Проблема, яку ніхто не хоче вирішувати

Цим ранком Етер сиділа у себе на ліжку вже зібрана і читала книгу. Не спала вона давно. І мала навіть змучений вигляд. Пройшло ще трохи часу перед тим, як Май все ж прокинувся. Він ще кілька хвилин лежав в ліжку з розплющеними очима. Після він відчув на собі важкий погляд, який відчайдушно його сверлив. Підвівши голову він помітив Етер, яка ненависно на нього дивилася. 
— Привіт! Ти чого не спиш? 
— Ти крутився в ліжку з третьої години так точно! Спати треба спокійно. А то і сам не відпочиваєш, і мені не даєш.
— То лягай раніше. 
— Забула в тебе спитати коли мені спати. 
— Буде колись день, коли ти не будеш бурчати а прокинишся в гарному настрої?
Етер демонстративно взяла книгу та продовжила читати. В неї самої відповіді на це питання не було. Для неї це звичайний настрій. Вона не сприймала його поганим. Бути чемною та привітною – такої звички в неї не було. Дівчина більше сприймала це як інструмент, який допомагав їй відібрати підходящих для спілкування людей. І спілкуватися в буркотливому тоні було для неї менш енергозатратним. 
Май пішов до ванної кімнати і через деякий час вийшов звідти з зубною щіткою і зав’язаним рушником на поясі. Він чистив зуби та зупинився в дверному отворі. В цей момент Етер повернулася в його сторону. Мокре біляве волосся кучерявилося в нього на голові. Деякі пасма стирчали в різні боки. Виразні риси обличчя чарували. Краплі води стікали по його оголеному тілу. Він мав гарну статуру та міцні м’язи. Май уважно спостерігав за поглядом дівчини. Та сиділа привідкривши рот, а погляд поступово вимірював його з голови до ніг. Коли Етер все ж подивилася хлопцеві у вічі то крикнула: 
— Ану одягнися, безсоромний! — дівчина не втрималася та пожбурила в нього книгою. 
Май вправно впіймав книгу та почав її роздивлятися. 
— Я просто хотів запитати, що ти вирішила стосовно початку тренувань. А ти одразу кидаєшся. Про що книга? — спитав він та почав її роздивлятися. 
Етер встала з ліжка та кинулася до нього. 
— Віддай! Ти що маленький? 
Але він не поспішав її повертати. На обкладинці були зображені чоловік та жінка. Приємної зовнішності. В цей момент Етер стрибала намагаючись дістати книгу. Але спроби були марними. 
— Що це за помітка? — він вказав на значок вісімнадцять плюс. 
В цей момент Етер вхопила його за лікоть та щосили потягнула вниз відбираючи книгу. 
— О, ти торкнулася мене. Можна вважати що крига почала танути? 
— Відвали та одягнися! — дівчина щосили штовхнула його в груди та гримнула дверима ванни. 
Її злості не було краю. “Що цей полупокер собі дозволяє? Нехай тільки вийде я його спопелю. Порубаю на фарш та піду удобрювати дерева в сад!” Сам Май виходити не поспішав. Пройшло пів години перед тим, як він повернувся до спальні. Етер накинулась на нього з кулаками. Він же вправно ухилявся та тікав, не даючи ні вдарити, ні торкнутися себе. Етер бігала за ним по всій кімнаті. 
— Я тебе недооцінив. Я думав ти стомишся швидше!
— Я з тебе всі кишки випущу! Бач, що набумав. Я навчу тебе манерам! Негоже перед дівчиною тілом хизуватися. 
— Це ми ще побачимо. —  сказав та продовжив вправно ухилятися від Етер.
Через мить май опинився з Етер посеред їх ліжок. Позаду нього був його матрац-ліжко. Дівчина прямо дивилася йому у вічі. За цей час поки вона за ним гналася вона встигла схопити в руку пляшку води. Вона сильно шпурнула її в стіну. Май вимушений був повернутися на звук. Етер поставила йому під ніжку та штовхнула на матрац. Його здивуванню не було краю.
— Якщо ти ще раз утнеш хоч щось подібне, я тебе власноруч задушу уві сні! Спиш ти цупко повір мені. — скрізь зуби грозилась дівчина. 
— І лишишся тут. 
— Не на довго. Твоя смерть відчинить мені двері кімнати. 
Май від цих подій відчував піднесення. Давно він так не веселився. Етер явно з задоволенням його розглядала і за цим було цікаво спостерігати. А ще вона була спритною та як виявилося могла щось утнути несподіване. Май явно не очікував, що вона додумається до трюку відволікання уваги. Після він зловив себе на думці, що – може вивести Етер з себе так само, як і вона його. Хоча метод ризиковий і навряд чи він буде це колись повторювати.
— Вибач! Я хотів тебе трохи позлити, та не думав, що все настільки далеко зайде. 
— Ти довбень! 
— Мені не подобається, що ти мене періодично ігноруєш. 
— Буває. 
— Тренування почнемо завтра. У мене є кілька ідей стосовно цього. 
— Я гадала, що перед цим мають бути якісь заміри фізичної подготовки.
— Ну ми це зробили кілька хвилин тому. Це все значно красномовніше ніж якісь виміри. Ти явно мене хотіла вбити. Думаю ще хочеш, та я це виправлю. Не викластися тобі в такій ситуації на повну не вийшло б. 
В цей момент у Етер гучно забурчало в животі. Вона не їла майже з третьої ранку. Організм вже давно прокинувся і просив їжі. Май підвівся став перед нею в притул. Дівчина відчувала його приємний запах та тепло тіла. Вона явно не збиралася його так швидко прощати. 
— Ходімо їсти злючка. Вимотав я тебе. 
Етер йшла на сніданок без настрою. Це не найкращий ранок в її житті. Окрім того, що вона не любила супер правильних та ідеальних людей, ще вона ненавиділа зухвалих чоловіків які хизувалися своєю красою та намагалися її використати на свою користь. Більше того, вона взагалі не розуміла для чого вранці був цей концерт. Може в Мая їде дах? З того моменту як вона посилилася в його кімнаті спати він явно став гірше. Питати про стан Мая у Флер не мало сенсу. Вона якби і хотіла то не змогла сказати. Все що вона могла це показувати відношення до чогось своєю реакцією.
На кухні тривав сніданок. Мальтус, Флер, Кларк та Алія сиділи за столом та вели невимушену, спокійну бесіду. Кларк сидів навпроти дверей і ще здалеку побачив Мая в гарному настрої. Він давно не був таким веселим. Навіть здавався трохи збудженим. Май на кухню увійшов перши і одразу за ним показалась Етер. Її настрій був не просто відсутнім, по її обличчю здавалося, що навкруг неї повітря було густим та було важко дихати, а уявні хмари над її головою були майже чорного кольору. Один не вірний крок і дівчина рознесе все вщент. Кларка це не зупинило і він мовив:
— Милий, Маю, чим ти таким пробудив злісного демона всередині Етер? Вона і раніше була не дуже привітною, а зараз здається вона власноруч повідкручує нам голови.
Етер зібрала всю злість і зиркнула у вічі Кларку. Той майже одразу затих. Він не очікував, що його вона зможе налякати, але Етер це вдалося. Далі дівчина перевела погляд на Флер і Мальтуса і ледь помітно кивнула головою в знак привітності до них.
— Це я запропонував періодично Етер тренувати і зранку трохи перестарася з методикою вивівши її з себе. — відповів Май.
Дівчина напружила пальці руки та ледь помітно ткнула ними хлопцю в ребра.
— Дитячий садок. — невдоволено прокоментувала Алія. — У тебе і без цього купа задач. Прийде час і нам знадобляться всі твої сили. Ти не зможеш вбити зло звичайними стрілами, а з твоїми, наскільки мені відомо є проблеми.
— Не хвилюйся. Все не настільки безнадійно, як звучать твої слова. Краще слідкуй за собою! — огризнувася за Мая Кларк.
— До речі стосовно цього. — підключився Мальтус. — Алія останніми днями робить досить впевнені кроки в тренуваннях. Тому сьогодні пропоную зайнятися руків’ями. Як раз і розвините свої навички з енергією ще більше.
Далі сніданок пройшов в тиші. Май час від час споглядав на Етер. Вона завжди реагувала в своєму стилі на все. Та зараз вона все ж його хвилювала своїм мовчанням. Ще дівчина майже нічого не їла та взяла каву з молоком, яку вона ніколи не пила відтоді як з’явилася тут. З таким настроєм успіху в тренуванні годі й чекати. Треба було щось вигадати, але попереду тренування з Алією. Вона останнім часом робила блискавичні успіхи, хоча і здавалося, що та почала більше втомлюватися. Він же скидав це на недостатність досвіду. З часом все має стабілізуватися.
— То якщо сьогодні буде тренування на руків’ях то зустрінемось, Має, після медитацій в тренувальній кімнаті.  — повідомила Алія та пішла на ранкову медитацію. Там вона планувала і підготуватися до зустрічі. — Не хочеш зі мною?
— Мені Май потрібен. — перебив Кларк. — У мене є деякі ідеї по пошуку Маліка. Треба твоя допомога, Має.
— Так. Без проблем. Ходімо, Етер. Впевнений, що Мальтус з Флер мають свої справи.  — сказав Май будучи вже біля виходу.
Етер сиділа все так само спиною і ніяк не реагувала. Здавалося, що вона ігноруванням проклинала його. Він підійшов до неї зі спини та поклав руку на плече.
— Я чекаю на тебе. — промовив він.
Дівчина прибрала його руку з плеча. Та нічого не сказала у відповідь.
— Май, я побуду тут ще. Приєднаюся до Вас пізніше. Ти можеш йти. Не хвилюйся все буде добре. — сказав Мальтус.
Май кивнув та попрямував до виходу. Тепер він був впевнений на сто відсотків, що треба буде щось вигадати щоб пробити стіну Етер. Коли Флер, Етер та Мальтус залишилися наодинці настій дівчини був не такий вже й жахливий.  Етер навіть засумувала. Невже Кларк, Май та Алія відчували схожі відчуття, коли вона відпускала свої в’їдливі коментарі. Вони ж їм не подобаються так само як і вранішня витівка сусіда. Як би там не було але палицю він перегнув.
— Етер, час розслабитися. Ми самі. — мовив Мальтус та глянув на Флер – та кивнула.
— Якщо нас ніхто не слухає біля дверей.
— Не хвилюйся. Ми на самоті. Гострий слух Флер почув би будь кого поруч. Ми самі. Явно Май щось утнув вранці. Я хочу знати що саме у Вас відбулося.
— Цей хвойдник напів оголеним вивалився з ванної, відібрав у мене книгу та….
— Напів оголеним, це як?
— Укутавшись в рушник. Прикриваючи лиш причинне місце. Так ясно?
— Ого. Це на нього не схоже. А як він відібрав книгу?
— Я пожбурила її в нього.
— То ти сама йому її віддала.
Етер замовкла. Дійсно ситуація була дивною:
— Зараз, зі сторони, це більше було схоже на дитячий садок. Май його спровокував, а я дурепа підхопила. Чим довше я тут, тим більше розумію, що хожу по розпеченому вугіллі.
— Як і Май з тобою. І, якщо відверто то не тільки він. Та менше з тим. Після того, як Флер без розбору влетіла в бібліотеку в твій перший день тут та врятувала тебе – я тобі довіряю. І не знаю збіг це чи ні, але я вважаю, що завдяки тобі ми поступово почали просуватися до виконання своєї основної цілі. Щось я захопився.
— Та ні. Продовжуйте. Я люблю коли мене хвалять.
— Краще повернемося до Мая. Він не завжди був таким. А зараз я бачу в ньому позитивні зміни.
— Що за маячня? Про які позитивні зміни ви говорите? З якого дива ходити топлес перед незнайомою дівчиною це позитив?
— Просто він… — сказав та зупинився зітхаючи Мальтус. — Є речі які я не маю права тобі повідомити. Скажу одне. Коли ми з маєм зустрілися він був морально розбитим. І знадобилася купа зусиль щоб зібрати його по частинам. Саме тоді він поступово почав практикуватись з духовною рівновагою. З часом його ніщо не могло вивести з себе. Настільки врівноважених людей я ніколи не бачив. пройшов ще час і ми помітили що це йому заважає. Відсутність емоцій вплинула на його можливості не найкращим чином. Розповісти більше я тобі на жаль не можу. Ви притираєтесь один до одного. Щупаєте межі дозволеного. Спробуй все ж потоваришувати з ним. У відповідний момент він зробить все можливе щоб тебе захистити.
— По перше, захищати він мене буде через те, що є Ви. Товаришувати з ним мені немає сенсу.
— Чого ти боїшся?
— Ви перебільшуєте свій рівень спостереження. Як щодо відвідин бібліотеки?
Флер розсміялася та глянула на Мальтуса. Той також посміхнувся та мовив:
— Так, тобі не здалося, Етер дійсно майстерно та “непомітно” змінює тему. Дивачка. Ходімо.
— Якщо я роблю щось незвичне для Вас – це не значить, що я дивачка. Для мене це звична річ.
Май з Алією тренувалися з руків’ям. За цим було цікаво спостерігати. Щоб тренувати дівчину, Май свій звичайний лук переробив на меча. Ним було складно відбивати удари сокири, але значно краще ніж це робити луком. За весь спаринг у Алії навіть вийшло пустити кілька разів світлу енергію зі своєї зброї. та через деякий час дівчина все ж відверто почала програвати Маю.
— Що з тобою? — запитав Май зупиняючи бій. — Мені здалося, чи ти сильно втомилася?
— Трохи є.
— Та ні, люба, це не трохи. Так не має бути під час володіння енергетичною зброєю.
— “Люба” за стільки років... — насміхалася Алія.
— Це не жарти. — він підійшов до неї в притул та взяв зап’ястя. — Твій пульс. він занадто низький. Візьми перерву! Я проведу тебе посидіти. Як твої медитації? Ти маєш тримати внутрішні енергії впорядку. Це дозволить вправно володіти руків’ям і при цьому не втрачати внутрішню енергію. Нажаль поки нікому з тобою займатися.
— А мені і не треба. Я сама впораюся.
— Та я й бачу.
— Звідки це в тобі взялося? Менше спілкуйся з Етер. А то вона надто погано на тебе впливає. Відправ її до Флер.
— Я сам вирішу що і коли мені робити. Ходімо.
Май взяв Алію за талію та підтримуючи провів сісти. Розмістившись на лавці Алія вхопила його за руку, коли той повертався до Кларка, щоб продовжити тренування.
— Кинь її на Флер. Через неї у нас зник Малік! А ти продовжуєш з нею няньчитися.
— Припини! Ти переходиш межу.
— Це ти не хочеш визнавати правду.
— Як на мене, ти занадто одержима питаннями, які тебе не стосуються.
— Я витратила купу свого життя, щоб якась відьма його знищила?
— Алія! — Май підійшов впритул, дивлячись прямо у вічі, взяв її обома руками за голову та приблизився до неї, що міг розгледіти пори на обличчі. — Відпочинь та прийди до тями. Я обіцяю тобі: Етер не заподіє лиха ні тобі, ні ордену.
— Ти вб’єш її заради мене якщо знадобиться?
— Тільки заради ордену.
Алія взяла обидва його зап’ястя, та підштовхнула. Це не те, що вона хотіла почути від нього. Дивлячись йому в спину, коли він повертався назад, Алія згадувала слова Маліка перед зникненням. Їй здавалося, що якщо вона буде на рівні з Маєм, то той зверне увагу на неї не просто як на члена ордену. Та цього не відбулося. Злість та відчай хвилею прокотилися по її тілу. Коли одна ціль так близько, а інша невимовно далеко. Невже вона ніколи не буде коханою Мая? Може час з цим змиритися? Посидівши ще трохи Алія пішла відпочити до себе.
— Ти сьогодні в ударі? Невже це Етер так на тебе впливає?
— Нічого поганого не бачу.
— Май, відверто я був вражений сьогоднішнім тренуванням. Ти раніше говорив, що потрохи в тебе виходиь повертати зниклі навички. Та сьогодні – це щось. Я давно тебе не бачив в такій формі. Побільше зли дияволку. і результату буде більше.
— Насправді я не в захваті від ситуації, що трапилася вранці.
— Не зрозумів. Зазвичай ти ходиш хмурим, а Етер тебе вибішує. І радіє з цього. Не бачу нічого поганого, якщо все зміниться навпаки. В кінці кінців вона полонянка.
— Полонянкам не пропонують вибір лишитися чи піти. — заперечив Май. — Та все ж, зранку, я відверто переборщив. Мені навіть соромно за свою поведінку. Не знаю що на мене найшло.
— Що там такого могло трапитися? Ти ж не ходив перед нею голяка трусячи своїми принадами.
Май мовчки дивився у вічі Кларку, даючи зрозуміти, що в його словах є доля істини.
— Та ні. Ти не міг. Скільки тебе пам’ятаю, би завжди був білим, пухнастим та непохитним в своїх судженнях. Досить жартів!
— Я війшов з душу просто обмотавшись рушником тримаючи в роті щітку.
— Нууу… Ти ж не вийшов голяка. Так що не кипішуй.
— Вона ледь мене не вбила. Вона розумніша та хитріша ніж я думав. І спритна.
— Ти її бачив? Яка там спритність. Не надавай їй характеристик, яких в ній немає.
— Я не буду тебе переконувати. Менше з тим. Я маю до тебе прохання. Попроси її зі мною поговорити.
— Що? Ти з глузду з'їхав? Я? Ні в якому разі. За кого вона себе має? Постійно знущається з нас. Тут прилетіла відповідь, так ти вже просиш через мене поговорити з тобою. Я нічого не путаю?
— Ти все вірно зрозумів.
— Ти вдарився?
— Слухай. Це дійсно звучить не дуже.
— Як маячня ти хотів сказати?
— Може і так. Та ти сам бачив як я прогресую. І наразі я хочу розібратися з цим так само сильно як і повернути Маліка назад.
— Чому ти так впевнений, що моя розмова з Етер допоможе тобі?
— Етер тебе поважає та не боїться. Хоча ти і хотів її вбити. Вона вважає, що ти говориш все, що думаєш і, відповідно, нічого не приховуєш.
— Чому ти не хочеш почекати поки вона заспокоїться і поговорить з тобою?
— Як би Етер не намагалася бути грозною. Все одно вона дівчина. І коли вона говорить, то все ясно і зрозуміло. Та коли мовчить… Бог зна що вона встигне собі надумати або чого гірше вирішити зробити?
Кларк стояв дуже здивований.
— Твої аргументи звучать і логічно, і не дуже.
— Я не хочу її втратити. Вірніше її…
— Та не пояснюй. — Перебив Мая Кларк. — В мене є ідеї як їй все донести. Запитаю в останнє, ти точно цього хочеш?
— Так!
Непомітно день добігав кінця. Етер весь день провела в бібліотеці. Добре що Мальтус з Флер були поряд і дозволили сьогодні майже не контактувати з Маєм. Хоча той і намагався з нею поговорити кілька разів.
Етер сиділа спиною до дверей, коли в кімнату зайшов Кларк. Він був налаштований рішуче, але розмова мала бути конфіденційною. Хлопець підійшов до Етер збоку та поставив поруч їй воду.
— Треба поговорити.
— Ти вирішив мене отруїти?
— Ні. Флер, залиш нас будь ласка на кілька хвилин. — мовив Кларк.
— Стій, не йди будь ласка! — хвилювалася Етер.
Флер оцінила ситуацію, рішучий погляд Кларка. З одного боку він жадав смерті Етер, та дівчина лишилася тут даючи шанс на повернення Маліка. Не схоже, що він хоче її вбити. Дівчині хотілося залишитися та все ж її інтуїція говорила інше. Флер підвелася та підійшла до Етер. Вона обперлася на стіл та поклала руку на її плече, даючи зрозуміти, що вона буде поруч та все буде добре.
— Дякую, Флер.
Вона глянула на Кларка та підмигнула. Самій Етер ця ситуація не сподобалася зовсім. Їй звичніше було бачити, що Кларк хоче прибити її або тримається відсторонено. Коли Флер все ж вийшла, хлопець почав:
— Впевнений, що вона всеж може нас почути. Аде мені так буде простіше… Я прийшов миритися.
— А ми і не сварилися. Ти наче хотів моєї смерті.
— Не без цього. Але Май…
— Так ось звідки вітер віє. — перебила його Етер. — Не турбуйся. Я все для себе вирішила. Я не буду звідси йти, та продовжувати спілкування з Маєм не буду.
— Як Май і казав.
— Вибач? — незрозуміла Етер.
— Він передбачав, що ти на вигадуєш собі чогось і приймеш ультимативне рішення.
Кларк підійшов до Етер та сів перед нею на стіл. Дівчина відкинулася на стільці та скрестила руки та ноги перед собою. Яке діло Маю до її рішень?
— Навіщо ти хотіла зі мною потоваришувати? Тільки відверто.
— Тобі здається!
— А що то за трюк з водою та закусками? Ще й Флер підмовила. І ще кілька разів ти намагалася мені підсунути воду чи смаколики.
— А що толку? Все одно не подіяло.
— В інших умовах подіяло б. То що до мого питання? Чому?
— У нас на Землі є приказка: тримай друзів ближче та ворогів ще ближче.
— Хіба після невдалої вистави вранці, Май не став тобі ворогом?
Етер на мить підняла брови до гори. В словах Кларка була правда. Хоча і неприємна. Сьогодні вона відчула свою беззахисність та вразливість. Їй хоч і вдалося хитрістю взяти верх, та її сил не вистачило щоб чинити опір довго.  Вона поклала руки на бильця.
— Як не крути, ми всі в одному човні. Май вже пропонував тобі тренування та підготовку. Я також пропоную її тобі зі своєї сторони.
У Етер відняло мову. Вона сиділа витріщившись на хлопця.
— Якщо це допоможе вивчити ворога ближче, я тобі допоможу. І собі також.
— Але щоб потоваришувати з ним тобі доведеться поговорити зі мною. — підхопив, заходячи до кімнати, Май. — Поки всі займаються своїми стравами і тренувальна кімната вільна хочу тобі щось показати. Ти цікавилася чому я не хочу щоб ти жила з Флер. Я готовий поділитися з тобою дечим важливим.
— Я не збираюся зараз з тобою товаришувати і що небудь з’ясовувати. Я вирішила переїхати до Флер. Але шанс мене переконати в зворотному я тобі дам. І за це Кларк буде мене тренуватию
— Я згоден! — швидко відповів Май.
— А я ні! Що за дурня? Ми таке не обговорювали. І чому ти так швидко згодився? Вона ж з тебе мотузки в’є! — запротестував Кларк.
Етер сиділа на стільці впевнена як ніколи. Лисичий погляд наче ще більше провокував Кларка. Видно що вона наче дражнилася з ним. ВІн дивувався як швидко вона вміла з захисту перейти в напад. Явно дівчина була не проста. Вона протянула Кларку, який все так само сидів на столі перед нею, але вже обурений, праву руку і мовила:
— То приймаєш пропозицію?
Кларк насупився і хотів сказати чергову в’їдливу фразу. Якщо їм все ж треба буде разом тренуватися, то цю змію він явно довго не витримає. І як її терпить Флер та Мальтус? Хлопець глянув на Мая і отримав грубий пронизливий погляд. Це було нагадування, що Кларк обіцяв допомогти Маю.
— Згоден. — відповів Кларк та замість того щоб пожати Етер руку – він її відштовхнув в сторону.
— Ну супер. Я вся твоя, Маю! Готова слухати та вникати. — мовила Етер та стрімко підвелася.
На мить вона опинилася перед Кларком. Стояла вона достатньо близько щоб він відчув запах ванілі та кориці пов’язаних молоком. Дівчина довго не зволікала і одразу пішла повз мая до кімнати тренувань. Кларк сидів на місці та ще відував уже ледь вловимий запах кориці та ванілі. Не може бути, що така дияволка так приємно та пахне. Хлопець дивився вслід Маю, який пішов одразу за Етер, та думав чи варто йти взагалі за ними. Тут в його пам’яті спливло те, як на нього дивилася дівчина та її кпини.
— О ні, ні! Сьогодні досить. — на самоті промовив Кларк.
Етер зайшла до тренувальної кімнати першою. Дівчина не знала чого очікувати від Мая. Він так швидко згодився на його провокацію, що було навіть трохи лячно. Вони розмістилися посередині кімнати один перед одним. Май взяв зап’ястя Етер та підняв її руку долонею до гори. Іншою рукою хлопець зняв зі свого поясу руків’я та поклав на долоню дівчині. Руків’я ніяк не відреагувало на цю дію.
— І що я маю з цим зробити? Наче в перший день ти ледь не вбив мене ним. — мовила дівчина та почала роздивлятися, тримаючи руків'я вертикально.
— Саме так. Насправді в той перший день, щось сталося.
Етер відволіклась від зброї та подивилася на хлопця. Це не вписувалося в правильну картинку яку вона собі намалювала в образі Мая.
— Це я обговорював тільки з Кларком і то, лише через те, що він вміє винести мозок.
— Як це має мене переконати лишитися жити з тобою?
— Я тобі дещо покажу. Довірся мені.
Май обійшов Етер та став з права від неї. Він обережно взяв руків’я знизу. Етер спробувала його відпустити, та Май завадив їй іншою рукою.
— Не поспішай. Тримай цупко. Уяви, що ти хочеш вистрілити з лука.
Він став за нею притулившись. Іншою рукою він взяв зап’ястя вільної руки та потягнувся до тятиви. Далі спритно взяв руку Етер в свою долоню і керував її пальцями.
— Тобі не здається, що ти прифігів?
Етер відчувала його дихання на своїй шиї. Він був так близько. Дівчина згадала вранішню сцену і почала пручатися і спробувала вирватися.
— Трохи є. Та ти сама хотіла знати чому я тебе не пускаю від себе. То стій і не пручайся — шепотів на вухо Май. — Я нічого протизаконного не роблю. Хібащо…
Тут він своїми пальцями натягнув тятиву і стріла проявилася. Вона потрохи почала замальовуватися блакитним кольором і за секунду вп’ялася вже в ціль перед ними. У Етер від несподіванки трохи підкосилися ноги і вона сперлася на широкі груди хлопця. А той підхопив її під лікті. Він не став нічого коментувати. Маєві була приємна така близькість. Навіть пришла в голову думка, що попри кепський характер Етер, вона перша за багато років з ким йому хотілося бути близьким.
— Що за маячня? — здивувався від своїх думок Май.
— Це я в тебе хочу запитати? З чого цей концерт має мене переконати, щоб я лишилася поруч. Невже вранішня ситуація не показала тобі, що мене такими дешевими трюками не спокусити? — вириваючись з його рук мовила Етер
Дівчина повернулася до нього обличчям та відштовхнула його. Вперше вона відчула його повну силу. Незрівнянну глибину та потік всередині. Було відчуття, що енергія в ньому бушувала. Він міг звернути світи та підкорити галактики. Їй він вже не здавався просто гарненьким білявчиком до нудоти правильним.
— Тепер час пояснити. — сказав Май та сів прямо на підлогу перед Етер. — Сідай. Розмова може затягнутися.
Етер сіла навпроти.
— Живучи так довго у всесвіті, я не знаю коли це саме розпочалося, але в один момент я відчув, що мої сили стали слабкими. Тоді йшла запекла бородьба з одним з сильних послідовників Ликола. Йому вдалося якось заволодіти думками близької для мене людини та спробувати з’єднати нас близнюковим полум’ям. В той час, щоб повернути контроль я почав багато медитувати та урівноважувати енергії в собі. Це допомогло. Ми отримали перемогу в битві, але не в війні. Пройшов ще якийсь час і я настільки став сконцентрованим та урівноваженим, що сила наче стояла на запобіжнику. Що тільки не робив, щоб повернути все назад. Постійні практики, прохання Кларка про провокації на різні теми, але безрезультатно. Зрештою я міг тільки проявити зброю, та робити стріли та метати енергію не міг.
— Але в перший день ти ледь мене не вбив прозорою стрілою! — заперечила Етер.
— В цьому і питання. Я не до кінця впевнений що саме на мене вплинуло, те що Малік зник, чи те, що ти поряд. Хоча пройшло небагато часу коли ти живеш в мене, та я встиг частково повернути свої сили. Наразі цього не достатньо щоб вбити Ликола та це позитивне зрушення. Знаю, що прошу неможливе та можеш будь ласка тренуватися зі мною? В мене є певна теорія. Та треба її перевірити на практиці.
— То хочеш зробити мене піддослідною мишею? — невдоволено запитала Етер та склала руки перед собою навхрест.
— Більше інструментом. А піддослідний тут я. — засміявшись відповів Май. — Якщо тобі буде простіше, то можеш переїхати до Флер, але тоді ти точно будеш зі мною практикуватися.
— Що за ультимативні замашки?
— Називай як хочеш. Це і тебе частково стосується. Ми не знаємо коли, та малік повернеться. І коли це станеться нам знадобляться всі сили що маються.
— Тепер залякуєш. Тобі варто поменьше зі мною спілкуватися!
— Погралися і досить. — Май став серйозним.
Він нахилився вперед очікуючи відповіді Етер. Незручна пауза повисла в повітрі.
— Мені йти збирати твої речі для переїзду, Етер?
— Ні. Я тобі допоможу.
Май закрив очі та задоволено посміхнувся. Він і не очікував, та йому вдалося. Етер так хотілося йому сказати, що його вистава ні на що не впливала взагалі. Насправді, з неба на землю її повернув Мальтус. Він вірно сказав. Треба притиратися один до одного. Від цього білявчика, в тому числі, залежить її життя. А враховуючи, що характер мій явно не подарунок, то він страждає не менше мене. Та зараз найкращим рішенням буде змовчати. Але буде в рукаві уїдливий козир, на той момент коли він її вибісить.
— Чого розсівся? Посмішку прибрав! Час відпочивати. Ми йдемо. Але через бібліотеку.
— Чому ти все псуєш?
— Не псую, а надаю емоційного забарвлення спілкуванню.
— А приємне забарвлення емоційності тобі в мозок не закладали? — запитав Май тикаючи пальцем Етер в лоба.
— Руку! — сказала дівчина та різко відштовхнула тильною стороною своєї руки руку Мая.
Май здивувався коли відчув, що бурчання Етер здаються йому рідними. Він швидко відігнав ці думки. Етер скоро покине їх, тому немає необхідності з нею якось зближуватися.
Май та Етер прямували в кімнату відпочивати, коли в коридорі з'явилася Алія. Вона мала змучений вигляд. Дівчина вийшла зі своєї кімнати та прямувала на кухню. Здавалася досить знесилена та сумна.
— По тобі неначе танк проїхався. — прокоментувала Етер.
— Алія, що трапилося? Ти останнім часом занадто стомлена. Я розумію, що енергетичні тренування важкі. Та так не має бути.
— Зі мною все добре. Не перебільшуй. Просто треба більше відпочити. Йдіть куди йшли. — Алія з явною відразою на обличчі попрямувала повз них на кухню.
Вона хотіла випити тонізуючого напою, який Май пропонував їй в перший день. Зараз дуже багато часу пройшло з того моменту і багато змінилося. Випиваючи його вона наче відчувала себе тою наївною дівчиною готовою на всі звершення. Останні дні ностальгія все частіше заволодівала нею. Наче тілу та душі хотілося відкотитися назад в ті часи. Вина за зникнення Маліка здавалося давила на неї сильніше. Наче в якийсь момент вона звернула не туди. Але коли саме трапився той момент?
Силячи на кухні Алія намагалася відігнати від себе нав’язливі думки. В ній наче боролися двоє. Одна така правильна, чиста і часто не впевнена в собі. Яка завжди хоче прикопатися до самої себе. Знайти не ідеальність і корити себе за це. І інша вона. Та ким вона є зараз. Сильніша, хитріша, войовнича. Та, що здатна без розбору вирізати всю нечисту силу в світі. Саме ця, друга давала їй силу та енергію вправлятися з руків’ям. Хоча Алія і виснажувалася занадто сильно. Їй варто визначитися. Ще деякий час дівчина просиділа на кухні.
Вечір в кімнаті Мая був спокійним. Етер трохи почитала книгу та згодом мостилася спати.
— Тобі ще пару розділів лишилося. З чого так рано лягаєш спати? Це ж тобі на один зуб.
— Ну якби дехто не вовтузився з третьої ночі і дав поспати, то я б все дочитала.
— Не вигадуй! Я сплю спокійно.
— Якщо ти спиш цупко і не просинаєшся, то це не значить спокійний сон. Якщо сьогодні це повториться. Їй богу придушу подушкою.
— Навіщо душити. Просто розбуди. Та я впевнений то тобі щось наснилося.
— Значить так, я забороняю тобі засинати поки я не засну! Я хоч трохи відпочину.
— А давай я тобі дочитаю книгу а ти як раз заснеш?
— Не вздумай чипати книги. Я тобі забороняю. Бери свої!
— Що там такого ти читаєш?
— Не твоє діло. На добраніч.
— Солодких снів!
Етер накрилася ковдрою та роздратовано зітхнула. Сьогодні вона була стомлена. Пройшло ще трохи часу і вона заснула. Май сидів у себе на ліжку та спостерігав за нею. Здавалося дівчина дихала повільніше. Певно заснула.
— Етер, ти спиш?
Відповіді не послідувало. Хлопець підійшов до ліжка та обережно зняв ковдру з голови.
— Задихнешся ж. —прошепотів хлопець.
Він ніколи не бачив сплячу Етер так близько. Дівчина спала з легка привідкритим ротом. І здавалася неймовірно милою. М’які, приємні риси обличчя.  Чому ця дияволка не може бути такою вдень? Зараз ніяких закочування очей, хмурих брів, цинічного погляду. На мить йому хотілося погладити Етер по голові. Але уява намалювала розлучену дівчину яка готова зламати руку і запхати її йому куди подалі і бажання пропало різко.
Май повернувся до себе в ліжко і спробував пригадати свої відчуття уві сні. З чого б це йому було ворочатися та не давати спати Етер. Подумавши деякий час – в голову так нічого й не прийшло. Він почував себе добре. В принципі як завжди. Згодом Май заснув на деякий час запанувала тиша.
Етер крізь сон почула тяжке дихання та ворочання. Відкривши очі, вона чітко чула, що це було знизу. Дівчина сіла в своєму ліжку. Перед нею на своєму ліжку ворочався Май. “І це він буде мене запевняти, що смить спокійно? “ – подумала про себе Етер.
— Май! май! Прокинься! — крикнула Етер та результату не було. — Агов! Ти чуєш мене?
Етер закипала від люті. Більше всього вона ненавиділа коли її будять посеред ночі. В неї від цього дуже боліла голова. А іноді навіть нудило.
— Я тебе зараз стукну! Ти в мене проснешся! — гаркнула Етер та кинулася до нього.
Дівчина взяла Мая за плечі та почала його трусити. Але він не прокидався. Етер постукала його по щоці. На мить вона затримала руку на його обличчі. Після вона поклада долоню на лоба. Він палав. В нього була лихорадка. Етер спробувала відчинити двері щоб когось покликати – це було марно. Вона спробувала ще раз привести до тями Мая. Результату не було. Дівчина взяла невеликий рушник та змочила його крижаною водою, після покалала його на лоба. Вона сіла з лівого боку біля Мая. Поклала руку на серце хлопцю та потрохи почала стукати нею. Вона намагалася повторити ритм його серця. Було видно, що йому ясно сниться кошмар від якого він не може прокинутися.
— Якого дідька? — бубоніла Етер. — Чого тобі не спиться спокійно? Чого це я маю з тобою нанчиться? Не маленький вже. Як розходжувати напів голяка по кімнаті так ми можемо. Так би і придушила.
Дівчина знову змочила рушника і взяла ще один щоб витерти трохи шию та груди. Сон Мая вроді став трохи спокійніший.
— Малум, малум. — ледь чутно шепотів він та повертав головою то вліво, то вправо.
Етер підвела вухо до його обличчя щоб краще почути про що він каже.
— Май, Май! Прокидайся! — спробувала ще раз розбудити хлопця Етер.
Через пару годин жар спав. Сон все так лишався не спокійним, та Етер відчула сильну втому. Зараз їй нічого б не завадило в тому щоб виспатися. Повернувши рушники назад, вона вкрила його ковдрою та пішла до себе.
Май наступного дня прокинувся пізніше звичайного. Волосся на голові було скуйовджено. Воно зібралося в бурульки та встигло висохнути. Видно йому було спекотно вночі.
— Етер, ти прокидаєшся? — обережно запитав Май.
Відповіді не було – вона спала досить міцно. Він підійшов до її ліжка та поправив ковдру. Якийсь час Май провів у ванній кімнаті, а коли вийшов Етер ще спала. На неї це не дуже було схоже. Вже час тренуватися, тим паче він з Кларком вчора домовився.
— Етер прокидайся. — мовив Май та поклав руку на її ногу і спробував пошевелити нею. — Досить спати. Ти вчора і так заснула раніше.
— А чи спала я вночі не хочеш запитати? — втомлено відповіла дівчина.
Так швидко прокидатися вона не поспішала.
— Ти до речі як себе почуваєш? — спитала Етер.
— Як завжди. Нічого незвичного.
— А що таке малум?
— Чого це ти питаєш?
— Просто дай відповідь! Чого з самого рання завалюєш питаннями? — прошипіла Етер.
— Це зло в перекладі з латини. Та я також хочу дізнатися відповідь на своє питання!
— Перехочеш! — буркнула дівчина та сіла на ліжку.
Май і справді не виглядав змученим, сонним, чи дивним. Все як завжди. Якщо він не пам’ятає нічого зі свого сну, то і запитувати у нього немає сенсу. Але довідки навести треба.
— Всі мабуть прокинулися давно. Початок дня я хочу провести в бібліотеці.
— Але в нас заплановані тренування.
— Трохи почекають. Я не на довго. Обіцяю не зачитуватися.
— То навіщо туди йдеш?
— Допитливій Варварі на базарі ніс відірвали.
— Але моя бабуся говорила, що воно того вартувало! — зухвало продовжив фразу Май.
Етер сиділа здивована. Цей хлопець явно не бачить кордонів. Було б непогано менше з ним спілкуватися, бо нахватається ще.
— Мені треба зустрітися з Мальтусом та дещо спитати.
— Ясно.
— Все? Допит завершено? Я умиватися. — дівчина ледь сповзла з ліжка.
Вийшовши з кімнати, компанія з двох чоловік прямувала до кухні. Дійшовши до круглого коридору з кімнати для тренувань доносилися звуки трьох. Це були дівчата та Кларк. Але Етер особливої уваги на це не звернула. Все її тіло крутило. Давно вона так не “ розважалася” в ночі. А цей гад хоч би що. І не скажеш, що пів ночі мучився з лихорадкою бубонячи собі під ніс маячню.
— І звідки в тебе сили на тренування? — не помітивши в голос спитала Етер.
— В сенсі? — Нічого не зрозумів Май. — Ти про що?
— Я це в голос сказала? Забудь. Мені терміново потрібно відро кави. Бо я не вивезу сьогоднішній день.
— У нас є чудовий тонізуючий напій на анісі. Це супер…
— Зараз з нудить! — перебила його Етер. — Я терпіти не можу оніс. Кава. Просто кава. Багато кави. Як думаєш з холодильника можна одразу теплу каву дістати? А хоча пофіг. Розігрію в мікрохвильовці. Чого завмер? Давай, давай, крокуй! — попхнула Етер хлопця на кухню.
Дівчина сиділа за великою чашкою кави і намагалася прийти до тями. Снідати вона точно не збиралася. Через недосип апетит у неї з’явиться добре якщо до обіду.
— Ти якась дивна. У тебе все добре?
— Не настільки, як мені б хотілося, та піде і так.
— Я можу якось допомогти?
— Так! Менше питань та спокійний сон. Це мене врятує.
— Я не спокійно спав?
— Ну ось знову. Можна і так сказати. Ти доїв? Ходімо!
— Ти нічого не перекусиш?
Етер глянула роздратованим поглядом. Не схоже що вона хотіла їсти. Хіба що це був би я, то зі злості схом’ятіла. Двоє швидко зібратися та попрямували до бібліотеки.