Глава 6

…Вночі Алісі наснився чудовий сон: шампанське, танці і, звичайно, він… Загадковий незнайомець, за яким Аліса ганялася по всьому залу, намагаючись розглянути. Дівчині було дуже важливо побачити його обличчя. Чоловік весь час був повернутий спиною до неї і ось, коли, нарешті, Аліса опинилася поруч і торкнулася його плеча... Вона опинилася в тренувальній кімнаті.

- Ну ось, а мені такий сон снився! – засмучено вигукнула Аліса.

- Сни дивитимешся, коли закриєш портал, - роздратовано промовила Божена.

- У тебе буває колись гарний настрій, бабусю?

- Про який настрій може йтися, коли весь наш світ у небезпеці?

Аліса приречено зітхнула і підійшла до столу з кинджалами.

- Ти зустрічалася із закликачем? - запитала Божена.

- Його звуть Стас, - Аліса побачила, що Божена вичікувально дивиться на неї і змирилася. – Так. Він знайшов місце для тренувань. Я показала себе справжнім «не воїном». Роняла кинджали, не могла правильно зайняти стійку. Ти маєш бути задоволена.

- Що він тобі розповів? - вибагливо запитала Божена.

Аліса здивувалася, зрозумівши, що Божену не хвилюють її успіхи в спільних тренуваннях зі Стасом: «Що ж приховує прабабуся і чому так хвилюється, що це стане мені відомо?»

- Нічого. Він і сам нічого не знає про ворожнечу наших сімей, історію кинджалів і портал. Батько не довіряє Стасові. Він лише сказав, що кинджали небезпечні для закликачів.

Аліса звернула увагу на те, що Божена полегшено зітхнула. «Нічого, я все одно докопаюся до істини», - вирішила дівчина.

Усю ніч Аліса осягала основи боротьби. Це було якесь змішання стилів. Аліса нічого не знала про цю науку. Усі її знання ґрунтувалися лише на фільмах. Кунг – фу, карате, дзюдо, і бог знає, що ще. Для Аліси все це було лише незрозумілими словами. Але, спостерігаючи за Боженою, вона зрозуміла, що у вигляді боротьби, якому вона навчає Алісу, є прийоми з різних видів єдиноборств. Що найцікавіше, коли дівчина повторювала рухи за Боженою, вона усвідомлювала, що може привнести щось своє до науки прабабусі.

Аліса вирішила притримати ці відомості при собі. Божена і так часто кидала на онуку підозрілі погляди. Аліса намагалася частіше помилятися, щоб заспокоїти бабусю. Але себе вона заспокоїти не могла: «Звідки всі ці рухи, звідки в голові беруться відомості, як краще провести захоплення, щоб противник не міг завдати удару. Ніби тіло саме знає, що треба робити. Невже, Божена мала рацію і в мені вже закладено все, що необхідно для боротьби з демонами? Пам'ять поколінь?»

Прокинувшись уранці, Аліса лежала, прислухаючись до своїх відчуттів, намагаючись виявити незнайомку, яка оселилася всередині. Жодного голосу в голові, жодних сторонніх почуттів. Аліса була сама собою. Як у всьому розібратися?! Аліса відчувала, що це дуже важливо. Чому загадкові здібності не виявлялися, коли Аліса, раз-по-раз, падала з каната, коли пробігала дистанцію найостанніша, коли ніхто з однокласників не хотів брати її в команду для гри у волейбол, знаючи, що гра закінчиться чиєюсь травмою, або повним програшем. Звідки зараз з'явилися всі ці дивні знання, вміння? Немов їзда на велосипеді: один раз проїхався і все, навіть через роки ти знатимеш, як це робиться. Але Аліса ніколи не займалася боротьбою та не мала справи зі зброєю!

Замість голосу в голові увімкнувся годинниковий механізм, який відраховував час, що залишився. Тижні, дні, години? Якщо Аліса не дізнається про все, то для неї це «все» може погано закінчитися. Що саме "це все" дівчина не могла собі пояснити. Подруга Аліси, Настя, часто називала подібне відчуття – передчуттям п'ятої точки.

– Новий день нас кличе. Що він нам несе? - зітхаючи, вимовила дівчина, встаючи з ліжка.

Стас мав рацію - Аліса одягла корсет з кинджалами під одяг і його зовсім не було видно. Вона оглянула себе, покрутившись перед дзеркалом і вирішивши, що готова до всього, вирушила на роботу.

Весь день Аліса чекала на зустріч зі Стасом. Вона обмірковувала, як себе поводити. Аліса розуміла, що дуже скоро не зможе вдавати з себе невдаху. Її внутрішня сила зростала, тіло забувало про вказівки мозку і робило те, що Аліса не могла осмислити.

- Що ти весь час витаєш у хмарах? – поцікавилася Карина Миколаївна.

- Обмірковую, як краще виконати нове завдання, - знайшлася Аліса, бадьоро усміхнувшись.

- Віднести звіт головному бухгалтеру на схвалення, чи ні? – підкотився Олег. - Давай допоможу тобі з цим нелегким питанням. У бухгалтера така секретарка...

Олег закотив очі до стелі, показуючи ступінь привабливості секретарки головного бухгалтера.

- А ти замість мене підеш на збирання території, - посміхнувся Олег.

- Розбіглася! - огризнулася Аліса.

З Олегом вони стали ворогами після тієї самої проваленої відпустки за кордон. Цей працівник взагалі викликав здивування у Аліси. Що чоловік у розквіті сил втратив на їхньому підприємстві, де зібрався весь колір мухоморів та жінок бальзаківського віку та більше?

До того ж, Олег любив усе дороге: автомобілі, жінок, ресторани, квартири, відпочинок... З його зарплатою все це було недоступне. Аліса чудово про це знала, бо сама збирала на відпустку цілий рік.

«Можливо, він мітить у великі начальники, чи взагалі директора? - розмірковувала Аліса. - Мріє про те, як почне крутити грошима підприємства, як забажається».