Десерт дня

Розділ 66.

Вранці ми лежали поруч…

Я не вірю, що це сталося. Моя перша ніч… перший сексуальний досвід.

Тільки тепер думаю: чи не повинен замість Назара тут лежати Максим?

«Та припини вже! Зробила вибір. Повинна сказати Максиму правду. Завтра ж скажеш йому. Він заслуговує на твою чесність, хоча сам багато часу приховував правду».

Від усвідомлення всередині щось кольнуло, але ні!

Я не відступаю від задуманого, від зробленого вибору.

Я вибрала Назара. Те, що зроблено, те зроблено.

Не можу використати хлопця. Тобто, переспати і кинути. Це неправильно. Нечесно.

Тиша кімнати, що освітлюється ранковими сутінками, наче тепла ковдра, що нас огортає. Нас обох, бо ми тепер єдине ціле.

Рука Назара переплелася з моєю, і це говорить голосніше будь-яких слів. Мій коханий Назар. Мій вибір. Мій шлях.

Піднімаю голову, і тут хлопець відкриває очі. Погляди зустрічаються, серце тремтить від ніжності, що наче затопила.

Пробач, Максиме… може, якби ти тоді опинився поруч.

Але ні!

- Доброго ранку, кохана, - шепоче Назар та подається за законним поцілунком.

Я тепер належу йому, а він мені. Запах його шкіри хочеться вдихати… насолоджуватися близькістю.

- І тобі, - шепочу у відповідь, - я зроблю кави. Сніданок приготую.

Хочу встати, але тут розумію, що повністю оголена. Усвідомлення цього змушує залитися фарбою сорому.

Помітивши це, Назар тихо сміється. Його сміх не має жодного натяку на образу.

- Яка ти мила, коли шарієшся. Можеш не прикриватися. Я все бачив. Я також не вдягатимусь, щоб ми були на рівних.

- Припини, - усміхаюся, оцінивши жарт, - все ж таки…

Накидаю халат та йду на кухню.

Коли готую сніданок нам обом, то пригадується, як Максим ночував тут. Від чого виникають теплі спогади…

Максим значив для мене дуже багато, але це все позаду.

Я завжди вважала, що переспати з кимось означає зв’язати власну долю з долею цієї людини.

У нас з Назаром все буде не так, як у батьків. Між нами щире кохання.

Максим зрозуміє. Він бажатиме мені щастя.

Назар підходить позаду та обіймає за талію. Цілує у шию, відчуваю гаряче дихання на шкірі.

- Дякую за чудову ніч, люба. Для недосвідченої дівчинки ти була на висоті.

Обертаюся до Назара, цілую його у вуста. Нехай знає, що я також можу бути сміливою.

- Рада, що тобі сподобалося. Назаре…

Запинаюся, після чого, почервонівши, запитую:

- Ми тепер разом? Назаре, ми ж разом тепер, чи не так?

Той киває та усміхається. Проводить вказівним пальцем по моїй вилиці:

- Уляно, звісно. Невже думаєш, що я здатен покинути дівчину після першої ж ночі?

Насправді, саме так я думала, тому що неодноразово спостерігала подібне у школі.

Але все це було у минулому. Зараз Назар інший. Змінився. Заради мене.

- Ти такий благородний, - прошепотіла я, обійнявши коханого.

Під час сніданку молодий чоловік запитує:

- Уля, розкажи про свою найбільшу мрію. Я б хотів допомогти втілити її.

Спочатку хочу сказати щось на кшталт «мені нічого не потрібно», але наважуюся сказати інше. Тепер я вже не самотня дівчина. Маю коханого, надійного захисника та підтримку. Чому б не розповісти, про що мрію?

- Я завжди мріяла поїхати до Колорно. Це містечко в Італії, де проводять кулінарні курси. Неймовірно мрію про те, що навчатимусь там і отримаю відповідні документи.

Назар мовчить, але пильно слухає.

Замовкаю і поспіхом додаю:

- Але це дорого. Назаре, не зважай. То я так…

- Я також хочу поїхати до Італії, - говорить Назар, - отже, вирішено.

Вражено дивлюся на хлопця, думаючи, що почулося. Він серйозно?

- Назаре, але це дійсно дорого…

- Ти не повинна перейматися через гроші, - категорично говорить Назар.

Встає, підходить до мене, подає руку.

Наче у тумані подаю долоню у відповідь, встаю назустріч.

Назар обіймає, та притягнувши до себе, цілує.

- Уля, довірся мені. Дозволь віднині стати для тебе тим, хто про все подбає. Я кохаю тебе!

- Назаре…