Збіг?

Малік сидів у себе в кімнаті за столом. Голова його була важка, тому йому довелося спертися нею на руку. Дзвін в вухах майже доводив до болю. Десь здалеку поступово доносився голос.
— Маліку, Маліку, ти, в біса, мене чуєш?
— Чого розкричався? Чую. А ще я втомився тобі вбивати в башку…
— Те лайно, яке ви тут розвели, вибач, в голову ти мені не вбʼєш.
— Ми це вже обговорювали мільйон разів. Все не робиться ось так, — після цих слів він клацнув середнім пальцем об великий.
— Якщо ти ще раз мені скажеш, що Алії треба час, що в неї все вийде, — їй-богу, я тебе трісну!
Кларк просто закипав від люті. Тема з Алією його просто виводила з себе. І не дивно.  Часу пройшло дуже багато з того моменту, коли вони всі потрапили сюди. І, хоча він ще лишався, та з кожним роком Ликол ставав все могутнішим.
Весь цей час хлопці сварилися в кімнаті Маліка. Сам Кларк просто не давав проходу нікому, щоб зайвий раз не зачепити тему Алії та її невдач. Ніхто не розумів, чим все це закінчиться. Причому, більше за всіх бісився саме Кларк. Вони з Маліком гризлися, наче кіт з собакою. При цьому, злюці-близнюку хотілося й інших переконати в своїй правоті та змусити прийняти поточну ситуацію, як проблему.
Май  не приймав жодну з сторін в цій суперечці та завжди підтримував все те добре, що було в Алії. Флер з Мальтусом жили своїм життям: книги — тренування, тренування — книги. На їх спокої та мудрості  трималося все навколо.
— Ти надто імпульсивний. Тобі треба заспокоїтися та запастися терпінням, - мовив Малік.
— Це вас, бляха, треба трухонути та схаменути! Досить! Мені все набридло! Зроби щось з цією дівкою, або я буду діяти радикально!
— Ти не посмієш нічого їй зробити.
— Та на біса вона мені? Я з першого дня, коли ми сюди прибули, намагався відслідкувати прибічників Ликола. Почну з них, а там, -  і до правої руки доберуся.
— Ти намаханий?
— Мені це також спочатку здалося божевіллям. Та чим більше я розчаровувався в цьому дівчиську, тим менше ця ідея ставала божевільною. Тим паче, що вчора все ж я знайшов одного з прибічників. Якщо сьогодні не буде хоча б маленького просування, -  присягаюся, - я піду його шукати!
— Але ти ризикуєш нас розкрити.
— До біса це все! Якби Ликол дійсно хотів щось зробити, він вирізав би нас ще в Маліносів. Ну, принаймні, спробував би. Думаю, він пророкував такий розвиток подій.
— Ти - божевільний!
— Відчайдушні часи потребують відчайдушних дій!
Після цих слів Кларк вийшов з кімнати і гримнув дверима. Малік знав, що брат не жартує. Йому не вірилося, що весь цей час він не сидів, склавши руки. Насправді, якби Алія встигла підготуватися, то все ж у них були великі шанси все закінчити в найближчий час. Але пройшло майже десять років. Це невеликий час в розрізі віку членів Ордену, а особливо вічності, та все ж результати мали бути кращими. Йому більше нічого не залишалося. Ніколи б не подумав, що до цього дійде. Та що робити?
За кілька хвилин Малік вже стояв під дверима Алії. Був пізній вечір. Він не впевнений, що варто саме зараз підняти питання, та часу було не багато. Малік все ще прокручував слова брата в голові. Глибоко вдихнувши та видихнувши, він постукав. Двері довго не відчиняли. Хлопець постукав ще раз.
В дверях зʼявилася Алія. Вона, заспана, стояла перед ним з розпатланим волоссям та слідами від подушки.
— Господи, вибач, що пізно. Та є розмова, — після цих слів він зайшов в кімнату,  примушуючи дівчину відступити, та зачинив за собою двері.
— Що за терміновість?
— Вибач.
Малік пройшов далі в кімнату, простелив ковдру, яка лежала на ліжку зімʼята після сну дівчини. Сівши на неї, він постукав долонею по ліжку.
— Сідай. Є розмова.
— Це тебе Кларк так завів?
— Не без цього. Але справа в іншому. Розмова буде важка, і я прошу тебе бути зі мною повністю відвертою.
Алія прокинулася до кінця. За весь цей час Малік став її другом і намагався бути більш, ніж наставником. І, враховуючи те, що він піклувався про неї більш, ніж будь-який член Ордену, вона вже подумувала з ним зблизитися. Та і довіра до нього тільки росла. З Маєм у неї нічого не вийшло. Хоча він і був з нею товариський та добрий – ніякої романтики не проявляв. Наче мав камʼяне серце. Вона довго намагалася. Проводила з ним безліч часу, навіть кілька разів підлаштувала падіння в обійми. Та все марно. Тому єдина розрада - тут, зараз з нею. Вона підійшла до ліжка та сіла поруч.
— Що ти відчуваєш коли енергетично тренуєшся?
— Цю тему ми обговорюємо постійно з Мальтусом. Всі в курсі поточних досягнень.
— Аліє! Я ще раз запитую: що ти відчуваєш, коли енергетично тренуєшся?
Голос Маліка збентежив її. Він ніколи на неї не давив та не кричав. Вона навіть злякалася після цих слів.
— Будь, будь ласка, чесною.  Всі ці роки грав на твоєму боці. Зараз я багато не прошу.
Ледь чутно Алія промовила:
— Нічого…
— Прошу?
— Нічого. Я не відчуваю нічого. Взагалі. Що б я не робила, скільки б не медитувала. Я нічого не відчуваю. Взагалі! — поспіхом прокричала Алія та ледь не розридалася
— Що? Навіщо?
— А що мені лишалося? Я все сподівалася, що це все пройде і в мене вийде. Ти завжди говорив, що прийде час.
— Досить. Не треба.
Малік підсів до дівчини ближче та обійняв її своєю рукою. Іншою він витирав сльозу зі щоки, що все ж таки проявилася в неї на обличчі. Алія подивилася в глибокі очі хлопця та поцілувала його в пухкі вуста. Це дуже здивувало його, та теплі хвилі збудження розливалися по його тілу. Зараз йому більше за все хотілося затримати цей момент якнайдовше. За кілька секунд поцілунка Малік все-таки зупинив Алію.
— Я можу це виправити.
— Що? І ти весь час мовчав?!
Хлопець трохи відсів від Алії, щоб бачити її повністю.
— Я мовчав, бо це ніхто з Ордену не одобрить. Ба, більше… — він глибоко видихнув.
— Що? — не терпілося Алії дізнатися.
— Небагато відомо про цю техніку. Вірніше, майже нічого не відомо, але вона допоможе розкачати твою енергію.
— А хіба це не заборонено? Це наче заборонена техніка. Вона розкриє захист капсули.
— Так. Це я і мав на увазі, коли сказав, що це не одобрять. Але…
— Це не просто не одобрять. Це поставить під загрозу все.
— Так. Та відчайдушні часи потребують відчайдушних кроків. Чи не так? Тим паче, якщо зробити все вночі і швидко, то високий шанс, що все обійдеться та ти будеш у виграші. Часу мало. Подумай. Та за годину чекаю тебе біля алтар- кімнати.
— Чекай!
Малік повернувся дійшовши до дверей: Алія все ще сиділа на ліжку.
— Я не буду цього робити. Так. Те, чого я досягла тут,- для мене величезний прогрес. Я розумію, що треба більше, краще, вище. Але я не з тих, хто ось так відчайдушно ризикує.
— Вибач мені. Та ти, мабуть, не розумієш - в тебе немає вже “я”: буду, не буду… Ти належиш Ордену. І твої результати напряму пророкують успіх або невдачу всього, що тут коїться.
— Та що ти таке кажеш? Відколи порушення правил та ризики, які стають вірогідними під час таких обрядів, можуть нести користь? А головне, бути корисними Ордену?
— Ти права. Та завжди може бути гірше. Більше того, це місце… Забудь! — Малік розвернувся та збирався відчинити двері.
Алія за секунду опинилася біля нього та цупко вхопилася за його руку. Малік  все ще стояв спиною до дівчини.
— Та ні. Тепер ти мені все скажеш. Що не так з цим місцем?
— З ним все гаразд. Я ж кажу: забудь.
Вона прутко крутнула його перед собою, повернувши обличчям до себе. Одну руку вона продовжувала тримати, другу - поклала на плече, щоб не було можливості вирватися. Звісно, Маліку нічого не вартувало гримнути дверима та піти. Та це не дало би йому бажаного результату. Він не міг допустити, щоб Кларк все ж таки пішов наодинці шукати послідовників. Але вибір він мав зробити.
— Це місце - експеримент. Не над нами, чи тобою. В цілому. Аналогів йому немає. Ми до того, як сюди прийти, не проводили випробування. Це дорога в невідомість. Могло статися все, що завгодно. Та шанси були великі, що це спрацює. І все так і вийшло. Невже ти сумніваєшся, що ризики при високій вірогідності не виправдані?
Алія ослабила хватку та була ошелешена. Вона ніколи не запитувала деталі про це місце і завжди була впевнена, що існують сотні таких місць на землі. Вона зробила кілька кроків назад. Сказане її шокувало.
— Подумай, як тобі буде тренуватися, коли ти досягнеш енергетичного розвитку більше, ніж Май?.
— До чого тут він?
— Жартуєш? Як тільки ти сюди прибула, ти по можливості весь час проводила з ним. Сподівалася спокусити. Спровокувати. Після сьогоднішньої ночі в тебе буде більше шансів на це.
— На початку - можливо, та потім - я більше часу проводила з тобою. А останнє мені взагалі не цікаво. Бо ти … — Алія спробувала поцілувати Маліка та він її зупинив.
— Ти можеш обманювати себе, та не мене. Я втомився. Це перший поцілунок на десятий рік тут. І ти щось збиралася говорити про почуття. Коротше. Забудь. У тебе часу - до опівночі. Я буду чекати, де домовилися. Не прийдеш на початку першої години – нарікай на себе.
Алія лишилася в своїй кімнаті одна. Часу залишилося не так багато, щоб все як слід обдумати. Вона була шокована почутим сьогодні. Їй здавалося, що вона не так явно намагалася привернути увагу Мая до себе, а з вуст Маліка це виглядало так, ніби вона кілька років вішалася на шию йому. Це її збентежило більше, ніж вдалий експеримент з капсулою. Вона лишалася наодинці зі своїми думками.
Малік був розчарований розмовою. Він довго чекав на поцілунок від Алії. Та ще відчував запал її губ на своїх вустах. Хлопець спробував прогнати ці думки, бо він сьогодні остаточно впевнився, що йому з нею нічого не світить. Хоча Май  їй і не відповідає взаємністю, та, судячи з її реакції, вона готова спробувати ризикнути. Йдучи по коридору до кімнати з алтарем, він звернув увагу на приємність ночі. Здавалося, свіже прохолодне повітря дозволяло вдихнути більше кисню. Дивовижно, як перетворюється навколишній світ в такі критичні моменти!
Хлопець зайшов до кімнати з алтарем та сів на диван. За хвилину він відкинувся на його спинку та почав в черговий раз прокручувати порядок ритуалу. Техніка була наче така проста та те, що вона робила, – протидіяло природі. Все має пройти швидко та без критичних наслідків. Ще деякий час Малік сидів на дивані сам зі своїми думками. Він поринув у спогади. Кларк ніколи на нього так не кричав, як сьогодні. Невже те, що відбувається тут, настільки погано і не варте того часу та зусиль, які вони всі вже вклали в роботу? У будь - якому разі не варто заглиблюватися в спогади, бо зараз є інший пріоритет. Малік сів в позу лотоса на дивані та почав медитувати. Він поступово почав відкидати різні думки, потім перейшов на емоції та почуття. Це допомогло зосередитися на енергіях в собі і звільнитися від непотрібних нашарувань. Через деякий час він відчув чужу руку на плечі. Прибираючи її, він мовив:
— Ти спізнилася.
— Я прийшла, тому зосередьмося на цьому і швидко зі всім покінчимо.
Малік встав з дивану, рукою запропонував Алії сісти.
— Сідай зручно. Це займе час.
— Ти мені розкажи, будь ласка, як все буде проходити, бо я нервую, — промовивши це, дівчина сіла поруч.
Малік дістав свій гострючий ніж та підійшов до алтаря. Він трохи нашкріб з нього пилу, зібрав його в своїй долоні, та повернувся до Алії.
— Краще - ляж. Так буде тобі простіше. Треба зробити на перехресті енергій в тілі ледь помітний надріз та всипати туди трохи цього пилу.
— Ти жартуєш? Я нічого не буду пхати в себе.
— Заспокойся. Це енергія переміщення. З мільйонами років вона кристалізується в такі глиби, тому нічого ти не підхопиш.
— То чому цей ритуал заборонений тут? На перший погляд, ми нічого такого не робимо.
— Пил зітре на деякий час кордони між енергіями Інь і Янь. Природа тіла їх поновить і простору в розвитку енергій стане значно більше. Поки не зафіксовані побічні ефекти цього діяння. Та вони можуть бути. І скоріш за все, захисний бар’єр на момент ритуалу буде послаблений. Та я не впевнений.
— Ця капсула подібні маніпуляції з енергіями сприймає як смерть. Капсула розрахована на шістьох. Є висока вірогідність, що сюди може зайти будь-хто.
— До біса! Я не буду! — Алія спробувала встати, та Малік її зупинив.
— Не поспішай. В мене є рішення.
Малік показав їй кулон. Він був бурштинового кольору. Формою витягнутої краплі. На її тілі він буде непомітним. Надягаючи його на Алію, він промовив:
— Це дасть тобі залишитися тут. А про інше - я подбаю. Почнемо. Тобі доведеться розстібнути костюм.
Алія почала його розстібати. Блискавка поступово почала ковзати вниз, спочатку оголюючи грудну клітку, далі виднілися округлості грудей, живіт. Малік зашарівся та швидко прийшов до тями. Це має бути не боляче. Він поклав свою руку Алії на живіт і спробував вловити розділення енергій. Це вдалося йому досить швидко. Далі він взяв той же ніж, яким він шкріб алтар, та зробив ледь помітну подряпину.
— Готова?
— Ні, але виходу немає. Давай.
Коли Малік почав насипати їй пил на подряпину, Алія відчула, що вона наче провалюється крізь диван та летить вниз. Всюди її оточувала  темрява. В Алії почала паморочитися голова. Хотілося за щось вхопитися, але нічого не виходило. Ще за мить вона наче провалилася в небуття. Час став відчуватися повільним та тягучим.
Дівчина відключилася. Малік перевірив життєві показники. Вони були ледь помітні, та все ж, – вона була стабільною. Він застібнув блискавку костюмуа та сів на підлозі, обпершись об алтар. Залишається тільки чекати.