Розділ 18

Наступний ранок розпочався з того, що випав сніг. Злата прокинулася ще до будильника, але так лінь було вставати з тепленької постелі, тому ще більше закуталася в ковдру і не хотіла навіть носа висовувати. Світало взимку пізно, в кімнаті стояли сутінки, які дуже добре сприяли сну.  Дівчина знову задрімала і підхопилась лише коли дзвінок будильника, грубо порушив тишу й вмішався в її солодкий сон.

В університеті все намагалася уникати Олега, але поговорити все таки вдалося. Злата розповіла юнаку, все як є. Хлопець сидів хмурий, як дощова хмара, і постійно мовчав, що дуже дратувало дівчину. Ну нехай злиться, кричить, але не веде себе так. Раптом Олег заговорив:

 ⁃ Я можу тобі допомогти

 ⁃  І як?

 ⁃ Я зіграю роль твого хлопця, все буде по-справжньому лише для людей.

 ⁃ Ти справді цього хочеш? Тобі ж буде боляче?

 ⁃ Значить я по життю мазохіст, якщо сам тобі це запропонував.

 ⁃ Дякую. Ти дуже мені допоможеш. Пробач ще раз за все.

Гра продовжувалася вже близько двох тижнів. Злата ще більше звикала до Олега, і здається він подобався їй все більше і більше. Проте  зізнатись собі в цьому не хотіла, чи може просто боялась.

Андрій страшенно ревнував, але заговорити з дівчиною навіть не намагався. І ось одного разу прийшов за руку з іншою. Ще й демонстративно поцілував її перед самим обличчям Злати. Дівчина ледве не розплакалась, але вчасно з‘явився Олег, і стиснувши її руку, відвів в сторону.

 ⁃ З тобою все добре?

 ⁃ Здається я загралася. Тепер в Андрія нова дівчина, а що я... Напевно потрібно все це припинити, доки не стало ще гірше.

Кожне слово Злати, наче ножом, різало серце хлопця. Він вже почав був думати, що подобається дівчині, а тут раптом вона таке говорить.

 ⁃ Може ще рано? Так ти даси Андрію привід думати, що ти зустрічалася зі мною тільки для того, щоб позлити його.

 ⁃ Може ти і правий, але зрозумій, що рано чи пізно ця гра припинеться.

Злата дуже важко переживала ситуацію з Андрієм, її було так боляче, як у перший день, коли дізналась про зраду хлопця. Добре, що хоч одна людина могла розрадити її. Злата напівлежала в кріслі, коли у двері постукали. Дівчина не відповіла, лише ввімкнула музику голосніше; стук продовжився.

 ⁃ Я не хочу ні з ким говорити!

 ⁃ Донечко, до тебе прийшов Олег.

Злата нехотя встала і відчинила двері.

 ⁃ Привіт

 ⁃ Я хвилювався, тому вирішив прийти, вибач без запрошення.

 ⁃ Та нічого, заходь. Рада тебе бачити.

 ⁃ Ти як? Нормально?

Дівчина мовчала і навіть не дивилася на юнака.

 ⁃ Поговори зі мною, не мовчи.

 ⁃ Я не знаю, що казати. Я навіть не знаю, що відчуваю, все переплуталось. В мене ще ніколи не було такого стану.

 ⁃ Я не буду змушувати тебе, але коли захочеш звільнити душу, завжди готовий вислухати.

Олег вже рушив до виходу, як раптом Злата зупинила  його:

⁃  Не йди.

Хлопець зупинився і здивовано глянув на дівчину.

 ⁃ Як хочеш.

***

Почалась весна і як відомо це час оновлення, щастя і кохання. От лише Златі вона радості зовсім не приносила, дівчину наче переслідувала чорна полоса. Одні проблеми змінювалися іншими, і здається вони були нескінченними. Андрій і далі зустрічався зі своєю новою дівчиною і всіляко намагався довести Златі, що він остаточно її забув. Дівчина спочатку дуже ревнувала, злилась, плакала, навіть інколи жаліла, що не пробачила юнака, доки це ще було можливо, а тепер вже пізно. Через все це вона навіть забула, що вела розслідування. Треба ж нарешті дізнатися чому боїться пташок. Минулого року намагалася хоч щось розізнати, але ніяких результатів це не принесло. От і тепер, коли до дівчини самого ранку зателефонувала бабуся, у Злати з‘явилася невеличка надія.

 ⁃ Внучко, привіт!

 ⁃ Привіт, бабусю.

 ⁃ Знаєш, що я згадала на днях, коли ти була маленька дещо трапилося, може воно якось пов’язано.

 ⁃ Бабусю, не тягни, говори.

 ⁃ Одного разу ви гралися м’ячем і ти випадково кинула у ворону, вона впала і зламала крило. Поки бігли щоб сказати комусь із дорослих з пташкою трохи погрався кіт і вона невдовзі загинула. От і все.

 ⁃ Дякую, бабусю. Ти мені дуже допомогла.

Злата  відклала телефон і задумалась, що як ця пригода з дитинства й справді має якийсь зв‘язок з її боязню птахів. Дівчина хотіла терміново з кимось поділитися, але головне питання з ким? Олег не в курсі про її страхи, а Андрію вона точно не буде телефонувати.

Злата заплющила очі й майже поринула у сон, як раптом над її головою пролетів велетенський ворон. Птах зробив велике коло і сів на голову дівчини й прокаркав: «Вбивця». Злата закричала і  з жахом схопилася з ліжка. Це був лише сон, але ж настільки реалістичний.

«Ці птахи й увісні мене дістали»,- подумала дівчина.