Відчай, що спричиняє рух

Наступного дня Алія прокинулася в своїй кімнаті. Почувала себе не дуже. На мить їй здалося, що вона зараз блювоне, та через мить це почуття зникло. Відчуття, що вона наче на межі переломного моменту. Вчорашній день видався для неї важким. Зранку вона довго не могла прокинутися. А потім відчувала, як її тіло болить та ламається. Вона ледь відсиділа вранці на зборах. Та медитації допомогли хоч трохи прийти до тями.
Всередині, окрім цього, ,було ще одне почуття. Вона довго не могла вловити його. Щось її турбувало. Дівчина довго думала про це. Прийнявши душ, вона вирішила трохи затриматися в своїй кімнаті та заглянути всередину себе. Через деякий час вона відчула, що десь всередині себе вона картає себе. Алія не одразу зрозуміла, в чому справа. Малік зник, не пояснивши нічого. Їй було сумно від цього. Хоча вона не відчувала до нього ніяких серйозних почуттів, та він, як ніхто інший, захищав та підтримував її. Хлопець став їй близьким другом та помічником. І зараз їй самій доведеться себе захищати від Кларка та робити успіхи в тренуваннях. Можливо, це була образа, що Малік її кинув? Вона так відчувала потребу в ньому саме зараз. Але ні. Тривога поступово почала розповсюджуватися по ній. Далі вона змінилася на провину. Але в чому вона винна? Так. Алія точно знала, що вона в чомусь винна. Але на думку їй нічого так і не прийшло.
Час снідати. Тому Алія швидко зібралася та пішла на кухню. Май та Етер вже сиділи там. Ця новенька… Дівчина зовсім забула про неї. Етер їй одразу не сподобалась. Особливо враховуючи те, що вона тепер постійно має бути з Маєм.
— Ранок! — промовила Етер.
— Ранок? Доброго ранку! — нічого не зрозуміла Алія.
— Ну був би добрим, якби я прокинулася в себе вдома, а не з малознайомим чоловіком невідомо, де, — уїдливо відповіла Етер.
— Привіт, Аліє! У нас тут з’явилася жіноча версія Кларка. Правда, він хоч в неробочих моментах привітний. А тут своя атмосфера.
— З урахуванням усього, що тут відбувається, взагалі-то, я - сама привітність.
— Сама привітність, забула, що вчора обіцяла?
На цій фразі Етер затихла та поринула в читання книги. Це був її улюблений метод скоротити час. Причому, вона настільки поринала в книги, що могла не помічати, що відбувається довкола. Мая дивував цей факт, бо він ніколи не зустрічав книги, які могли б його настільки затягнути в прочитання.
— З вами все зрозуміло.
— Довго тебе не бачив вчора. В тебе все добре?
— Так. Просто вирішила стрибнути вище голови. Багато часу пройшло з того моменту, як я тут. Завжди старалася та викладалася на повну. А по вчорашній події бачу, що недостатньо, тому тренування, тренування та ще раз тренування.
— В тому, що Малік зник, твоєї провин немає. Не бери на себе зайвого. Все добре. В тебе вийде.
Етер вже приготувала чергову в`їдливу фразу та вирішила змовчати. Хоча б цього разу. Алія їй здалася досить правильною. Прямо до нудоти. Ну так. Вони з Маєм -  ідеальна пара. Дивно, що вони досі не разом.
— Дякую. Які плани на сьогодні? — спитав Май.
— Піду спущу пар трохи. Сьогодні хочу спробувати побороти Дубля з чистого зла.
— Ого. Підстрахувати?
— Не знадобиться, — посміхнулася Алія.
— А ми підемо з Етер медитувати.
— Тільки через бібліотеку. А то Бог знає, на скільки ти засядеш там. Не хочу потім вигадувати собі заняття, — відповіла Етер.
— Ніколи не бачив людей, щоб настільки захоплювалися книгами.
Етер чомусь сприйняла це як насмішку. Дівчина глянула спідлоба, осуджуючи, та продовжила читати.
Після сніданку Алія деякий час провела за книгами в бібліотеці, допомогаючи Флер та Мальтусу. Вона рідко це робила, але тренуватися було зарано, а нічого не робити - дівчина налаштована не була. Май все ж вирішив також деякий час провести в компанії Ордену, перед тим як сісти на години за медитаціями.
— У вас постійно така купа книг? — спитала Етер.
— Так. Є одне послання, яке ми намагаємося розшифрувати, — відповів Мальтус.
— А де воно?
— В сенсі?
— Ну у вас є задача. Не бачу її перед очима. Є щось написане?
— Є тільки зображення.
Етер оглянулася. Але нічого не побачила.
— І де?
— В кімнаті з алтарем.
— Ясно. Для мене це дивно. Ви намагаєтеся розв’язати завдання, яке не бачите.
— Нам не треба його бачити, щоб намагатися вирішити питання. Ми над ним працюємо вже дуже багато років, — сказав Кларк, заходячи до бібліотеки.
— І як успіхи?
В кімнаті запанувала тиша. Відповісти було нічого. Результатів не було. Навіть ніяких зчіпок.
— Як бачиш, — підхопила Алія.
— В тому і справа.
Флер підвелася та попрямувала з кімнати.
— Я щось не те запитала? Просто не знаю, як у вас, та я помітила, що існують процеси поза межами сприйняття. Звісно, що ваше мислення може відрізнятися від мого, та все ж, я поясню. Наш мозок думає та аналізує інформацію завжди. І буде краще, якщо проблема, яка вас хвилює, буде перед очима.
Після цього в дверях знову з’явилася Флер. В руці вона тримала плакат, який принесла з алтар-кімнати. Розкривши його, показала Етер.
— Це такий вид головоломок?
— Так, свого роду, — відповів Мальтус.
— І як саме ви розв’язуєте цю задачу?
— Вивчаємо різні книги про енергію, езотерику, квантову фізику.
— Ясно. А маєте листочок? Бажано кожному.
— Що ти вже придумала? — спитав Кларк. — Це якісь фокуси?
— Ні. Треба всім буде його перемалювати.
— Ясно. Знущаєшся, — не припиняв Кларк. 
— Що тобі коштує просто змалювати малюнок? У вас все одно результатів - ніяких. А може це якось допоможе.
—Ага, — з недовірою промовив Кларк.
Флер роздала всім аркуші паперу та ручки. Але змальовувати стала тільки Етер, Флер та Мальтус. Інші ніяк не прокоментували це. Але аркуші собі забрали.
— Та годі вам. Ви знущаєтеся? — запитав роздратований Кларк. — Прийдіть до тями!
— Ну так. Навіщо пробувати щось нове, якщо можна далі робити старе, яке не працює, — не зупинялася Етер. — А знаєте що? Забудьте!
Дівчина взяла свій аркуш, розірвала його на маленькі шматки та запустила ними в повітря. Кларк спалахнув від гніву. Лють кипіла в його очах.
— Знаєте, мені час тренуватися. Лишаю Етер на тебе, Флер. Якщо ти не проти. А ми всі підемо тренуватися. Тобі, Кларку, треба спустити пар. Я допоможу, — промовив Май і потягнув всіх за собою.
— Піду візьму нам щось випити, — сказав Мальтус і вийшов разом з компанією.
— Генератор ідей з мене - нікудишній. 
Флер сиділа та спостерігала за Етер. Так її гострий язик чіпляє Кларка та Мая. Хоча останній замість того, щоб спихнути її на когось, явно її захищає. Але навіщо? Алії вона також не подобається, хоча вона про це не говорила, але роздратування важко приховати.
— Просто я звикла, що, якщо щось не працює, - змінюй. Хто знає, до чого це призведе. Десь, та буде результат. Ой, вибач. Навішую на тебе свої монологи. Постараюсь більше так не робити, — мовила Алія, збираючи шматки розірваного аркуша.
Флер протягнула їй новий аркуш та свій олівець.
— Мені не треба. Я добре запам’ятала. Це схоже на терези. Але на хиткому намисті. Квадрати вказують на протилежності. Скоріше, чогось цілого.
— Цікава гіпотеза, — зауважив Мальтус.
— Де ви взяли цей знак? Його ніде ж не друкували.
— А ти уважна! Так, не друкували. Він передавався в легенді одного племені. Можливо, це розгадка, а можливо - марна трата часу. Іноді здається, що ми майже розгадали цю загадку, але схопити істину не можемо. Що у вас трапилося з Маєм?
— Та нічого. Намагаюся не дратувати його. Але це, мабуть, вище моїх сил. А чому питаєте?
— Я просто поки ходив за напоями, вирішив  запропонувати Маю, щоб ти все-таки з’їхала до Флер. Вона, як-не-як, дівчина. З нею буде зручніше. Тим паче, вона не проти з тобою потоваришувати.
— А він?
— Спитав, чи не ти про це попросила. Коли відповів, що ні, – він попросив тебе лишити. Не розумію. Він вчора сидів роздратований, сьогодні видно, що стримував себе. Хоча і намагався не подавати виду.
— Забудьте. Відмовив і на тому все. Його проблеми. За мене не хвилюйтесь. Думаю, вашого впливу буде достатньо, він нічого мені не вдіє.
Флер глянула на Мальтуса і ледь помітно попросила його вийти з кімнати. Вона  сподівалася, що так з більшою вірогідністю  Етер відкриється. Дівчина побачила ноти страху в очах Етер, хоча та намагалася не подати виду. Коли все ж чоловік вийшов, Флер сіла на стіл перед Етер та взяла її руку.
— Та все добре. Після вчорашнього я зрозуміла, що він мені нічого не заподіє. Тим паче, він вибачився. Єдине… А у вас всі тут можуть робити стріли з нічого?
Флер похитала головою “ні” і задумалась. Якщо Май не сказав Мальтусу про подію, то нічого страшного. Але, якщо Етер говорить правду, то крига скресла. Цікаво, чим все закінчиться.
— Ну добре. Посекретничали і досить. Піду дратувати людей своєю присутністю, — посміхнулась дівчина.
Алія була в ударі. Максимальна концентрація відображалася в кожному її ударі. Холоднокровні махи мечем не лишали виходу Дублеві, окрім поразки. Май захоплено за нею спостерігав. В цьому була і його плідна праця. Алія наче переступила через невидиму стелю над її головою та почала рости на очах в своїх ударах. Кларк також був здивований цією партією з Дублем. Коли Алія вперше все ж здобула перемогу над чистим злом, – отримала коментар Кларка:
— То щоб так стрибнути в розвитку, треба було позбутися брата? Що ще викинеш? 
— Кларку, годі! Це колись мало статися. Твій брат приклав до цього немало зусиль. Міг би і зрадіти, — захищав дівчину Май. — В тому, що Малік пропав, ніхто не винен. Тобі треба бути стриманішим.
— Хто б казав, — почулося з дверей.
“Ця дівка мене з розуму зведе,” - подумав про себе Май.
— Етер, тут твої коментарі недоречні, — зауважив він.
Кларк просто попрямував до дверей. Йому не хотілося бути в кімнаті з двома людьми, які гіпотетично винні в тому, що Малік пропав.
Етер намагалася зловити його погляд, щоб зрозуміти рівень його гніву та відчаю. Але все марно. Вона розуміла, що так не піде. Неможливо налагодити стосунки з людиною, яка не хоче цього. Треба це змінити. Але як? В її світі краще привернути до себе людину через гарне спілкування. Але в неї з цим великі проблеми. Лишається тільки другий варіант. Треба буде спробувати. А зараз час поринути в свою чарівну книгу. Вона всілася на лавку під стіною та прийнялася читати.
— Кларку, я з тобою ще не закінчив! — і коли той був в проході,  Май накинувся на нього з мечем.
Кларк йому відповів, посміхнувся крізь зуби, і тренування хлопців продовжилося. Поки хлопці змагаються, хто кращий, Етер засіла в книзі. Алія ж не стала витрачати час. Зараз час відновитися та помедитувати. Коли вона проходила поруч з Етер, зробила вигляд, що та - пусте місце. А сама ж Етер була не з тих, кого хвилює чужа думка, тим паче, що вона відмітила, що Алія дивна. Від неї не несло досвідом за версту, як це було у інших. Вона здалася простачкою, яка потрапила не туди. Хоча це дивно, бо зброєю дівчина володіла відмінно.
Через деякий час, коли Етер дочитала книгу, в неї трохи почала боліти голова. Дівчина зрозуміла, що час відпочити та розім’ятися. Шкода, що з собою не було навушників з улюбленою музикою. Але мелодію деяких треків вона знала напам’ять і могла при достатній концентрації відтворити її. Вона знайшла, за своїми мірками, затишний куток в кімнаті та розташувалася там. Повернувшись до хлопців спиною, Етер почала з розминки, поступово ускладнюючи її і додаючи вправи з йоги та розвитку рівноваги. Всі були захоплені своєю справою: хлопці - боротьбою, вона - розминкою.
Під час чергового наступу одне на одного хлопці поступово наближаються до Етер. Дівчина настільки була сконцентрована, що не помітила їх. Кларку ставало легше з кожним ударом леза, наче негатив знаходив свій вихід. Маю було цікаво, чим закінчиться їх тренування. Вони настільки захопилися цією бійкою, що під час чергового нападу Кларк ледь не задів Етер. На щастя, Май впевнено відбив удар, але довелось добряче штовхнути дівчину. Етер намагалася втримати рівновагу, коли після поштовху побігла до сусідньої стіни, але не втрималася та підвернула ногу.
— Господи, тихше. Я думав, хочу її прибити. Вистачило би просто трохи її попхнути, — зазначив Кларк.
— Заткнися. Етер, ти в порядку? — спитав Май та спробував допомогти дівчині – взяв її за руку.
— Відстань! Говорила ж: не чіпай мене ніколи! — Етер вирвалася з рук та пригрозила пальцем. — Сама дійду.
— Ти ж підвернула ногу. Дозволь допомогти.
— Я вже сказала. Тільки торкнись – приб’ю!
Етер стала на здорову ногу та потроху стала наступати підвернутою. Спочатку було боляче, але поступово біль стих.
— Жінко, ти - скажена. Може хоч еластичний бинт тобі накладу? Маю, принеси щось холодне прикласти.
— А у вас є? Неси, але накладати буду сама.
— Може тобі з кухні щось попити принести?
“ Хіба що яду” – подумала дівчина, але мовити не відважилась. “ Я би набрала в рота та плюнула тобі в обличчя. Ледь не прирізали. Дідько! Сама ж винна.” Май вийшов з кімнати тренувань. Ні Алії, ні Мальтуса з Флер ніде не було. То і добре. Нічого їм хвилюватися.
Кларк спостерігав як Етер накладає бинт на ногу.
— А ти спритна. Могло б все закінчитися гірше. Я  зрадів би, але не точно.
Ця фраза здивувала Етер, але вона не подала виду. Коли дівчина закінчила замотувати ногу, в кімнату зайшов Май з упаковкою льоду. Вона підвелася, забрала у нього пачку та мовила:
— Я -  в кімнату. Відкрий мені!.. Будь ласка.
— Так, звісно. Ходімо. Може, все-таки я понесу тебе? Мені боляче дивитися, як ти ступаєш на хвору ногу.
— Ні.
Ці двоє вийшли з кімнати. Кларк лишився там один. Він раніше і не задумувався, якою дівчина може бути тендітною. Вона могла і зламати ногу. Сили то їм з Маєм не займати. Давно вони вдвох так захопливо не боролися. На мить здалося, що він вдихнув життя. Побачимо, що буде далі. Він увімкнув Дубля і тренування для нього продовжилося.
Пройшло кілька годин перед тим, як Алія закінчила медитації. Вона відчувала, що має спробувати практикуватися з руків’ям. З того часу, як вони з Маліком накосячили – Алія потрохи розуміла, що все ж тренуватися було легше. Здавалося, що вона мала більше сили та готова була звернути гори. При цьому вона не була впевнена: це вона стала така спритна, чи все ж ритуал спрацював. Роз’яснити це зможе тільки Малік. Алія зібралася з думками та попрямувала до виходу з медитаційної. Підходячи до дверей, вона відчула дискомфорт. Її турбувала подряпина, яку зробив Малік. З неї утворилася справжня рана, яка тяжко заживала.
Коли Алія увійшла до бібліотеки, застала там тільки Мальтуса. Він зачаровано дивився на картинку, яку вони змалювали сьогодні. Це вертикальне намисто з двома трикутниками по боках, підперте палицею, давно не давало йому спокою. Чому Етер спитала його, чи ніде не друкували цей напис? А вона кмітлива. Тонко натякнула, що всі наші старання марні. Справді, якби було хоч щось схоже, то можна було б вже давно це знайти. Він посміхнувся.
— Щось цікаве побачили? — спитала Алія.
— Ні, але обережно тицьнули носом на марнотрацтво часу. Що в тебе?
— Я хочу спробувати попрактикуватися з руків’ям. У мене сьогодні вийшло…
— Так, я в курсі - Кларк все мені розповів про твоє блискуче тренування, — перебив Мальтус. — Знаєш, якщо тобі вдасться змусити пустити блискітки, то дозволю його тимчасово забрати на добу.
— В чому справа? - спитала Алія.
— Ти чому запитуєш?
— Завжди було правило - використовувати руків’я тільки в тренувальній і під наглядом одного з Ордену. А про те, щоб винести його за межі кімнати до того, як воно почне правильно проявлятися, і мови не було. Невже ця дівка на Вас так впливає?
— Вплив має все. Малік зник. Нам треба бути готовими до будь-чого. Зараз  бар’єр тримається, та його можна відкрити браслетом. Що тоді? Варто було давно змінити підхід до управління Орденом. Може, було б менше проблем зараз. Час бути відкритими до нового. Все одно істина десь посередині.
Цього вечора Алія все ж отримала руків’я собі. Її радості не було меж. Вона йшла до цього, здавалося, вічно. Нарешті, зброя, яка мала бути її постійним інструментом, почала відгукуватися на її енергію. Навіть трохи проявилася.
Того ж вечора в кімнаті Мая продовжилося знайомство з Етер. Дівчина розташувалася в ліжку за читанням книги. Май сидів на зробленому з матрацу ліжку. Обіпершись рукою об матрац, він спостерігав за Етер. Її обличчя було досить серйозне. Скоріше за все, вона була ображена на хлопців. Їм треба було бути більш обачними. Хоча сама винна: не треба було стояти спиною до них, коли між ними  йшла боротьба. Спочатку вона їх роздраконила своїми уїдливими фразами, за що і поплатилась. Хоча, що з неї взяти? Налякана дівчина, що потрапила невідомо куди. Треба бути терпимішим.
— Вибач ще раз за сьогоднішнє. Нам треба було обачніше тренуватися. Ми досить захопилися та не помітили тебе під час тренування.
Етер, не відриваючись від книги, агакнула.
— Якщо хочеш, можеш тренуватися зі мною. З Алією ти навряд чи зрівняєшся, але під час непередбачуваної ситуації будеш хоч трохи підготовлена. Обіцяю бути чемним. До речі, дуже боляче?