Розділ 69.

Назар дивиться на мене, наче хоче повністю охопити поглядом. 

- Кажи вже, коли почала. 

- Назаре, чому ти так поводишся? Приходиш додому напідпитку, інколи тебе доводиться чекати до другої ночі. 

- Як інакше тебе терпіти? - огризається хлопець. 

- То це я винна? 

- Постійно мене пиляєш, - говорить молодий чоловік. 

Хочу торкнутися його обличчя, навіть руку простягаю для цього, але відмовляюся від наміру. Бачу, що Назара дратує подібне ставлення. 

- Я хвилююся за тебе, Назаре. Як ти цього не розумієш? 

- Чому я маю щось розуміти? Ти дістала. Завдяки мені ти закінчила ті курси… як їх там? 

- Ти ж сам заборонив мені використовувати отримані знання. Що вони значать без практики? 

Назар підходить впритул, хапає за підборіддя. Задирає мені голову, дивиться із гнівом: 

- Я - чоловік. За мною право вирішувати, як і що буде. Второпала?

Смикає до себе, владно цілує. Мене ж трохи не вивертає від ароматів суміші цигарок і пива. 

Відштовхую Назара від себе, сама також відступаю. 

- Назаре, годі! Це кінець. 

Дивиться на мене, цього разу у погляді трохи не ненависть. 

- Тобто? Ти мене кидаєш? 

- Або ти мене змушуєш тебе покинути. Так не можна. Коли люди не поважають одне одного… 

Не договорюю, бо скрикую від болю. Рука Назара вчіплюється у моє волосся, чоловік сильно смикає до себе. 

- Слідкуй за словами, курво. Бо я ж можу… 

- Відпусти, тварюка, - гримнула, - інакше напишу заяву до поліції… 

Відштовхує від себе, відпустивши мої густі пасма. Які так подобалися Максиму.

Якби він був поруч, ніколи б не дозволив Назару так поводитися зі мною. 

- Провалюй, - гримнув він, - збирай манатки та йди. Якщо тобі, звісно, є що збирати. Весь одяг та взуття я тобі придбав. 

- Не хвилюйся. Подаруєш все це наступній наївній дівчинці, яка повірить твоїм солодким словам. 

- Кому ти потрібна? Це я на тебе повівся з жалощів. 

Даю Назару ляпас. Так, що луна пішла приміщенням. Ляпас за те, що брехав мені весь цей час. За те, що повірила. Ляпас за те, що покинула Максима, хлопця, якого щиро кохаю. 

За себе. 

Назар з ненавистю дивиться, здається, зараз кинеться та втелющить об стіну набридливу дівку. 

- Щоб через годину тебе тут не було, - тільки й каже. 

Після чого йде назад до вітальні. Туди, де ми ніколи не будемо вже сидіти поруч на дивані, обійнявшись.

Знімаю з пальця обручку, яку подарував Назар, і кладу на стіл. Нічого не потрібно більше від нього. Нічого. 

«Ти також не потрібен, як і я тобі», - з гіркотою думаю, збираючи невелику кількість речей, що належать виключно мені. 

Складаю все це у сумку, яка також моя. Небагато речей привезла з собою, коли вселялася. Тоді у нас були надії на спільне майбутнє, на те, що нам буде добре тут. 

Якою я ж була наївною… 

Ні! Не наївною. Тупою! Так! Саме це слово підходить найбільше. Проміняла щирого хлопця на фальшивого красеня, який завжди думав тільки про себе. 

Назар мене не обманював, він грав роль, щоб досягти свого. Після того, як зробив це, чого ж йому мінятися? 

Коли я вже йому набридла. 

Все залишаю з того, що подарував, включаючи новенький айфон та ноутбук. Не потрібно нічого. 

Назар також не потрібен.

Коханий знаходиться у вітальні і навіть не збирається мене проводжати. Це на краще, поставимо крапку в усьому. 

Виходжу з квартири, тихо зачиняю двері. 

Відчуваю, що це стає кроком у невідомість. Початком чогось нового. 

Мені страшно, адже не знаю навіть куди йти. Але… 

Разом з тим, відчувається полегшення. Саме це слово спадає в думках, коли розумію, що між нами все закінчено. На цьому все!

Раніше я відчувала, що з Назаром у мене ще може бути продовження. Хоча б тому, що у минулому не закрили загальну сторінку нашого життя. 

Тепер все! 

Віднині спільної дороги у нас бути не може. Від чого, на душі, крім гіркоти та болю, відчувається радість. Наче довела нудну, але потрібну роботу до кінця. 

Виходжу з будинку, де жила майже щасливо з Назаром, вірила у щось. Куди тепер? 

Перша думка, яка спалахнула, — це піти до Максима. Але ж не факт, що він живе разом з Володимиром Денисовичем. Міг повернутися до багатого дому або знову розпочати подорожувати. 

Та й не маю права йти до нього. Узагалі не знаю, чим зараз займається, можливо, вже має дівчину, яку взаємно полюбив. Яка не поводилася настільки нерозумно, як я.