Розділ 23

Прокинулася зранку з головним болем і розбитим серце, але найстрашніше помітила, що поряд лежить Олег, мирно посопуючи. Невже вчора між ними щось було? Повільно почала згадувати події вчорашнього вечора. Ось Злата виходить з вбиральні і прямує до Андрія, той стоїть до неї спиною і розмовляє з незнайомим їй хлопцем. Дівчина чує тільки уривки розмови, але вони змусили Злату зупинитися і підслухати про що ж вони говорять. Підслуховувати не було в стилі дівчини, але цей випадок виняток, бо розмова сто відсотків була саме про неї, а точніше про якесь парі.

 ⁃ Ти мені винен, завтра маєш повернути чесно мною вигране, бо я зовсім на мілу, - говорив Андрій.

 ⁃ Пробач, друже, але ти спір ще не до кінця виграв. Вона тебе пробачила, це факт, але договір був не тільки на це.

 ⁃ Сьогодні ж я завершу всі домовленості. Головне щоб вона побільше випила і не передумала.

 ⁃ Ти жорстокий.

 ⁃ Я її кохаю, але чому б на цьому ще й не заробити, бо я... - Андрій не встиг договорити, бо його перебила Злата.

Очі дівчини палали вогнем, та як він міг з нею так. Укласти парі, гратися її почуттями, та ще й використати доки вона буде не зовсім твереза. Це вже занадто.

 ⁃ Що ти? Як ти міг, посперечатися на мене, я ж не річ, ти підла, гнила людина.

 ⁃ А ти краща? - крикнув Андрій. – Думаєш я не знаю, що ти з ним живеш, а бігаєш за мною, от чим ти не повія, вночі з ним, а вдень зі мною.

Злату охопила така лють, що здається дівчина не витримає і трісне, виливаючи всю свою біль і злість. Та як може її ображати, називати, коли сам таке зробив. Злата в два кроки опинилася поряд і вліпила юнаку ляпаса, різко розвернулася і кинулася бігти, вона більше ні хвилини не могла залишатися біля Андрія. Наступні події Злата пам’ятала досить погано, але в її пам’яті закарбувалася мить, коли вона, швидше за все, переплутавши, лягла біля Олега. Злата обережно встала з дивану, щоб не розбудити хлопця і попрямувала на кухню. Випивши склянку води, перевила погляд на ніж, який лежав на столі. Дівчина повільно взяла його в руки і задумливо провела пальцем по лезу. На пальці залишався червоний слід, який через кілька хвилин почав нити. Злата розвернула руку долонею вверх і наблизила ніж до вени, яка так і випиналася зі шкіри. З одного боку дівчині зовсім не хотілося помирати, адже все життя ще попереду, але з іншого - для чого їй таке нещасливе життя. Злата погладила ножом зап’ястя, всього один рух і її мукам прийде кінець. Може хоч на небесах знайде спокій, там її точно ніхто не буде обманювати і використовувати. Злата знову підняла лезо на рукою. Раптом почула крик, і Олег міцною хваткою обхопив її руку, яка тримала ніж. Забравши його із тремтячих захололих пальців, хлопець не міг більше стримуватися:

 ⁃ Ти що зовсім з глузду з’їхала! - кричав юнак, трусячи Злату за плечі.

 ⁃ Нащо мені таке життя? В чому його сенс.

 ⁃ А в чому сенс порізати собі вени? Кому буде від цього краще? Навіть тобі не стане.

 ⁃ Хватить на мене кричати, ти мені не нянька!

Дівчина хотіла вирватися, але Олег не дозволяв, міцно її тримаючи.

 ⁃ А що б ти зробив, коли тебе вдруге зрадили, всоте обманули і використали, - викрикнула захриплим голосом Злата і гіркі великі сльози покотилися із її очей.

Хлопець ніжно пригорнув Злату до себе і, погладжуючи по спині, мовив:

 ⁃ Точно б не намагався покінчити з життям, тому що воно і так коротке і кожна прожита мить дорогоцінна.

 ⁃ Ти просто не розумієш, як боляче це переживати.

Олег промовчав, він прекрасно знав як це боляче.

Адже сама Злата, навіть не підозрюючи цього, щодня різала серце хлопця на шматки. Йому було так само зле, через те що дівчина так побивалася через Андрія, а його просто, можна було сказати використовувала. Але хлопець все терпів і чекав, доки Злата забуде Андрія і зможе покохати саме його, Олега. Хлопець обережно відсторонив дівчину і, піднявши двома пальцями підборіддя Злати, почав цілувати її щоки, по яких щойно стікали річки сліз.  Потім його погляд впав на великий палець дівчини, на якому вже потроху запікалася кров від недавнього порізу. Олег підняв її долоню до своїх вуст і ніжно торкався ранки, наче хотів її швидше загоїти.  Злата вже не могла витримати його ласок, їй різко захотілося його поцілувати, і не як завжди, а пристрасно. Дівчина поклала вільну руку Олегу на плече, хлопець відразу підняв голову і зустрівся очима з її. В них він прочитав, те, що вже не очікував побачити. Юнак зрозумів без слів, чого вона хотіла і потребувала, тому швидко обхопив вустами її. Злата миттєво відповіла на поцілунок. Здавалося, що їй ще ніколи так добре не було, з голови, хоч на мить вивітрився Андрій, всі образи і проблеми. Олег на долю секунди відірвався від губ Злати і прошепотів:

 ⁃ Я тебе кохаю!

Дівчина трохи повагавшись відповіла:

 ⁃ Здається, я тебе також.

Юнак посміхнувся:

 ⁃ Зараз я вивітрю всі сумніви з твоєї голови.

І ще міцніше притиснувши Злату до себе, продовжував її цілувати.