Розділ 27.

Максим. 

Коли Уляна виходить з парадного, трохи не падаю. У прямому сенсі. Вона красуня. 

Фігурка топ! Личко як у ляльки. Викликає захват, особливо зараз, коли на ньому відсутній вираз хвилювання. Ця дівчина не знає, наскільки вона вродлива. Могла б вже підчепити спонсора, який оплачував би всі її «хотілки». Не довелося б трохи не цілодобово стояти на кухні, створюючи тістечка та пироги. 

Хоча тоді б світ не дізнався про ці шедеври. Навіть я, що вчився за батьківськими рецептами, маючи певний хист до кондитерської справи, так не зумію. Уляна дійсно талановита. 

- Ти прекрасна, - кажу, підходячи до дівчини. 

Вона усміхається, а я мовчу, як телепень. Із запізненням розумію, що немає розкішного букету квітів, який міг би подарувати. 

Але Уляна не чекає від мене квітів, подарунків чи красивих жестів. Ця дівчина, здається, узагалі нічого не хоче. 

Я хочу її порадувати. Зараз підемо до ресторану і замовимо щось дійсно класне.

Куди підемо? - запитує Уляна. 

Так! Ми ж навіть не вирішили, куди йти. Та у мене припасений варіант для цього. 

- Я бачив ресторан у той день, коли опинився на порозі кондитерської. Ну, коли голяка стояв перед тобою і Марією. Здається, називається «Середземномор’я». 

- Чула про такий. Але він, певне, дорогий… 

Не стримавшись, хапаю красуню шатенку за руку. 

- Ти можеш хоча б на сьогоднішній вечір не думати про гроші? Уля, прошу, дозволь тебе запросити. 

Дивиться на мене очима, темними, як літня ніч. Пронизують наскрізь. 

- Добре, - говорить, дивлячись на мене, - дозволяю сьогодні тобі бути начальником, а не навпаки. 

- Виправдаю цю посаду.

Разом йдемо до фешенебельного ресторану. Насправді я трошки приховав правду. Не випадково назвав цей заклад. Ще вдень забронював столик, зателефонувавши туди. 

Заходячи до зали, бачимо досить вишуканий інтер’єр. Сідаємо за столик, до нас підходить офіціантка. 

- Що замовлятимете? - привітно говорить дівчина. 

- Будь ласка, кальмарів з фетою і оливками, шопський салат. На десерт - горіхову суміш. 

Гуляти так гуляти. Нещодавно була розмова з вітчимом, той сказав, що я можу не соромитися витрачати його гроші. Ну коли так… 

- Ви що бажаєте? - звертається офіціантка до Уляни. 

- Нехай мій супутник вирішує, - відказує вродлива шатенка.

Знову Уляна за своє. Коли так, то я дійсно виберу.

- Добре, - кажу, переглядаючи меню, - моїй дівчині подайте пасту з морським коктейлем та салат з руколи. На десерт кейжада. І нам обом кави. А ще….

Розпалююся настільки, що, здається, готовий всю кухню замовити.

- Принесіть пляшку червоного вина. Вашого найкращого.

Дівчина записує все та йде. Поглянувши на Уляну, бачу у погляді докір.

- Максе, я не твоя дівчина, - тихо говорить.

- Чому б не побути нею на вечір? - намагаюся говорити безтурботно, але голос зрадницьки тремтить.

Щоб прийти до  тями, продовжую те, що почав:

- Уля, невже для тебе це важко? Побути моєю дівчиною на вечір? Завтра знову станеш суровою начальницею. 

- Навіщо ти вино замовив? - запитує Уляна, - я не п’ю. Тобі також не раджу. Ні в кого з нас завтра вихідного немає. 

Тут я вже зовсім поводжуся зухвало. Простягаю руку через стіл та накриваю тендітну долоню Уляни своєю. Нігтики у неї акуратні, красиві, без покриття. 

Це правильно. Ніколи не розумів, навіщо дівчата покривають тим гель-лаком чи як він називається. 

- Один келих не зашкодить, - переконливим голосом кажу, на що Уляна усміхається. 

Здається, красуня згодна. 

Через двадцять хвилин приносять страви та вино. Одразу розливаю по келихах червону рідину, що нагадує рубін. Піднімаємо, я хочу сказати потрібні слова. Та хтось невідомий мене випереджає. 

- Уляно? «Колючка»? Це справді ти?

При слові «колючка» дівчина смикається, через що кілька крапель алкогольного пійла проливається на скатертину. Підводить погляд на того, хто це сказав. Я також дивлюся, бо дуже цікаво… хто за телепень перервав таку чарівну мить. 

Перед нами стоїть високий стрункий молодий чоловік у дорогому костюмі. Про такого кажуть «пекучий брюнет». Вродливий зараза. Вже тільки за це хочеться натовкти випещену пику. 

Хто він такий? Якого біса підійшов до тих, хто налаштувався чудово провести вечір у ресторані? 

Сподіваюся на те, що Уляна скаже, що він її з кимось сплутав. Мовляв, чудернацьке прізвисько «Колючка» не має жодного відношення до дівчини. 

Уляна вдивляється в обличчя несподіваного добродія, потім обережно відказує: 

- Назар? Невже ти? Також прийшов до ресторану?