Відчай що спричиняє рух

Наступного дня Алія прокинулася в своїй кімнаті. Почуття в неї було не дуже. На мить їй здалося, що вона зараз блювоне та через мить це почуття зникло. Відчуття, що вона наче на межі переломного моменту. Вчорашній день видався для неї важким. Зранку вона довго не могла прокинутися. А потім відчувала як її тіло болить та ламається. Вона ледь відсиділа вранці на зборах. Та медитації допомогли прийти хоч трохи до тями.
Всередині окрім всього було ще одне почуття. Вона довго не могла вловити його. Щось її турбувало. Дівчина довго думала про це. Прийнявши душ вона вирішила трохи затриматися в своїй кімнаті та заглянути всередину себе. Через деякий час вона відчула, що десь всередині себе вона картає себе. Алія не одразу зрозуміла в чому справа. Малік зник не пояснивши нічого. Їй було сумно від цього. Хоча вона не відчувала до нього ніяких серйозних почуттів. Але він як ніхто інший захищав та підтримував її. Хлопець став їй близьким другом та помічником. І зараз їй самій доведеться себе захищати від Кларка та робити успіхи в тренуваннях. Можливо, це була образа, що Малік її кинув? Зараз він як ніхто інший був їй потрібен. Але ні. Тривога поступово почала розповсюджуватися по ній. Далі вона змінилася на провину. Але в чому вона винна? Так. Алія точно знала, що вона в чомусь винна. Але на думку їй нічого так і не прийшло.
Час снідати. Тому Алія швидко зібралася та пішла на кухню. Май та Етер вже сиділи там. Ця новенька… Дівчина зовсім забула про неї. Етер їй одразу не сподобалась. Особливо враховуючи те, що вона тепер постійно має бути з Маєм.
— Ранок! — промовила Етер.
— Ранок? Добрий ранок? — нічого не зрозуміла Алія.
— Ну був би добрим, якби я прокинулася в себе в дома. А не з малознайомим чоловіком невідомо де. — уїдливо відповіла Етер.
— Привіт, Алія! У нас тут з’явилася жіноча версія Кларка. Правда він хоч в неробочих моментах привітний. А тут своя атмосфера.
— З урахуванням всього що тут відбувається, взагалі то, я сама привітність.
— Сама привітність, забула, що вчора обіцяла?
На цій фразі Етер затихла та поринула в читання книги. Це був її улюблений метод скоротати час. Причому вона на стільки поринала в книги до могла не помічати що відбувається на вкруги. Мая дивував цей факт. Бо він ніколи не зустрічав книги які могли б його настільки затягнути в прочитання.
— Ясно все з вами.
— Довго тебе не бачив вчора. В тебе все добре?
— Так. Просто вирішила стрибнути вище голови. Багато часу пройшло з того моменту як я тут. Завжди старалася та викладалася на повну. А по вчорашній події бачу що недостатньо. Тому. Тренування,, тренування та ще раз тренування.
— В тому, що Малік зник твоєї провин немає. Не бери на себе зайвого. Все добре. В тебе вийде.
Етер вже приготувала чергову вїдливу фразу та вирішила змовчати. Хоча б цього разу. Алія їй здалася досить правильною. Прямо до нудоти. Ну так. Вони з маєм ідеальна пара. Дивно, що вони досі не разом.
— Дякую. Які плани на сьогодні? — спитав Май.
— Піду спущу пар трохи. Сьогодні хочу спробувати побороти дубля з чистого зла.
— Ого. Підстрахувати?
— Не знадобиться. — Посміхнулася Алія.
— А ми підемо з Етер медитувати.
— Тільки через бібліотеку. А то Бог зна на скільки ти засядеш там. Не хочу потім вигадувати собі заняття.
— Ніколи не бачив людей, що настільки захоплюються книгами.
Етер чомусь сприйняла це як насмішку. Дівчина глянула спідлоба осуджуючи та продовжила читати.
Після сніданку Алія деякий час провела за книгами в бібліотеці допомогаючи Флер та Мальтусу. Вона рідко це робила, але тренуватися було зарано, а нічого не робити дівчина налаштована не була. Май все ж вирішив також деякий час провести в компанії ордену, перед тим як сісти на години за медитаціями.
— У вас постійно така купа книг? — спитала Етер.
— Так. Є одне послання яке ми намагаємося розшифрувати. — відповів Мальтус.
— А де воно?
— В сенсі?
— Ну у вас є задача. Не бачу її перед очима. Є щось написане?
— Є тільки зображення.
Етер оглянулася. Але нічого не побачила.
— І де?
— В кімнаті з алтарем.
— Ясно. Для мене це дивно. Ви намагаєтеся розв’язати завдання яке не бачите.
— Нам не треба його бачити, щоб намагатися вирішити питання. Ми над ним працюємо вже дуже багато років. — сказав Кларк заходячи до бібліотеки.
— І як успіхи?
В кімнаті запанувала тиша. Відповісти було нічого. Результатів не було. Навіть ніяких зацепок.
— Як бачиш. — підхопила Алія.
— В тому і справа.
Флер підвелася та попрямувала з кімнати.
— Я щось не те запитала? Просто не знаю як у вас, та я помітила, що існують процеси поза межами сприйняття. Звісно що ваше мислення може відрізнятися від мого, та все ж, я поясню. Наш мозок думає та аналізує інформацію завжди. І буде краще, якщо проблема яка вас хвилює буде перед очима.
Після цього в дверях знову з’явилася Флер. В руці вона тримала плакат який принесла з алтер кімнати. Вона розкрила його показавши Етер.
— Це такий вид головоломок?
— Так, свого роду. — відповів Мальтус.
— І як саме ви розв’язуєте цю задачу?
— Вивчаємо різні книги про енергію, езотерику, квантову фізику.
— Ясно. А маєте листочок? Бажано кожному.
— Що ти вже придумала? — спитав Кларк. — Це якісь фокуси?
— Ні. Треба всім буде його перемалювати.
— Ясно. Знущаєшся. — не припиняв Кларк.
— Що тобі коштує просто змалювати малюнок? У Вас все одно результатів ніяких. А може це якось допоможе.
—Ага. — З недовірою промовив Кларк.
Флер роздала всім аркуші паперу та ручки. Але змальовувати стала тільки Етер, Флер та Мальтус. Інші ніяк не прокоментували це. Але аркуші собі забрали.
— Та годі Вам. Ви знущаєтеся? — запитав роздратований Кларк. — Прийдіть до тями!
— Ну так. Навіщо пробувати щось нове, якщо можно далі робити старе, яке не працює. — не зупинялася Етер. — А знаєте що, забудьте.
Дівчина взяла свій аркуш, розірвала його на маленькі шматки та запустила ними в повітря. Кларк спалахнув від гніву. Лють кипіла в його очах.
— Знаєте, мені час тренуватися. Лишаю, Етер на тебе Флер. Якщо ти не проти. А мі всі підемо ренуватися. Тобі Кларк треба спустити пар. Я допоможу. — Промови Май і потягнув всіх за собою.
— Піду візьму нам щось випити. — промовив Мальтус і вийшов разом з компанією.
— Генератор ідей з мене нікудишній. 
Флер сиділа та спостерігала за Етер. Так її гострий язик чіпляє Кларка та Мая. Хоча останній замість того, щоб спихнути її на когось явно її захищає. Але навіщо. Алії вона також не подобається. Хоча вона про це не говорила, але роздратування важко приховати.
— Просто я звикла, що якщо щось не працює. Змінюй. Хто знає до чого це призведе. Десь та буде результат. Ой. Вибач. Навішую на тебе свої монологи. Постараюсь більше так не робити. — мовила Алія збираючи шматки розірваної бумаги.
Флер протянула їй новий аркуш та свій олівець.
— Мені не треба. Я добре запам’ятала. Це схоже на терези. Але на хиткому намисті. Квадрати вказують на протилежності. Скоріше чогось цілого.
— Цікава гіпотеза. — сказав Мальтус.
— Де ви взяли цей знак? Його ніде ж не друкували.
— А ти уважна. Так, не друкували. Він передавався в легенді одного племені. Можливо це розгадка, а можливо марна трата часу. Іноді здається, що ми майже розгадали цю загадку, але схопити істину не можемо. Що у Вас трапилося з Маєм?
— Та нічого. Намагаюся не дратувати його. Але це мабуть вище моїх сил. А чому питаєте?
— Я просто поки ходив за напоями запропонував тобі все таки з’їхати до Флер. Вона як не як дівчина. З нею буде зручніше. Тим паче вона не проти з тобою потоваришувати.
— А він?
— Спитав чи не ти це попросила. Коли відповів що ні – він попросив тебе лишити. Не розумію. Він вчора сидів роздратований сьогодні видно, що стримував себе. Хоча і намагався не подавати виду.
— Забудьте. Відмовив і на тому все. Його проблеми. За мене не хвилюйтесь. Думаю вашого впливу буде достатньо він нічого мені не вдіє.
Флер глянула на Мальтуса і ледь помітно попросила його вийти з кімнати. Вона розуміла, що так з більшою вірогідністю  Етер відкриється. Дівчина побачила ноти страху в очах Етер. хоча та намагалася не подати виду. Коли все ж чоловік вийшов Флер сіла на стіл перед Етер та взяла її руку.
— Та все добре. Після вчорашнього я зрозуміла, що він мені нічого не заподіє. Тим паче він вибачився. Єдине… А у Вас всі тут можуть робити стріли з нічого?
Флер покачала головою ні і задумалась. Якщо Май не сказав Мальтусу про подію, то нічого страшного. Але якщо те що говорить Етер правда, то крига тронулась. Цікаво чим все закінчиться.
— Ну добре. Посекретничали і досить. Піду бісити людей своєю присутністю. — посміхнулась дівчина.
Алія була в ударі. Максимальна концентрація відображалася в кожному її ударі. Холоднокровні махи мечом не лишали виходу дублю окрім поразки. Май захоплено за нею спостарігав. В цьому була і його плідна праця. Алія наче переступила через невидиму стелю над її головою та почала рости на очах в своїх ударах. Кларк також був здивований цією партією з дублем. Коли Алія вперше все ж здобула перемогу над чистим злом – отримала коментар Кларка:
— То щоб так стрибнути в розвитку треба було позбутися брата? Що ще викинеш? 
— Кларк, годі! Це колись мало статися. Твій брат приклав до цього не мало зусиль. Міг би і порадуватися. — захищав дівчину Май. — В тому, що Малік пропав ніхто не винен. Тобі треба бути стриманішим.
— Хто б казав. — почулося з дверей.
Ця дівка мене з розуму зведе.
— Етер. Тут твої коментарі недоречні. — відповів Май.
Кларк просто попрямував до дверей. Йому не хотілося бути в кімнаті з двома людьми, які гіпотитично винні в тому, що Малік пропав. 
Етер намагалася зловити його погляд, щоб зрозуміти, рівень його гніву та відчаю. Але все марно. Вона розуміла, що так не піде. Неможливо налагодити стосунки з людиною, яка не хоче цього. Треба це змінити. Але як? В її світі краще привернути до себе людину через гарне спілкування. Але в неї з цим великі проблеми. Лишається тільки другий варіант. Треба буде спробувати. А зараз час поринути в свою чарівну книгу. Вона всілася на лавку під стіною та прийнялася читати.
— Кларку, я з тобою ще не закінчив! — і коли той був в проході Май накинувся на нього з мечем.
Кларк йому відповів. Посміхнувся скрізь зуби. І тренування хлопців продовжилося. Поки хлопці змагаються хто кращий, Етер засіла в книзі. Алія ж не стала витрачати час. Зараз час відновитися та помедитувати. Коли вона проходила поруч з Етер – зробила вигляд, що та пусте місце. А сама ж Етер була не з тих кого хвилює чужа думка. Тим паче, що вона відмітила, що Алія дивна. Від неї не несло досвідом за версту, як це було у інших. Вона здалася простачкою яка потрапила не туди. Хоча це дивно, бо зброєю дівчина володіла на відмінно.
Через деякий час коли Етер дочитала книгу в неї трохи почала боліти голова. Дівчина зрозуміла, що час відпочити та розім’ятися. Шкода що з собою не було навушників з улюбленою музикою. Але мелодію деяких треків вона пам’ятала на пам’ять і могла при достатній концентрації відтворити. Вона знайшла затишний вугол по своїм міркам в кімнаті та розташувалася там. Відвернувшись до хлопців спиною вона почала з розминки. Поступово ускладнюючи її. І додаючи вправи з йоги та розвитку рівноваги. Всі були захоплені своєю справою. Хлопці боротьбою, вона розминкою.
Під час чергового наступу одне на одного хлопці поступово наближаються до Етер. Дівчина настільки була сконцентрована, що не помітила їх. Кларку ставало легше з кожним ударом леза, наче нигатив знаходив свій вихід. Маю було цікаво чим закінчиться їх тренування. Вони настільки захопилися цією бійкою, що під час чергового нападу Кларк ледь не задів Етер. На щастя Май впевнено відбив удар, але довелось добряче штовхнути дівчину. Етер намагалася втримати рівновагу коли після поштовху побігла до сусідньої стіни але не втрималася та підвернула ногу.
— Господи тихше. Я думав я хочу її прибити. Вистачило би просто трохи її попхнути. — зазначив Кларк.
— Заткнися. Етер, ти в порядку? — спитав май та спробував допомогти дівчині – взяв її за руку.
— Відстань. Говорила ж не чіпай мене ніколи. — вирвалася з рук Етер та пригрозила пальцем. — Сама дойду.
— Ти ж підвернула ногу. Дозволь допомогти.
— Я вже сказала. Тільки торкнись – приб’ю.
Етер стала на здорову ногу та потрохи стала наступати підвернутою. Спочатку було боляче, але поступово біль стихла.
— Жінка. Ти скажена. Давай хоч эластичный бинт тобі накладу? Має, принеси щось холодне прикласти.
— А у Вас є? Давай, але накладати буду сама.
— Може тобі з кухні ще попити принести?
“ Хіба що яду” – подумала дівчина, але мовити не відважилась. “ Я би набрала в рота та плюнула тобі в обличчя. Дедь не прирізали. Дідько! Сама ж винна.” Май вийшов з кімнати тренувань. Ні Алії ні Мальтуса з Флер ніде не було. То і добре. Нічого їм хвилюватися.
Кларк спостерігав як Етер накладає бинт на ногу.
— А ти спритна. Могло б все закінчитися гірше. Я б зрадів би, але не точно.
Ця фраза здивувала Етер, але вона не подала виду. Коли дівчина закінчила замотувати ногу – в кімнату зайшов Май з упаковкою льоду. Вона підвелася, забрала у нього пачку та мовила:
— Я в кімнату. Відкрий мені!.. Будь ласка.
— Так звісно. Ходімо. Може все таки я понесу тебе? Мені боляче дивитися як ти ступаєш на хвору ногу.
— Ні.
Ці двоє вийшли з кімнати. Кларк лишився там один. Він раніше і не задумувався якою дівчина може бути тендітною. Вона могла і зламати ногу. Сили то їм з Маєм не займати. Давно вони вдвох так захопливо не боролися. На мить здалося, що він вдихнув життя. Побачимо що буде далі. Він увімкнув дубля і тренування для нього продовжилося.
Пройшло кілька годин перед тим, як Алія закінчила медитації. Вона відчувала, що має спробувати практикуватися з руків’ям. З того часу, як вони з Маліком накосячили – Алія потрохи розуміла, що все ж тренуватися було легше. Здавалося, що вона мала більше сили та готова була звернути гори. При цьому вона не була впевнена напевне: це вона стала така спритна, чи все ж ритуал спрацював. Роз’яснити це зможе тільки Малік. Алія зібралася з думками та попрямувала до виходу з медитаційної. Підходячи до дверей вона відчула дискомфорт. Її турбувала подряпина яку зробив Малік. З неї утворилася справжня рана, яка тяжко заживала.
Коли Алія увійшла до бібліотеки застала там тільки Мальтуса. Він зачаровано дивився на картинку, яку вони змалювали сьогодні. Ці вертикальні буси з двома трикутниками по сторонам підперті палкою давно не давали йому спокою. Чому Етер спитала його чи не друкували цей напис ніде? А вона кмітлива. Тонко натякнула, що всі наші старання марні. Справді, якби було хоч щось схоже, то можна було б вже давно це знайти. Він посміхнувся.
— Щось цікаве побачили? — спитала Алія.
— Ні, але обережно тицьнули носом на марнотрацтво часу. Що в тебе?
— Я хочу спробувати попрактикуватися з руків’ям. У мене сьогодні вийшло…
— Так я в курсі. Кларк все мені розповів про твоє блискуче тренування. — перебив Мальтус. — Знаєш, якщо тобі вдасться змусити пустити блискітки, то дозволю його тимчасово забрати на добу.
— В чому справа?
— Ти чому запитуєш?
— Завжди було правило, використовувати руків’я тільки в тренувальній і під наглядом одного з ордену. А про те, щоб винести його за межі кімнати до того як воно почне правильно проявлятися і мови не було. Невже ця дівка на Вас так впливає?
— Вплив має все. Малік зник. Нам треба бути готовими до будь чого. Зараз бар’єр тримається, та у його можна відкрити браслетом. Що тоді? Варто було давно змінити підхід до управління орденом. Може було б менше проблем зараз. Час бути відкритими до нового. Все одно істина десь посередині.
Цього вечора Алія все ж отримала руків’я собі. Її радості не було меж. Вона йшла до цього, здавалося, вічно. Нарешті зброя яка мала бути її постійним інструментом почала відгукуватися на її енергію. Навіть трохи проявилася.
Того ж вечора в кімнаті Мая продовжилося знайомство з Етер. Дівчина розташувалася в ліжку за читанням книги. Май сидів на зробленому з матрацу ліжка. Спершись до стіни він спостерігав за Етер. Її обличчя було досить серйозне. Скоріше за все вона була ображена на хлопців. Їм треба було бути більш обачними. Хоча сама винна. Не треба було стояти спиною до їх бійки. Спочатку вона їх роздраконила своїми уїдливими фразами, за що і поплатилась. Хоча що з неї взяти? Налякана дівчина, що потрапила невідомо куди. Треба бути терпиміше.
— Вибач ще раз за сьогоднішнє. Нам треба було обачніше тренуватися. Ми досить захопилися та не помітили тебе під час тренуваня.
Етер не відриваючись від книги угукнула.
— Якщо хочеш, можеш тренуватися зі мною. З Алією ти навряд чи зрівняєшся, але під час непередбачуваної ситуації будеш хоч трохи підготовлена. Обіцяю бути чемним. До речі сильно боляче.
Дівчина не реагувала. Май встав зі свого ліжка та сів на ліжко поруч з Етер. Він довго дивився їй у вічі намагаючись привернути увагу.
— Ти до мене? — здивовано спитала вона.
— Ти жартуєш? Я тут хвилююся за тебе. А в тебе повний ігнор. А угукнула навіщо тоді?
— Реакція на книжку. І чого тобі через мене хвилюватися? Через деякий час я зникну так само як і з’явилася і всі ви продовжите вершити важливі справи. Не бачу сенсу якось зближуватися. Просто забудь і все. Трапилося, що трапилося. Ти ж не стягнеш розтягнуту зв’язку. І взагалі. Це твоя кімната, але ліжко тимчасово моє. Це мій особистий простір. Тому вибач, але тобі час до себе. — промовила Етер попхнула його настільки несподівано, що той ледь не впав на підлогу.
— Ти зла. Явно в тобі воно є.
— Відкрию таємницю: зло є в кожному. Питання наскільки воно проявлене. А будеш багато базікати то взагалі прокляну. Знаєш, у мене прабабуся відьма.
— Ось я добрий.
— Це мене і лякає. Люди які чемні та добрі досить взривні. Вони акумулюють негатив а потім розносять все і всіх навкруги. Без розбору.
— Я вже говорив…
— Молодець. Досить. Розмова закінчена. Спи вже пізно. — в черговий раз перебила вона. — А то зараз вибішу тебе. Мені це як вдарити пальцем о підлогу.
— Ти мені ще і погрожуєш? Забула стрілу в стіні? Можу повторити. Веди себе чемно.
— А говорив, що зла в тобі немає.
Тут дівчина осіклася. Не варто було продовжувати цю розмову. Тим більше на ніч. Етер повернулася на бік і продовжила читати книгу. Через деякий час Май заснув. Закінчивши читати книгу Етер мостилась спати. Вона мимохідь звернула увагу на Мая. Той спав на спині, а обличчя його було сповнено болю. Він зморщився як шарпей.  Дивно що ще не прокинувся.
— Май, ти спиш? Ей сама доброта! — вигукнула Етер.
Відповіді не було. Може щось страшне сниться. Та Бог з ним. Не маленький – дасть собі раду. Дівчина не дуже хвилювалася за своє поточне оточення. Ті хто їй імпонував – вона була з ними мила настільки це можливо. Також хотілося пошвидше з усім розібратися та повернутися, але не відомо в якому напрямку взагалі сунутися. У будь якому разі вона на це вплинути не може.