Перші тренування Алії в Ордені

Флер дуже любила холодний ранковий душ. Він неначе змивав сонну завісу з думок та допомагав мислити тверезо. Сама підготовка до виходу в неї багато часу не займала. Вона зібралася швидко, заплівши руді коси та вдягнувши свіжу форму.  

Май в цей час також не спав. Він хотів першим зустріти хлопців та ввести їх в курс справ. Скільки і чому їх не було - приховувати все ніхто не збирався, але попередити можливе хвилювання, чому б і ні? Він саме заходив до алтар-кімнати, коли портал почав сяяти. За мить на платформі вже стояли близнюки. Кларк відпустив голову брата, а той в свою чергу відштовхнув його в бік.
— З поверненням, хлопці!
— Привіт! А де всі? І чому у вас ранок? — запитав, поправляючи одяг, Кларк. — Ми наче не надовго затрималися. Так, перекинулись парою фраз.
— Скоріш за все, всі по своїх кімнатах поки що. Ви присядьте. Є добрі новини і такі собі. Але ми поки не вирішили, що з ними робити.
Хлопці всілися й Май продовжив:
— В цілому, часова капсула працює стабільно. Мальтус вчора мав перевірити після вечері.
— Чекай, а скільки нас не було, що ви встигли повечеряти і зараз ранок? - запитав Малік. - Коли ми покидали Крунтхеп, був ранній вечір.
— Найпершими прибули Флер та Алія. А я - за пів години, хоча й зник одразу за ними. Мальтус затримався на кілька годин, а вас не було половину доби.
— Це так має бути? - не доброзичливим тоном запитав Кларк.
— З урахуванням, що це перше використання часової капсули, то виходить так. У будь-якому випадку, покаже час, але тут він стоїть і це на нашу користь.
— А як щодо виходу звідси?
— Мальтус запевняє, що все добре і швидше, ніж вхід сюди. Мені, наприклад, немає сенсу в ньому сумніватися.
— Це так.
В цей момент Малік повернув голову в бік дивана і побачив там жіночу руку. Його аж пересмикнуло: він давно так не лякався. За Їх спинами стояла Флер. Вона посміхнулась і помахала рукою.
— Бісова дівка! - вигукнув Кларк. — Нащо так лякати? Таке відчуття, що з твоїм мовчанням зникла і гучність твоїх рухів. Я не те, щоб не помітив, як ти зайшла сюди, навіть натяку на це не було!
Дівчина посміхнулась, стисла плечима. Після обійшла диван, стала перед хлопцями і довго дивилася в очі Маю.
— Я ще не все сказав. Пам’ятаю. Хлопці, сьогодні зранку будуть збори, тому йдіть до себе, відпочиньте, перевдягніться, поснідайте та після - в бібліотеку. Для вас буде важкий день. Але вже після обіду - час у вашому розпорядженні. Мальтус, думаю, сперечатися не стане, все зрозуміє.
На цій фразі Флер кивнула головою та показала знак “Ок”. Май продовжив:
— В часовій капсулі все працює, як і обговорювали. Кларку, твоя кімната - біля медитаційної. Твоя, Маліку, - за кімнатою Алії.
— Зрозумів, — в один голос промовили хлопці, поглянувши один на одного, й вийшли з кімнати до коридору.
— Ну ось і добре. А де Мальтус? Він вже прокинувся?
Флер похитала головою і також попрямувала до виходу. Май продовжив сидіти на дивані. Попереду чекало багато роботи та одна ціль - знищити Ликола й послабити зло. За пів години він пішов на сніданок. Взявши собі гранолу з ягодами, попрямував до своєї кімнати. Саме сьогодні йому хотілося побути наодинці під час сніданку та відчути магію ранку.
Кімната бібліотеки розташовувалась поряд з кімнатою Мальтуса. Це була найбільша кімната капсули. Виконана вона була так само, як і алтар-кімната. Посередині стояв великий деревʼяний стіл круглої форми, а в центрі нього знаходився промінь блакитного кольору. Навколо столу стояли деревʼяні стільці з високими спинками та підлокітниками, прикрашені  мʼякими шкіряними подушками. Ліворуч та праворуч від входу в кімнату стояли стелажі з книгами. Всі вони, крім одного, мали зовсім звичайний вигляд. Та один стелаж мав  перед собою блакитну пелену, як і промінь за столом.
Коли Алія зайшла до кімнати, то Мальтус був уже там. Побачивши її, він посміхнувся і сказав:
— Доброго ранку! Як спалося?
— Пречудово. Мені наснився сон, де Май сказав, що моя боротьба закінчилась і я можу бути вільна.
— Цікаво. Ти справді сприймаєш себе тут в неволі?
Алія здивувалася. Вона не відчувала себе в неволі, але формулювання дійсно було дивним. Вона відповіла:
— Я не знаю, чому так сказала. Можливо, це тому, що ще не призвичаїлася. Та насправді, мені тут подобається.
Мальтус просто хмикнув та запропонував сісти. Він точно знав, що це не адаптація. Було ще щось. Невдовзі прийшли Май та Флер.
— Хлопці будуть за кілька хвилин. Вони нещодавно прибули, вже доїдають сніданок,— сказав Май.
— Це добре, що вони тут. А чи не говорили, що сталося у моїх батьків  і чому вони так на довго затрималися?
— Нічого не трапилось. Це все дія капсули. Час тут та зовні йде по-різному. На цій фразі зайшли близнюки.
— Так, Май правий. В нас все добре, — сказав Малік.
— Вітаю вас, хлопці, та всіх присутніх. Сьогодні ми відкриваємо перші збори з підготовки Ордена. Я бачу, Аліє, що ти хвилюєшся за батьків. Все, що тебе тут оточує, – нове для тебе. Та потерпи, трохи з часом стане все зрозумілим, — промовив  Мальтус.
Він уважно оглянув всіх присутніх та продовжив:
— Зосередьмося на попередній підготовці Алії. Проходити вона буде в три етапи: ментальні заняття з Маліком, боротьба з Маєм та енергетичні практики зі мною.
— Чи не краще Алії тренуватися з Флер? Вона має першокласну військову підготовку та буде більш доречним учителем, аніж Май. Без образ, друже, - зазначив Малік, поклавши руку на серце та посміхаючись Маєві.
— До цього справа дійде. Та думаю ще не час.
— Можна спробувати з Дублем, — підхопив Кларк. — Нам же треба зрозуміти, яку вона має базову підготовку.
— Я готова спробувати. Думаю, моїх умінь та навичок буде достатньо.
Флер, почувши ці слова, посміхнулася та подивилася на Мальтуса. Він видихнув і сказав :
— Так, Флер, вони серйозно. Добре. Бог з вами, спробуємо штучний інтелект. Але все одно тренування з бойових мистецтв - спочатку з Маєм. І це не обговорюється. Промене, покажи активність негативної енергії! - Після цих слів на столі проєктор показав вкраплення чорноти по всьому Всесвіту.  Десь її було більше, десь менше, але вона була всюди.
Алія сиділа, як зачарована. За кілька секунд вона схаменулася та спитала:
— Що це ?
— Покажи аномальну активність! - знову звернувся до променя Мальтус.
Після цього картина трохи змінилася. Маленькі плями зникли, лишились тільки найбільші.
— Це промінь. Він показує нам активність Ликола та його послідовників. Коли він напав на твою планету, то вона почорніла разом з частиною зіркової системи. Так ми і зрозуміли, де саме варто втрутитися. Наразі скоріше всього, що Ликол вичікує слушного моменту для нападу. Тому у нас є запас часу, але скільки саме - невідомо. І все ж я думаю, що використовувати Дубля не доцільно наразі.
— Алія ж погодилася, то що тут обговорювати? — буркнув Кларк.
— Добре, як хочете. Всі інші продовжать вивчати дію негативної енергії. Шукаємо спосіб притишити Ликола екологічно.
— А що означає той дивний знак, який я бачила за алтарем?
Тут підключився Май:
— Це загадка. Вона може допомогти розкрити суть негативної енергії в світі. Існує легенда, що сотні тисяч років тому у Всесвіті були люди, які знали, як використовувати світлу енергію всередині себе, а також негативну. При цьому це не впливало на цілісність душі та енергій. Але з часом устої та правила цих людей змінювалися. Менше приділялося уваги практикам. Стала непопулярною робота енергіями, бо люди більше звертали увагу на комфорт. Все менше їх відправлялося на боротьбу зі злом. Храми, які були зосереджені в пустелі на одній з планет, почали занепадати, поки місцева фауна у вигляді велетенських монстрів не знищила останній з них, від якого фактично й залишився цей знак.
— Не забудь сказати, що ми ні на йоту не наблизилися до розгадки. І взагалі, це скоріше байки, які обросли неіснуючими деталями, — знову буркнув Кларк.
Малік посміхнувся і сказав:
— Ну, надія їжі не просить. Думаю, це питання часу, коли все вирішиться.
— Змарнованого часу, — не міг заспокоїтися брат.
— Ми всі знаємо про твій скепсис щодо цієї ідеї. Та спробувати варто. Ти можеш займатися тренуваннями та розвитком. Ми цінуємо зануду в тобі. Він нам часто допомагає, але не в цьому питанні. Ну добре. Коли ви хочете випробувати Алію? — спитав Мальтус.
Одночасно, в один голос, близнюки промовили свої  фрази: Малік: «Пізніше.», Кларк: «Зараз». Лише Май звернувся до Алії:
— Що скажеш?
— Я з п’яти років займаюся різними видами боротьби. Впевнена, що Дубль мені по зубах, бо у мене дуже давно не було гідних противників. Не в образу буде сказано про Лору.
Флер поклала руку Мальтусу на передпліччя і глибоко заглянула йому в вічі.
— Добре, тоді зараз. Почнемо з боротьби з собою. Робимо перерву на розминку та підготовку - і за годину почнемо. Маю, покажи їй все.
— З собою? — запитала дівчина.
— Так. Дубль зчитує всі твої дії та їх копіює. Робить все так, як ти: б’є, захищається, мислить. Доведеться проявити креативність, щоб його перемогти.
— Цікаво. Це все, на що він здатний?
— Аліє, це тільки початковий рівень. Гірше тільки реальний супротивник зі зла та сам Ликол, — відповів Кларк та додав: — Готуйся. Буде спекотно.
— Не лякай дівчину. Все не так страшно, як ти описуєш, — спробував знизити напругу Май.
Малік додав:
— Все в неї вийде. Буде незвично, та я думаю, вона впорається. Тим паче, ми поруч. Вимкнути його можна швидко.
— Я буду за тебе вболівати, — ледь чутно сказав Малік до Алії.
За кілька хвилин в кімнаті лишилися тільки Мальтус та Флер. Чоловік спочатку мовчав, а потім все ж промовив:
— Це жорстоко, як на мене. Я впевнений, що Алія має недостатню підготовку, а її відразу  кинули в пащу Дублеві.
Флер взяла Мальтуса за руку, поцілувала її і поклала собі на плечі.
— Так, я розумію, що нам треба перевірити, на що вона здатна. Та вистачило би одного бою з Маєм. Я знаю, що вона особлива та здібна. І ще, що її не вберегти від певних ризиків та можливості смерті. Все ж, я несу відповідальність за кожного з нас більше, ніж інші. Твоя спритність - найвища серед нас. Ще ти чуєш більше звуків, аніж ми. Проконтролюй, щоб все пройшло добре. Я тобі довіряю.
В цей момент Май та Алія були в тренувальній. При вході була велика кількість різноманітної холодної зброї. А трохи окремо під колбою стояло Руківʼя. Алія одразу звернула на нього увагу.
— Що це? - спитала вона.
— Це один з дієвих методів боротьби проти зла. Зброя внутрішнього “Я”. Нею ти зможеш користуватися після успішних занять з Мальтусом з теми енергії.
В цей момент Май взяв своє руківʼя, що було закріплене на поясі, та розмістив його на витягнуту руку перед собою.
— Воно працює від твоєї світлої енергії. Вона іде від серця і проявляє найбільш підходящу зброю для тебе.
Після цих слів з обох боків руківʼя почав проявлятися лук і за мить він був готовий до використання. Май взяв стрілу неподалік від себе та поцілив рівно в мішень. Її Алія не одразу побачила, бо вона стояла далеко попереду.
— Як бачиш, мені також треба багато тренуватися. Стріли я також маю робити з цієї енергії, та невідомо чому не можу. Добре. До справи. Основна функція Дубля - це відтворювати поведінку, рухи, жести свого противника. Гірше, коли він відтворює середньостатистичного підступного злодія. А останнє - це копіювання Ликола зі всіма його проявами. Ну все це ти вже чула ще в бібліотеці.
— Тобто, якщо перемогти Дубля в стані Ликола, то місія буде майже завершеною? Лишиться тільки знайти справжнього Ликола та повторити бій?
— І так, і ні. Це не гарантує перемоги над ним. Хіба що підвищує шанси, але не на багато. Головне, що тут і тут, — промовляючи це, Май вказав рукою спочатку на лоб Алії, а потім - на серце.
Від цього торкання тіло дівчини пробили мурахи і вона на секунду затрималася на погляді Мая. Він все більше її чарував.
— Добре. До справи. Ти можеш обрати будь-яку зброю. На підлозі білосніжний квадрат. Коли будеш готова, ставай в середину. Праворуч на стіні є пульт. З часом навчу тебе ним користуватися. Коли запуститься Дубль, зі стелі опустяться промені по периметру квадрата та створять стіну. Будь уважна в бою, бо всередині єдиною кнопкою зупинки є смерть противника: або твоя, або Дублева.
— Впевнена, до моєї смерті не дійде, - по цих словах Алія почала розминку І паралельно обирала собі зброю. Їй треба себе проявити в найкращій формі. Впевненою вона себе почувала з катаною. На ній вона свій вибір і зупинила. Ще за кілька хвилин в кімнату прийшла Флер, а  за нею - близнюки. Чекали ще на Мальтуса. Він не підтримував цю ідею, тому і не поспішав. Але рівно через годину після того, як відправив Мая з Алією сюди, він зʼявився.
Алія зайшла в квадрат. Май налаштував Дубля на найпростішу версію і купол почав повільно опускатися. Паралельно почав проявлятися противник Алії: це була точна її копія. Відрізнявся тільки колір одягу. За хвилину вони почали ходити по колу, час від часу нападаючи одна на одну. За ці кілька хвилин Алія прийняла рішення, що буде діяти, як її готувала Лора: кращий захист - це напад.
Дівчина впевнено наносила удари по Дублю один за одним, наступаючи на противника і намагаючись переграти його інтелект. При цьому її двійник з такою ж спритністю ці удари відбивав. Ця сутичка тривала майже годину. При цьому вони трималися на рівні. Іноді Алія брала верх над противником, та з кожною хвилиною триматися ставало все важче. Алія втомилася і трохи знизила темп. А Дубль навпаки набирав оберти. Його удари ставали сильнішими та частішими, і було відчутно, що він переходить в наступ. Алії ставало ще важче відбиватися. І тільки тепер вона зрозуміла, що Дубль використав тактику, яку вона сама завжди використовувала: виснажити противника і наступати. Напруга в залі почала підвищуватися. Кілька разів катана Дубля пролітала поруч із сонною артерією Алії. Ще через кілька хвилин вона втратила свою зброю. Двійник вибив її з рук і та полетіла за купол і там, одразу ж, як його перетнула, впала додолу. Алія була без сил. Їй довелося відступити до краю купола та впертися в його край. Її двійник замахнувся на останній удар прямо в шию. Коли катана була в міліметрі від неї, Дубля відключили.
Алія впала на руки Маліку. Кларк в цей момент просто вийшов з кімнати. Він був розчарований Алією і задоволений собою. Бій був пекельним. Тут хлопець правий, та те, що вона ледь не померла на першому своєму тренуванні, його не влаштовувало. Але втручатися він не хотів. Йому колись Орден дав шанс, коли він думав, що все скінчено. Може, дійсно Мальтус був правий і Алія не на стільки готова, як думає про себе? Хоча, судячи з усього, Мальтус був точно правий. Як завжди, в принципі.
Малік допоміг Алії стати на ноги, притримував її за талію та тримав руку. Флер з камʼяним обличчям стояла поруч з пультом. Це вона його вимкнула. Всі просто мовчали. Мальтус промовив:
— Почнете з медитацій. Лише за кілька днів дозволяю тренування з Маєм. Тобі, Аліє, треба відновитися, — на цій фразі Мальтус вийшов,  а за ним і Флер.
— Я допоможу їй,— сказав хлопець Маю.
— Добре. Аліє, не бери близько до серця цю ситуацію. Ти тільки потрапила сюди. Було необачно відразу кидати тебе на випробування, — сказав Май і вийшов.
— Це жах. Якщо я себе не можу побороти, то який там Ликол. Він мені явно не світить в найближчий час. І ще й відчуття таке, що я просто марнувала свій час, тренуючись вдома. Я - нікчема. Тато був би розчарований.
— Так, припини. Все буде, але треба час і старання. Насправді, відчутні були твої тренування. Та просто треба бути більш хитрішою та слухати себе. Я тобі допоможу. А сьогодні краще відпочити. Я проведу тебе до твоєї кімнати..
Малік провів Алію та пішов на кухню. Там, обличчям до входу, сидів Кларк і допивав терпку каву, запах якої приємно розповсюдився по всій кімнаті.
— Мовчи. Нічого не кажи.
— А я і не збирався. Ти тільки будь обережний з нею. Вона мені не дуже подобається, — сказав Кларк.
— Ти знаєш, час іде, а в тобі нічого не змінюється. Якщо тебе колись зрадили, це не привід підозрювати всіх підряд.
— Флер я не підозрюю.
— Так, бо при першій зустрічі ви ледь не вбили одне одного.
— А потім у битві на Крунтхепі вона врятувала мені життя. В мене немає приводу не довіряти їй.
— Немає слів. Ну тебе! — Малік дістав обід з холодильника. На хвилю задумався, потім дістав з холодильника ще й суп та вийшов з кухні.
Кларк залишився наодинці зі своїми думками. Малік думав, що він не долюблює жінок через його давню травму з коханням усього його життя. Та насправді, хлопець був завжди обережний та недовірливий. А з тією ситуацією став ще більш обачнішим. Посидівши ще кілька хвилин, він пішов до себе.
    Тим часом Алія лежала на ліжку на боці. На душі була тяжка глиба сорому та невиправданих сподівань батьків. Вона завжди і всюди була першою. В неї все виходило. А тут… Немає слів. Час від часу Алія тяжко зітхала. І з кожним разом видих ставав важчим та глибшим. Саме зараз вона, як ніколи раніше, потребувала підтримки. До цієї миті вона не цінувала час, який їй приділяла мати. Та її завжди підтримувала і надихала, наче ділилася своєю енергією.
Через деякий час в двері постукали. Алія не звернула на це уваги. Їй не хотілося нікого бачити того дня. Але вона надіялася, що Май вирішив її провідати. Дівчина піднялася, встала та підійшла до дверей. Різко відчинивши їх, вона побачила Маліка з вечерею. Оцінивши його поглядом згори вниз, вона чекала першої репліки від нього. Менш за все їй хотілося говорити. Здавалося, що після будь-якого слова град сліз покотиться по її щоках.
Хлопець стояв, наче зачарований. Алія його якось дивно приваблювала. Хоча обличчя її було сумне, його риси здавалися Маліку найкрасивішими. Особливо враховуючи біле світло позаду. За кілька секунд хлопець схаменувся:
— Обід. Можливо, трохи зарано. Та мені здалося, ти надто близько сприйняла до душі сьогоднішнє тренування, — промовив Малік й простягнув їй суп.
— Дякую. Це була серйозна поразка, як на мене. Дякую.
— То поговорімо про це.. Тільки, якщо ти не проти, не в коридорі. Не подумай, я не напрошуюсь, та так буде зручніше.
Алія на мить задумалась. Вона не дуже хотіла приймати сьогодні гостей. Та можливість знайти собі товариша, та ще й в обличчі тренера, здалась їй привабливою.
— Тільки не на довго. Хочу побути одна.
— Звісно. Присягаюся: я багато часу не займу, — піднявши до плеча руку, повернуту долонею до Алії, сказав Малік та продовжив: — Впевнений, що після розмови тобі стане значно легше.
— Ласкаво прошу, проходь.
Після цих слів хлопцеві відкрився інтер’єр кімнати. Він зайшов всередину. Знаходитися в ній було приємно. Його здивував світильник. Маліку здалося, що він не дуже вписується в колір кімнати. Він не був витонченою натурою як Алія, та, можливо, це й на краще.
— В тебе м’які стіни? — він підійшов до однієї, доторкнувся, і рука провалилася всередину. — Боже, як приємно! Дуже класно! Дивно, що на деяких планетах такі стіни використовують в лікарнях для душевнохворих. Це дуже гарне рішення в інтер’єрі. Так затишно!
Алія просто спостерігала за Маліком, та коли той повернувся до неї, зло на нього зиркнула.
— А я бачу, ти трохи адаптувалась. Так часто Флер робить. Вибач. Недоречне порівняння зі стінами. Та мені подобається.
— Я також оцінила інтер'єр,— вона підійшла до столу й поставила на нього суп.   — Ти так і триматимеш свою їжу? Давай я поки поставлю тут. Сідай на ліжко.
Вона забрала миску в хлопця й також сіла біля нього.
— Я не займу в тебе багато часу. Просто всі в Ордені досить довго живуть та тренуються. Ми стільки битв пережили, що я вже давно їх не рахую. В тебе класна підготовка. Можливо, найкраща на Крунтхепі. Але Всесвіт може бути підступним та сильнішим. Тому тобі знадобиться час та завзятість, щоб досягти достатнього рівня військової підготовки. Не звертай уваги на сьогоднішнє. Так, дива не відбулося, та, відверто, його ніхто і не чекав. Ти - гарна дівчина і я впевнений, що Май точно не помилився. Більше тренувань - і ти на коні! Почнемо з медитацій і ти помітиш, як швидко це прийде тобі в поміч. Тому не кисни. Все буде добре.
Після цих слів Малік взяв руку Алії та накрив другою своєю рукою.
— Ти впевнений, що все саме так, як ти зараз сказав? Флер та Мальтус здалися засмученими.
— Буває. Не завжди все так, як хочеться. Тим паче, з першого разу. Час розставить все на свої місця. Відпочивай.
— До завтра.
По цих словах Малік забрав їжу та вийшов. Алії дійсно стало трохи легше. Залишок вечора вона провела на самоті. Згадуючи свої не найкращі моменти в тренуваннях та те, як її підтримувала мама. Алії ніколи не подобалося мамине панькання, та саме зараз її підтримки не вистачало. Для себе вона вирішила, що коли все закінчиться, вона попросить у неї вибачень та подякує за піклування.
Зранку Алія прокинулася досить пізно. Почувалася трохи розбитою. Дійшовши до кухні, вона побачила Маліка, який явно чекав на неї. Трохи докоряючи собі, що не прокинулась раніше, вона увійшла на кухню.
— Доброго ранку! Хоча майже обід… Вибач, я щось після вчорашнього ледь зібрала себе докупи.
— Нічого, все добре. Як настрій?
— Терпимо. Зараз перекушу та гайда тренуватися.
— Тільки не цупко. А то важкість в шлунку завадить якісному тренуванню.
— А де всі?
— Май закінчує з медитацією, Кларк тренується з Дублем. Мальтус і Флер - в бібліотеці. Вже вкотре перевіряють інформацію стосовно знаку, про який говорив Май.
— І Кларк ще зауважив, що безрезультатно.
Малік посміхнувся і відповів:
— Саме так. Він багато чого помічає. Особливо негативного, то ж не звертай уваги. Смачного! Зустрінемося біля медитаційної, — після цих слів Малік вийшов.
Дівчина підійшла до холодильника та довго обирала, що буде їсти. Сон наполегливо не хотів полишати голову Алії. Самокатування через вчорашнє не пройшло без сліду. Дівчина довго не могла заснути. І тут вона згадала про той дивний на смак чарівний напій, який спробувала в перший свій день за рекомендацією Мая. Вибір упав на нього. Вона відразу відкрила пляшку та випила його стоячи перед відкритим холодильником. Так як минулого разу ефект від нього проявився не відразу, то в неї був час з’їсти листовий салат та налаштуватися на медитації.
Малік зайшов до бібліотеки. Він мав піднятий настрій після зустрічі з Алією. В цей час Мальтус стояв перед шафою з книгами, періодично якісь діставав та переглядав. За світлим променем перед ним набори книг час від часу змінювалися. Флер сиділа за столом і уважно перечитувала чергову книгу зі стопки, яку нагромадив Мальтус. Коли Малік підійшов до столу, вона підняла голову і кивнула нею вгору.
— Все добре. Алія трохи втомлена, але готова тренуватися. Чекаю, поки вона поснідає, та підемо на перше тренування.
— Потім розкажеш, як все пройде, — сказав, повертаючись до хлопця, Мальтус.
— Я після вчорашнього не чекаю вже фантастики. Тим паче в медитації, яка б підготовка у неї не була.
— Все одно, не варто недооцінювати Алію. Хоча вчора вона і програла Дублю, та все ж досить добре трималася. Їй треба бути менш передбачуваною та переналаштувати тактику і мислення.
— А коли у вас з нею заплановані енергетичні вправи?
— Все буде залежати від твого звіту. Якщо багато всього вчити одразу, то толку не буде. Та, якщо в дівчини щось вийде сьогодні, то можна дати початкову вправу, — підсумував Мальтус й знову повернувся до книжних полиць.
Флер запропонувала Маліку присісти та простягла йому книгу для ознайомлення. Той присів та почав вивчати зміст книги. Час від часу вони відкладали переглянуті книги та брали нові з тих, що періодично подавав Мальтус. Всі ці видання описували езотерику, астрологію, казки, роботу з енергетикою та потойбічним світом. Часто між цими книгами не було ніякого зв’язку, тим паче, навіть згадки хоча б про якісь схожі знаки. Деякі з них передивлялися по кілька разів. Робота просувалася повільно. В якийсь момент Флер постукала по столу, щоб привернути увагу Маліка. А коли той на неї подивився, помахала йому рукою на знак прощання.
— О, дякую, Флер!
— Знайди мене пізніше.
— Так, звісно.
Хлопець попрощався та вийшов у коридор. Пара лишилася займатися своєю рутинною роботою. Дівчина в якусь мить гучно захлопнула книгу, а коли на цей звук повернувся Мальтус, він побачив її незадоволений вираз обличчя. Перебираючи пальцями, вона стукала  по столу.
— Як же я ціную Кларка! — голосно промовив Мальтус. — Він точно вміє заразити негативом. Я тебе розумію. Мені також не подобається перебирати гори книг, щоб знайти необхідну інформацію. Та що ти пропонуєш? Це, звісно, риторичне питання, та наразі це єдиний вихід знайти відповіді. Ці полиці можуть відтворити будь - яку надруковану книгу у Всесвіті. Як і де б не ховали відповідь, та вона обов`язково знайдеться! Сподіваюся, нам вистачить часу.
Флер тяжко зітхнула та повернулася до книг. Цього вона не любила більше за все: сидіти та займатися нудною роботою. Але вона розуміла, що допомога кожного важлива в цьому питанні. Після довгого сидіння в неї боліла спина, а м’язи наче завмирали. Рятували лише думки про майбутні тренування, після яких вона почувалася неперевершено…
Після діалогу з Флер Мальтус почав думати над альтернативними рішеннями проблеми. Йому спало на думку, що можна пошукати відповідей за межами капсули. Та, враховуючи те, як плине час поза її межами, невідомо, коли він зможе повернутися. Це досить ризиковано відправлятися кудись одному. Тим паче, що ця ідея взагалі не сподобається Флер. У нього навіть була думка, що вони в цій капсулі неначе в пастці, та він швидко її відігнав, бо по суті їм треба бути більш згуртованими. Єдиний варіант, який був у пошуку, - це щоб хтось ззовні потрапив в капсулу. Та це неможливо, бо енергетично захисний щит був розрахований на шестеро чоловік. Тим паче, не можна контролювати тих, хто сюди потрапить, будучи всередині. В результаті він знову зосередився на книгах.
Малік, вийшовши з бібліотеки, побачив Алію, яка з їдальні прямувала до коридору,  який вів до медитаційної кімнати. Він вже не дивувався слуху Флер. Та знала б про  це Алія! Вона була б вражена. Ну нічого, якщо вона спостережлива, то скоро помітить.
— Як настрій після сніданку?
— Ти знаєш, супер! Готова до звершень! Я буду краще старатися цього разу.
— А чого вчора не старалася? - підколов Кларк, виходячи з залу тренувань.
— Брате, йди, куди йдеш!  Ходімо, Аліє.
І вони попрямували вздовж коридору. Кларк пішов слідом за ними до своєї кімнати, щоб привести себе в порядок та переодягнутися після тренування. Далі по плану у нього була бібліотека як і у всіх. Він не дуже багато часу там проводив. І хоча йому можна було цього не робити, та він поважав Мальтуса, тому працював, скільки міг витримати.
Кімната для медитацій вражала своєю красою. Це був куточок лісу з галявиною, на якій була мʼяка зелена трава, а навкруги - купа різнокольорових дерев, через гілки яких просочувались сонячні промені. Тут було трохи прохолодніше, ніж в інших кімнатах, але при цьому температура була приємною. Навіть дихати було простіше та комфортніше. Це повʼязано з більшим вмістом кисню в кімнаті.
— Ого, як тут все влаштовано! Я в шоці! Це магія якась?
— О, ні. Тут просто більше зосередження світлої енергії, а повітря з більшим вмістом кисню.
— Привіт, Аліє! Привіт, Маліку!  Я чекав на вас. Як настрій? - звернувся до них Май, що сидів обабіч галявини.
— Чудовий, - відповіла дівчина.
Хлопець подивився на неї, посміхнувся й підтвердив:
— Так, настрій дійсно чудовий!
— Вибач, що уточнюю, Аліє, та як ти себе почуваєш після вчорашнього? Я трохи хвилювався, але подумав, що ти сильна і впораєшся, тому не став заходити.
— Було складно та вже все окей.
— Так. Я заходив увечері до неї. Ми поговорили і все було в норміі, як я зрозумів.
— Це добре. Вам сьогодні ще багато працювати. Бажаю успіхів! Малік гарно пояснює суть медитації. Будь уважною та слухай!
Після цих слів він підвівся та вийшов з кімнати. Малік та Алія залишилися наодинці. Дівчина ще деякий час  розглядала різні види дерев. Деякі раніше вона навіть не бачила. Її душею поступово заволодів спокій. На мить вона навіть позіхнула.
— Бачу, твоєму мозку тут занадто нудно. Та ми це виправимо. Ходімо! - хлопець взяв її за руку та повів за собою в центр галявини.
За кілька хвилин, поки вони розміщувалися на галявині, двері зникли, а дерева оточили їх уже з усіх боків. Алія мала  піднесений настрій. Це майже як вдома, тільки навіть приємніше. Вона з дитинства обожнювала ліс.
— Вмощуйся зручніше. Нам багато сьогодні працювати. Ти раніше медитувала?
— Ні. Під час вивчення різних тактик бою були вправи лише на концентрацію. — Це вже плюс твоїм викладачам. Завдання медитації – це надконцентрація. Суть в тому, щоби заспокоїти душу, зробити відчуття яскравішими і зняти всі шари думок, дати волю тілу та внутрішньому “Я”.
— Що ти маєш на увазі, коли говориш про шари думок?
— Це явище пізнається тільки в медитації. Наш мозок постійно мислить. Він генерує нові ідеї, повторює старі, відтворює чужі. Поки цей процес зациклений, тобі рідко будуть приходити гарні ідеї.
— Але мої думки не мають шарів. Я просто думаю і все.
— Ти чуєш тільки перший шар. Деякі люди можуть чути другий і ніколи- підсвідомість. Та її завжди видно зовні. Підсвідомість ховає всі травми, установи, невпевненість. Там психіка ховає те, чого боїться, та те, що може зашкодити свідомості. Тому медитувати будемо завжди вдвох. Я забороняю тобі практикуватися самій. Зараз нам треба зрозуміти, які твої можливості. Я буду пояснювати, як має працювати медитація, а ти пробуй відчувати все. Сідай в позу лотоса.
Алія сіла, як сказав Малік. Він розмістився ліворуч, трохи позаду неї. Досить близько, але не торкаючись її.
— Розслабся і довірся мені, — хлопець поклав руку їй на поперек. — Спину тримай рівно. Розслаб плечові мʼязи, мʼязи шиї. Погляд - перед собою. Так. Тепер переведи його в метрі перед собою.
Він прибрав руку з попереку і поклав на плече, трохи придушив мʼязи.
— Розслабляй, потихеньку, — він трохи помʼяв м`язи плечей, поки не відчув, що вони опустилися вниз. — Тепер - живіт. Вдих та видих мають бути глибокими та з задіянням живота.
Малік повністю забрав від неї руки. Вона відчувала тільки його тепло та все ще спостерігала за різнобарвʼям дерев. Вона добре себе почувала.
— Дихай. Вдих- видих. Повільніше. Ще раз. Добре. Тепер ноги.
Поклав руку на зовнішній бік стегна.
— Розслабляй мʼязи ніг. Ще, — він трохи здавив мʼяз. — Добре.
Алія дивно себе почувала: вона була і розслабленою, і, при цьому, сконцентрованою. Відчувалося, що її тіло було як натягнута струна. Окрім цього, по ньому хвилями розливалося тепло.
— Тепер прийшов час поступово звільнити голову. Сповільнюй тривалість вдиху та видиху. Твоя задача - вкластися в 15 секунд. Починай з трьох. Я буду повторювати з тобою. Також пропускай через себе потоки звуків навкруги: шелест листя, вітерець.
Малік сів поруч трохи далі. Він добре відчував її запах. Це була лаванда з ваніллю. Алія все більше його чарувала, та не так, як це робили дівчата зазвичай. Він навіть не розумів чому. Через деякий час вони дійшли необхідного числа.
— Чудово. Переходь на звичайне дихання, але глибоке. Зараз починається найскладніше, — він знову підсів та взяв її за запʼястя, намацав пульс. — Тобі треба поступово досягти тиші навколо. Не заглушити голоси в собі, а звести нанівець.
— Ого. Голова наче стала легшою.
— Продовжуй. Голоси стануть тихіше і ти відчуєш, що вони не твої. Тут, як правило, ховаються загальні переконання твого оточення. Заплющуй очі і продовжуй. Коли думок не залишиться в голові, розплющуй очі. Якщо стане боляче або некомфортно під час медитації, – припиняй, а коли відчуєш, що я міцно стиснув запʼястя, – розплющуй очі.
Алія продовжувала сидіти мовчки. Було таке відчуття, що кожний вдих та видих роблять її голову чистішою. Думок все менше і менше. На якусь мить вона наче опинилася в темній глибокій ямі, заповненій тишею. Навколо неї кружляли напівпрозорі золотаві кулі. Залишаючи за собою шлейф золотавого кольору, вони не наважувалися підлетіти ближче.
Легкість повністю заполонила її тіло. Через деякий час вона відчула, як її руку наче скували кайдани. Стало незручно, і Алія розплющила очі. Навкруги світ був більш яскравим. Кольори заграли новими переливами.
— Аліє, чуєш мене?
— Так.
— Тримай концентрацію.
Їй вдалося ще деякий час протриматися в такому стані. На мить їй здалося, що вона вільна від усього.
— На сьогодні досить. Ти була неперевершена. В моїй практиці ти перша, хто зміг пройти весь шлях медитації. Та що відбулося в підсвідомості? Памʼятаєш?
— Нічого. Просто тиша.
— В тебе пульс був шалений! Там точно щось відбулося.
— Та ні, я б запамʼятала. Взагалі, медитації – це неперевершено. Я в шоці. Давай ще?
— Завтра. На сьогодні досить. Повечеряємо разом?
— Що? Скільки часу пройшло?
— Достатньо, щоб зголодніти. І обід ми пропустили. Годину на відпочинок, душ і особисті справи. Я зайду за тобою.
Малік допоміг підвестися Алії. В неї трохи запаморочилася голова. Вона відступила на пів кроку назад. В цей момент хлопець встиг її підхопити. Дівчина відчула його тепло. Швидко прийшовши до тями, вона встала.
— Вибач. Трохи запаморочилася голова.
— Все добре. Я поруч. Ти можеш на мене розраховувати. Давай я все ж проведу тебе до кімнати.
Коли вони вийшли з кімнати, то побачили, що в капсулі вечоріло. В освітленні вже зʼявилася жовтизна.  В коридорі нікого не було. Навкруги стояла тиша.
— А де всі? Якось навіть моторошно.
— Все добре. Вони в бібліотеці. Ну, можливо, Кларк знову тренується.
Дійшовши разом до кімнати Алії, Малік промовив:
— Твоя задача - відпочити. Подумай, що будеш вечеряти.
— Добре. Дякую тобі.
На цих словах Алія зайшла до кімнати. Дівчина була вражена медитацією. Вона ніколи не була такою зосередженою. Більше за все їй сподобалася остання частина медитації, де вона розплющила очі. Якщо так можно постійно сприймати світ - це фантастика! Але зараз таке відчуття, що в неї пелена на очах і затуманений розум. Вона пішла набирати ванну та ніжитися в гарячій воді. Алія дуже полюбляла гарячу ванну. Так вона знімала напругу та не почувалася самотньою.
Малік задоволений зайшов до бібліотеки. Флер та Мальтус все ще були там. Стопка книг по об’єму не змінилася, але змінився їх склад. Разом з ними був і Кларк. Він вже не брав участі в пошуку інформації, а просто читав одну з книг, що дістав з шафи поруч з Мальтусом
— Ви хоча б перерву робили?
— Чорт. Треба зробити.
Флер з незадоволеним виглядом обличчя подивилася на Мальтуса. Вона все чекала, що на сьогодні все, та він напевне захопився. Тільки він міг так глибоко зосередитися на справі, що не бачив нічого навкруги. Він навіть не помітив, як на деякий час залишився наодинці. Дівчина показала на двері та помахала долонею від себе вперед. Сама ж залишилася сидіти. Вона хотіла дорозібрати купу на сьогодні.
— Та почекай. Зараз буде вражаюча історія про Алію. А судячи з того, що Малік зайшов сяючи, то наша дівчинка дала жару, — уїдливо промовив Кларк.
— Ми з Алією тільки закінчили. Її вміння концентруватися вражає. Я ніколи не бачив, щоб людина пройшла всі стадії медитації з першого разу. Єдине, що мене тривожить, це її підсвідомість. Коли вона розривала останній шар думок – її пульс був надто високий. Алія нічого не пам’ятає. Гадаю, що самі думки вона не пам’ятає. Мені говорила тільки про образи. 
Тут зайшов Май. Він був з ледь помітним рум’янцем. Після медитації він встиг трохи попрацювати в бібліотеці. А далі завис на тренуванні і тільки закінчив.
— Це досить дивно, — прокоментував  сказане Маліком Май.
— Що саме з того, що я розповів?
— Та все. Ніхто на початку не може одразу перейти на такий рівень сприйняття. Хоча Алія може бути непередбачуваною в розвитку.
— Ну так. Вона ж обрана. Всесильна та могутня - Мері Сью. Бла, бла, бла.
— Кларку, не поспішай з висновками. Нам треба розібратися з цим. Мене більше хвилює, чи вплинула підсвідомість на її свідомість. Вона в себе? - спитав Мальтус.
— Так. Домовилися, що через годину її заберу.
— Не треба. Я сам за нею зайду. Ти йди готуйся до вечері. Завтра планую дати їй першу енергетичну вправу.
— Не зарано? Ми завтра збиралися продовжити з медитацією.
— Це не завадить. Медитуйте рано-вранці, а ми будемо тут працювати. Далі я займуся Алією, а ви - чим хочете. Післязавтра буде день без тренувань, медитацій та роботи. Час відпочити нам всім.
— Прийнято, - сказав Малік та вийшов з кімнати.
— А тим, хто не встиг втомитися?
— Можеш завтра весь день тренуватися до відмови тіла, Кларку. А післязавтра відпочивати, як я сказав. Не забувайте: це є більш рекомендацією, ніж наказом до дії. Ви можете займатися чим завгодно в свій вихідний. Та відпочинок має бути.
Мальтус прямував до виходу. За ним пішла Флер. Виходячи з кімнати, дівчина вхопила коханого за зап’ястя та подивилася йому у вічі. Це тривало кілька секунд. Мальтус згадав, що обіцяв цей вечір провести з нею.
— Дякую, люба, — ледь чутно промовив чоловік.
Він глянув услід Маліку. Той вже заходив до своєї кімнати. Наздоганяти його не було сенсу. Він би не встиг.
— Маю, ходімо зі мною. Я привітаю Алію, а ти спробуй виявити вплив підсвідомості. Розповіси завтра за роботою вранці, що виявиш.
Поки Май збирався з думками та прямував до Мальтуса, останній ледь чутно промовив:
— Вечерю я нам візьму. Ти як будеш готова - приходь. Не сиди довго за книгами.
Мальтус йшов по коридору мовчки поруч з Маєм. В його голові думки про Алію змінювали одна одну. З одного боку, він радів, бо результат дівчини його вразив, та з іншого - щось тут явно не те. І з цим їм доведеться розібратися.
Підійшовши до кімнати, Май постукав. Відчинилися двері і з`явилася Алія. Погляд у неї був вкрай здивованим.
— Напевне, ти чекала Маліка? Він готується до вечері. Я тебе до нього проведу, - сказав Май та простягнув дівчині руку.
— І я вітаю тебе, Аліє! Твій наставник встиг тебе похвалити. Тому завтра після обіду ми почнемо перше тренування з енергією.
— Ого, я в захваті! Дякую, Мальтусе!
— Ну все. Приємного Вам вечора! Мене чекають справи, - чоловік поспішно попрямував на кухню.
— Ти сьогодні - зірка! Нічого дивного не памʼятаєш?
— Малік майже те саме запитував. Нічого такого, просто тиша … і ще золотаві напівпрозорі кулі. Зараз згадала.
Май взяв дівчину за руку і повільно почав гладити її зовнішню сторону і продовжив говорити.
— Тобі треба розслабитись і спробувати пригадати, що там було. Це важливо, - він підійшов так близько, що аж відчув її серцебиття.
— Ні, нічого. Просто кулі, які були далеко та не підлітали близько. Ти надто хвилюєшся.
— Добре, вибач, що трохи надавив на тебе. Я хвилююся, бо ти досить молода душа, а вже випробування. Такого ніколи не було.
— Ти мені зараз легше не зробив. Хоча поруч з тобою я відчуваю спокій.
За хвилину в дверях поряд зʼявився Малік. Він явно виглядав свіжіше ніж після того, як вони помедитували. Від нього приємно пахло зрізаною ялинкою. Алія одразу згадала дім, коли раз на рік в центральному залі ставили це дерево і відмічали зміну року. Вона згадала маму, яка завжди була поруч і особливо опікувала її в ці моменти.
— Я помітив, що ти ще не за вечерею. Дозволь тебе вкрасти, — Малік простягнув їй руку. — Не хвилюйся, я про неї попіклуюся.
Май затримав погляд на декілька хвилин на хлопцеві. А потім відступив. Глянув на Алію, посміхнувся.
— Приємного вечора! - сказав він та пішов до себе.
Алія залишилася з Маліком наодинці. Їй стало трохи ніяково. У неї був  піднесений настрій після новин Мальтуса та зустрічі з Маєм. Дівчина вже встигла нафантазувати, як проведе час з ним, що й забула про домовленість. Тому після того як Май пішов, вона трохи розчарувалася.
— Боже, ти така гарна!
— Це просто чистий одяг. Він такий самий, як вдень. - сказала дівчина і поклала свою руку в його.
— Так справа не в ньому. У тебе м’які риси обличчя, гарна фігура. Це вкупі чарує, — Малік говорив це з щирістю, як і всім іншим жінкам, з якими він фліртував.
— Дякую. Я не часто чула такі приємні речі від чоловіків.
— Це дивно.
— Насправді, ні. Моє життя з п’яти років досить передбачуване. Я не мала часу на розваги і спілкування з хлопцями. Були тренера сорока-п’ятидесяти років. З ними було класно тренуватися, та не більше.
— Думаю, тобі з нами буде зовсім не цікаво. Але я зроблю все, щоб це було не так.
— Та ні. Все добре. Мені цікаво.
— Це поки що. З часом буде нудно. Нам не п’ятдесят, не сто і навіть не тисячу років. Наш досвід відображається в спілкуванні. Ходімо, за вечерею розкажу.
Малік обережно потягнув її руку до себе, даючи зрозуміти, що вони йдуть. Коли Алія вийшла з кімнати, хлопець відпустив руку та зачинив двері. Повернувшись в бік кухні, він побачив Кларка, що йшов назустріч. В думках він вже приміряв, як буде захищати дівчину від уїдливих коментарів близнюка. Коли вони порвінялися, Кларк промовив:
— Чув про твій успіх. Вітаю! — на цій фразі він зміряв поглядом дівчину з ніг до голови та продовжив. — Сподіваюся, що вдасться й побачити.
Поки Алія думала, що краще відповісти, він пройшов повз та майже доходив до кімнати.
— Дякую, — стоячи спиною до хлопця, промовила дівчина і почула, як зачиняються  двері кімнати.
— Вибач його. Він завжди такий бурчун.
— Ти про що? Він просто мене привітав. Хіба не ти говорив, що ви, старожили, трохи дивні?
— Це не зовсім те, про що я говорив, але добре, що ти не образилася.
Малік трохи себе стримав. Він вирішив не втручатися у відносини цих двох. Бо знав, що у брата вони різні з усіма. І хоча він той ще проноза, але відповідальний та добрий у потрібні моменти.
Вони дійшли до кухні. Вона була пустою та трохи пахла їжею. В Алії розгулявся апетит. Вона взяла з шафи вечерю та всілася за стіл. Поки компаньйон обирав, що він буде їсти, дівчина вирішила трохи порозпитувати його.
— Чому Май такий відсторонений і безпристрасний? Іноді здається, що йому нічого не потрібно в цьому світі. Він просто непохитний.
— Це особливість безсмертя, мабуть. Хоча я також довго живу, але пристрасті у мене вистачає. Чому ти за нього запитала? - поцікавився  Малік та сів навпроти неї.
— Ну, у нього руків’я, і він має бути поруч, щоб перемогти Ликола. А ще… - і дівчина замовкла
— Що? Продовжуй.
— Та нічого.
— Прошу, говори.
— Він не до кінця ним володіє.
— А!  Ти про це. Так. Є таке. Думаю, він скоро відновиться. Я якось розпитував про це Мальтуса, бо вони з Флер і Маєм найперші заснували Орден і знайшли нас. Відповідь в балансі. А як на мене, Май - найзбалансованіший тут. Тому не хвилюйся.
— Чому мене всі застерігали бути обережною з тобою? Як на мене, ти гарний друг.
Від цих слів хлопця аж смикнуло. Він відповів:
— Я не очікував, що будуть настільки відверті питання.
— Ти ж сам просив продовжувати.
— Він просто не вміє ділити почуття та роботу, — з такою фразою в кімнату зайшов Кларк. — Не хвилюйтесь, я вже йду.
Він дістав з шафи вечерю та вийшов.
— Що він мав на увазі, Маліку?
— Були раніше в мене такі випадки. Але зараз все в минулому. Ми тут і у нас є важлива ціль.
— Я тобі вірю, бо все-таки ти мій наставник. Я ж не думаю, що тебе б приставили до мене з поганою славою.
— А ти ще й мила, — посміхнувся Малік та згадав останню сутичку з Флер, яка його ледь не вбила, коли зрозуміла, що він намагається з нею фліртувати.
Вечерю вони доїдали в тиші. Алія прокручувала в собі відчуття після медитації. Їй подобалося воно. Така легкість. Вона з нетерпінням чекатиме завтрашнього дня. Крім цього, їй приємно, що всі помітили її результати. Вона недарма старалась. Закінчивши трапезу, вони прибрали за собою та вийшли в коридор.
— Я трохи хвилююся. З одного боку, в процесі медитації все було добре і вийшло краще, ніж я сподівалася, і ви всі помітили. Та чомусь мені нерадісно. Раз я вже обпеклася, коли тренувалася з Дублем.
— Не забивай собі голову зайвим. Немає сенсу витрачати сили на те, що ще не трапилося.
Малік взяв за руку Алію біля її кімнати, так щоб його долоня була внизу, а зверху була її білосніжна рука. Він відчував і її м’якість, і в той же час - грубість в деяких місцях. Це були сліди виснажливих тренувань.  Вона відчувала заспокійливий запах зрізаної ялини. Їй була приємна турбота, але вона все одно сприймала хлопця за друга. Їй було зручно мати людину, яка грала б за неї в цій підготовці.
— Дякую. Мені приємно, що ти в мене віриш. Солодких снів та до зустрічі вранці! — дівчина торкнулася своєю долонею руки Маліка, в якій лежала її рука, та посміхнулася.
— На добраніч! Завтра рано-вранці чекатиму тебе в медитаційній. Відсипайся. Завтра буде важкий день.
Малік сидів в себе в кімнаті. Згадував моменти цього дня. Він до кінця не міг зрозуміти, що його так приваблює в Алії. Але він розумів, що вона йому подобається більше, ніж усі попередні його дівчата. У двері постукали. Хлопець підвівся та жваво підійшов до дверей. Коли за ними побачив Кларка, сказав:
— А, це ти.
— Я теж радий тебе бачити. Приніс твоє улюблене какао. Можна?
Малік на хвилину завмер. Він явно не хотів вислуховувати нудні повчальні коментарі брата. Помітивши вагання брата, Кларк додав:
— Я не буду нічого коментувати стосовно Алії. І колкощів на тему, що вона тобі подобається, також не буде. Обіцяю.
— Вона мені не подобається.
— Добре. Не буде колкощів стосовно того, що вона тобі не подобається, — засміявся він та просунув какао брату.
— Пам’ятай, ти дав слово, — промовив другий та відійшов у бік, даючи пройти Кларку в середину.
— А в тебе приємно, — заходячи, сказав він.
          Кімната Маліка була виконана з ялини, меблі були обтягнуті чорною шкірою, а ліжко застелене темно-вишневим оксамитом. Біля дверей був розташований камін. В ньому повільно потріскували дрова, які розносили по кімнаті приємний запах печі.
— Найприємніші спогади пов'язані зі схожою атмосферою. То про що ти хотів поговорити? — запитав Малік.
Він сів на ліжко біля стіни, спершись на неї, та жестом запропонував Кларку присісти.
— Як у тебе справи?
— Як бачиш, все добре.
— Невже ти не хвилюєшся стосовно твого успіху в викладанні? Сьогодні явно щось пішло не так. І ти про це знаєш.
— Ти говорив, що не будеш запитувати про неї.
— А я і не про неї, а про тебе. Чи достатньо буде твоїх сил, щоб в потрібний момент все зупинити?
— Ти в мені сумніваєшся?
— В тобі - ніколи. Та ми в нових умовах, де все може піти далеко не за планом. І, якщо ми, п’ятеро, перевірені часом, то…
— Алія є загрозою.
— Я цього не казав. Просто будь відвертий з собою і бережи себе. Я, звісно, часто бачу все в більш сумному розвитку подій. Але завжди є світлий шлях.
— Ти ж знаєш, я - сама обачність. Все буде супер добре.
— А ти знаєш, що я вб’ю будь-кого, хто завдасть тобі шкоди?
— Цього не знадобиться.
— Приємного вечора. Не буду в тебе засиджуватися. На добраніч.
— На добраніч. Дякую, що зайшов.
Перші дні в капсулі пройшли досить неоднозначно. У будь- якому разі Орден зрушився з мертвої точки. Та чи можна вважати такий результат успішним? Попереду спітнілі часи удосконалень та слідування меті. Побачимо, що буде далі. 
*** (не удалять) Алія прокинулася наступного дня в піднесеному настрої. Вона завжди раділа, коли в неї щось виходило. А цього разу - так взагалі. Після провалу з Дублем вона відчувала, що зрушилася з мертвої точки. Сьогодні її чекав насичений день. Медитація з Маліком, енергетичні практики з Мальтусом. І ще вона надумала напроситися на тренування з Маєм. Думки, що вона проведе з ним час, ще більше поліпшували її настрій.
Ніжитися в ліжку не було коли, тому Алія прийняла душ, швидко зібралася та направилась на кухню. Там вона зустріла Мая на самоті. Він  виглядав врівноваженим та спокійним. Навіть занадто. Алія до зустрічі з ним не бачила ще настільки врівноважених людей.  Він спокійно сидів та пив свою вранішню каву, не звертаючи уваги на Алію, і просто дивився на стіл перед собою.
— Доброго ранку! Про що думаєш?
— Привіт! Я не думаю. Просто насолоджуюся кавою, - відповів Май і подивився Алії глибоко у вічі. — Ти сьогодні рано. Малік вже в медитаційній. Чекає на тебе.
— Ого! Так рано?
— Так. Він часто зранку медитує там. Тому, якщо хочеш, після сніданку можеш йти до нього.
— Маю, я тут подумала, якщо сьогодні так рано почнуться тренування, то може ввечері потренуємося з тобою?