаєш чогось.

- Я чекаю на свого кавалера, - усміхнулася Аліса.

«Тепер все зрозуміло! Мене мають намір вбити під час постановки. Більше ідеального випадку, щоб позбутися воїна, не придумати!» У Аліси не було надій на те, що постановка не пов'язана з призначеною зустріччю.

Увагу Аліси привернули сходи біля входу. До клубу увійшла група чоловіків у капелюхах. Вони завмерли нагорі, виглядаючи когось у натовпі. Шлунок Аліси провалився у прірву: «Невже це за мною? Ні, ні, я ще не готова вмирати!» Попереду гурту був чоловік у білому костюмі. Щось знайоме... Через увесь зал Аліса зустріла погляд Стаса і твердо відповіла на нього. Юнак щось сказав своїм супроводжуючим, і вони стали спускатися.

- Мій кавалер прийшов, - сказала Аліса барменові. – Дякую за коктейлі. Сподіваюся, що пила їх не востаннє.

Аліса встала і попрямувала до центру зали. Група Стаса розтинала натовп танцюючих наче ніж. Вистава почалася! Між чоловіками та Алісою утворився порожній простір. Відвідувачі клубу затамували подих…

Аліса вся підібралася і нервово проковтнула: «Невже я даремно довіряла? Невже Божена мала рацію?»

Стас був похмурий і серйозний. Діставши щось із кишені, він пішов до Аліси. Група чоловіків залишилася на місці. Аліса розслабила всі м'язи, готова будь-якої миті вихопити кинджал з корсета. І тут вона розглянула, що у Стаса в руках... Рукавички!

Підійшовши до Аліси, юнак криво посміхнувся:

- Чи готова довірити мені життя?

Аліса кивнула у відповідь.

- Пам'ятай, що мою банду треба прибрати, всіх до одного, щоб вони не донесли батькові, - продовжив Стас, беручи Алісу за підборіддя і заглядаючи їй у вічі.

«Святі небеса, ось у такого чоловіка я могла б закохатися!  - затамувала подих Аліса. - Безперечно могла!»

Стас обхопив дівчину за талію, нахилив і поцілував, одночасно витягаючи кинджал із її корсета. Швидко розвернувшись, юнак послав його до одного з чоловіків, з яким прийшов. Час для Аліси сповільнився…

Немов у танці вони зі Стасом кружляли на танцполі, вбиваючи найнятих його батьком людей. Гості клубу ахали, думаючи, що дивляться спектакль. Вони навіть не усвідомлювали, що можуть постраждати. Найманці повільно, надто повільно, як здавалося Алісі, діставали зброю. Дівчина чула, як кулі свистять зовсім поруч, але вмудрялася ухилятися від них. Хтось закричав, мабуть, отримавши поранення. У залі почалося сум'яття - до людей почало доходити, що залишатися в клубі небезпечно.