Розділ 24

Життя потроху знову налагоджувалося, поряд з Олегом Злата відчувала надійність і безпеку. Дівчина вже майже забула Андрія, віддавшись почуттям, які вона відчувала до Олега. Андрій залишився її кошмаром минулого, який вона не хотіла більше згадувати. Хлопець також не виявляв ніяких ознак свого існування, чому Злата була дуже рада. З мамою також були натягнуті відносини, точніше дівчина взагалі з нею не спілкувалася. Проте одного разу Злата все-таки вирішила навідатися до неї, а точніше це саме Олег її вмовив. Хлопець дуже хвилювався за психічний стан дівчини, адже був неодноразовим свідком її нервових зривів. Злату потрібно було лікувати, але не у лікарні, а морально. І найкращий спосіб це зробити помирити з мамою, адже після брата і батька, вона одна залишилася для дівчини найближчою і найріднішою. Тому якось на днях запропонував коханій навідатися до мами і поговорити по душам. Звісно дівчина спочатку впиралася, але через деякий час погодилася лише з умовою, що він також з нею піде. Тому Олегу нічого не залишалося як погодитися і ось вони стоять під квартирою Олени Павлівни. Злата нервово переступає з ноги на ногу і стискує спотілі руки. Все-таки це нелегко бачитися з мамою, після всіх пережитих страждань, ще й через досить великий проміжок часу. Тому юнак не підганяє дівчину, а лише бере її за руку і підтримуючи стискує її.

 ⁃ Все буде добре, - ніжно шепоче на вушко.

Злата нарешті зважується і тисне на дзвінок. Через кілька хвилин двері зі скрипом відчиняються і дівчина опиняється в міцних обіймах матері.

 ⁃ Донечко, як я рада тебе бачити, я так хвилювалася за тебе, - крізь сльози шепоче Олена Павлівна.

Жінка помітно по-старіла, навіть з’явилися глибокі зморшки між очима і кілька сивих волосинок у бровах.

 ⁃ Мамо, відпусти, я хочу поговорити.

Жінка нехотя розкрила обійми і запросила до квартири.

 ⁃ До речі, познайомся, це мій хлопець Олег.

 ⁃ Я пам’ятаю Олега і дуже рада за вас.

Мама Злати швиденько поставила на стіл чай, але до нього ніхто майже не доторкнувся.

 ⁃ Про що ти хотіла поговорити?

 ⁃ Мамо, хто мій справжній батько і чи він взагалі ще живий?

 ⁃ Живий, але одружений і має двох дітей. Взагалі я навіть не впевнена, що ти його дочка.

 ⁃ Як це?

 ⁃ Давай я тобі все по порядку розповім. З твоїм татом номер один я познайомилася в клубі, ми багато випили і саме не знаю як, але погодилася провести з ним ніч. Зранку ми відразу розійшлися і я б більше ніколи з ним не зустрічалася, якби не дізналася через кілька тижнів, що вагітна. Спочатку хотіла зробити аборт, але моя мама переконала мене залишити дитину. Я пішла до нього і сказала, що чекаю дитину, твій тато не повірив спочатку, але потім запропонував жити разом. Коли народився Дмитро, він запропонував офіційно одружитися і я погодилася, бо кому я треба з дитиною на руках. Ми спочатку жили мирно, але через два роки у нас відбувся якийсь сімейний надлом і ми почали часто сваритися, твій тато йшов з дому, а я тим часом з головою заглибилася в роботу, а Дмитра віддала бабусі. От саме в той період я познайомилася з твоїм татом номер два. Він був таким вродливим, що я відразу в нього закохалася, а ще через якийсь час ми стали коханцями, після першої ночі я прийшла додому під ранок, твій тато один надумав повернутися додому, і того ж дня я і з ним, ну розумієш. Тому то я і не знаю, чия ти дитина. Просто підозрюю, що від коханця.

 ⁃ Мамо, мамо, от як ти так можеш? – дорікнула Злата.

 ⁃ Не засуджуй мене, я хотіла бути щасливою.

 ⁃ А тато знав, що ти йому зрадила?

 ⁃ Не знав, але певно, що здогадувався, але коли народилася ти, то всі про все забули, а особливо твій тато, бо дуже хотів дочку.

 ⁃ А чого ти не зробила тест ДНК?

 ⁃ Боялася, що правда виявиться не тою, в яку я вірила.

 ⁃ Тепер виходить я ніколи не дізнаюся, хто мій батько, - засмучено проговорила Злата.

 ⁃ Злато, воно тобі не треба, лише розіб’єш собі серце, краще вір у те, що хочеш.

 ⁃ Ні, мамо, я зроблю тест, бо хочу знати правду, хоч б якою гіркою вона не була. Скажи, як мені знайти  його?

 ⁃ Не знаю, я ще відтоді з ним не спілкувалася.

 ⁃ Ти пам’ятаєш як його звали і скільки йому було років?

 ⁃ Сирський Ігор Євгенович, якого віку точно не пам’ятаю, десь на років п’ять від мене старший.

 ⁃ Дякую, мамо, як щось дізнаюся повідомлю.

 ⁃ І що тепер думаєш робити? - запитав Олег, коли вони вийшли з квартири.

 ⁃ Ще не знаю, але точно хочу знайти цього свого ймовірного батька і зробити ДНК.

 ⁃ Ти ж розумієш, що це взагалі майже не можливо.

 ⁃ Так, але в мене немає іншого вибору, я повинна дізнатися правду.

 ⁃ Я тобі допоможу, чим зможу.

 ⁃ Дякую, ти найкращий, - і Злата ніжно його поцілувала.