Перші тренування Алії в ордені

Флер дуже любила холодний ранковий душ. Він не наче змивав сонну перену з думок та допомагав мислити тверезо. Сама підготовка в неї багато часу не займала. Вона зібралася вдягнувши свіжу форму та готувалася до виходу заплітавши руді коси.
Май в цей час також не спав. Він хотів зустріти першими хлопців та ввести в курс діла. Скільки і чому їх не було. Приховувати все ніхто не збирався, але попередити можливе хвилювання, чому б і ні. Він якраз заходив до Алтар-кімнати коли портал почав сяяти. За мить на платформі стояли Малік та Кларк, який відпустив голову брата з захвату голови. А той в свою чергу відштовхнув його в бік.
— З поверненням хлопці.
— Привіт! А де всі? І чому у Вас ранок? — запитав, поправляючи одяг, Кларк. — Ми наче не надовго затрималися. Так перекинулись парою фраз.
— Скоріш за все всі по своїм кімнатам поки що. Ви присядьте. Є добрі новини і такі собі. Але ми поки не вирішили, що з ними робити.
Хлопці всілися та Май продовжив:
— Часова капсула працює стабільно, в цілому. Мальтус вчора мав перевірити після вечері.
— Чекай, а скільки нас не було, що ви встигли повечеряти і зараз ранок? Ми коли покидали Крунгтеп був ранній вечір. — запитав Малік.
— Найперші прибули Флер та Алія. А я через пів години, хоча я зник одразу за ними. Мальтус затримався на кілька годин, а Вас не було половину доби.
— Це так має бути? - не доброзичливим тоном запитав Кларк.
— З урахуванням, що це перше використання часової капсули то виходить так. У будь якому разі покаже час, але тут він стоїть і це на нашу користь.
— А як щодо виходу звідси?
— Мальтус запевняє, що все добре і швидше ніж вхід сюди. Мені наприклад немає сенсу в ньому сумніватися.
— Це так.
В цей момент Малік повернув голову в сторону дивана і побачив там жіночу руку. Його так пересмикнуло. Він давно так не лякався. За Їх спинами стояла Флер. Вона посміхнулась і помахала рукою.
— Ну ти чортяка! - сказав Кларк. — Нащо так лякати? Таке відчуття, що з твоїм мовчанням і зникла гучність твоїх рухів. Я не те, що не помітив, як ти зайшла сюди, а і навіть натяку на це не було.
Дівчина посміхнулась, пожала плечами. Після обійшла диван та стала перед хлопцями і довго дивилася в очі Маю.
— Я ще не сказав. Пам’ятаю. Хлопці, сьогодні зранку будуть збори. Тому ідіть до себе відпочиньте переодягніться, поснідайте та після в бібліотеці. Для Вас буде тяжкий день. Але вже після обід час в вашому розпорядженні. Мальтус думаю сперечатися не стане - все зрозуміє.
На цій фразі Флер кивнула головою та показала знак ок. Май продовжив
— В часовій капсулі все працює як і обговорювали. Кларк, твоя кімната біля медитаційної. Твоя Малік - за кімнатою Алії.
— Зрозумів. — в один голос промовили хлопці, подивилить один на одного і вийшли з кімнати до коридору.
— Ну ось і добре. А де Мальтус? Він вже прокинувся?
Флер покачала головою. Та також попрямувала до виходу. Май продовжив сидіти на дивані. Попереду чекало багато роботи та одна ціль - знищити Ликола та послабити зло. Через півгодини він пішов на сніданок. Взяв собі гранолу з ягодами та пішов до себе в кімнату. Саме сьогодні йому хотілося побути наодинці під час сніданку та відчути магію ранку.
Кімната бібліотеки розташовувалась поряд з кімнатою Мальтуса. Виконана вона була так само як і алтар-кімната. Це була найбільша кімната капсули. Посередині стояв великий деревʼяний стіл круглої форми. Посередині нього знаходився промінь блакитного кольору. Кругом столу стояли деревʼяні стільці з високими спинками та підлокітниками. Прикрашені вони були мʼякими шкіряними подушками. Зліва та права від входу в кімнату стояли стелажі книг. Вони мали зовсім звичайний вигляд. Та був там ще один стилаж. Він перед собою мав блакитну пелену, як і промінь за столом.
Коли Алія зайшла до кімнати, то Мальтус там вже був. Побачивши її він посміхнувся і сказав:
— Добрий ранок! Як спалося?
— Пречудово. Мені наснився сон де Май сказав, що моя боротьба закінчилась і я можу бути вільна.
— Цікаво. Ти справді сприймаєш себе в неволі тут?
Алія здивувалася. Вона не відчувала себе в неволі, але формулювання дійсно було дивним. Вона відповіла:
— Я не знаю чому так сказала. Мені справді тут подобається, можливо це тому, що ще не призвичаїлася.
Мальтус просто хмикинув та запропонував сісти. Він точно знав, що це не адаптація. Було ще щось. За кілька хвилин прийшли Май та Флер.
— Хлопці будуть за кілька хвилин. Вони нещодавно прибули вже доїдають сніданок. — сказав Май.
— Це добре що вони тут. А вони не говорили що сталося у моїх батьків щоб вони так не довго затрималися?
— Нічого не трапилось. Це все дія капсули. Час тут та зовні йде по різному. На цій фразі зайшли Близнюки.
— Так. Май правий. В нас все добре. — сказав Малік.
— Вітаю хлопці. Та всіх присутніх. Сьогодні ми відкриваємо перші збори по підготовці ордену. Я розумію, Алія, що ти хвилюєшся за батьків. Все що тебе тут оточує – нове для тебе. Та потерпи, трохи з часом стане ясніше. — промовив  Мальтус.
Він уважно оглянув всіх присутніх та продовжив.
— Зосередимося на попередній підготовці Алії. Проходити вона буде в три частини. Ментальні заняття з Маліком. Боротьба з Маєм та енергетичні практики зі мною.
— Чи не краще Алії тренуватися з Флер. Вона має першокласну військову підготовку та буде більш доречним вчителем ніж Май. Без образ друже. - зазначив Малік та кладучі руку на серце та поглянув на Мая.
— До цього справа дійде. Та думаю ще не час.
— Можно спробувати з дублем — підхватив Кларк. — Нам же треба її базу розуміти.
— Я готова спробувати. Думаю моєї підготовки буде достатньо.
Флер почувши ці слова посміхнулася та подивилася на Мальтуса. Він видихнув та сказав :
— Так Флер вони серйозно. Добре. Бог з Вами, спробуємо штучний інтелект. Але все одно тренування по бойовим мистецтвам спочатку з Маєм. І це не обговорюється. Промінь, покажи активність негативної енергії. Після цих слів на столі проектор показав вкраплення чорноти по всьому всесвіту.  Десь її було більше, десь менше, але вона була всюди.
Алія сиділа як зачарована. За кілька секунд вона схаменулася та спитала:
— Це що ?
— Покажи аномальну активність. - сказав Мальтус.
Після цього картина трохи змінилася. Маленькі плями зникли, лишились тільки найбільші.
— Це промінь. Він показує нам активність Ликола та його послідовників. Коли він напав на твою планету , то вона почорніла разом з частиною зіркової системи. Так ми і зрозуміли де саме варто втрутитися. Наразі скоріше всього, що Ликол вичікує підходящого моменту для нападу. Тому у нас є запас по часу, але скільки саме не відомо. І все ж я думаю що використовувати дубля не доцільно наразі.
— Алія ж погодилася. Що тут обговорювати. — буркнув Кларк.
— Добое як хочете. Всі інші продовжують вивчати дію негативної енергії. Шукаємо спосіб притишити Ликола екологічно.
— А що означає той дивний знак? Який я бачила за алтарем.
Тут підключився Май:
— Це загадка. Вона може допомогти розкрити суть негативної енергії в світі. Існує легенда, що сотні тисяч років тому у всесвіті були люди які знали як використовувати світлу енергію всередині себе а також негативну. При цьому це не впливало на цілісність душі та енергій. Але з часом устої та правила цих людей змінювалися. Менше приділялося уваги практикам. З часом стало не популярною робота енергіями, бо люди більше звертали увагу на комфорт. Все менше людей відправлялися на боротьбу зі злом. Храми, які були зосереджені в пустелі на одній з планет, почали занепадати, поки місцева фауна в вигляді велетенських монстрів не знищила останній їх храм. Від нього фактично залишився цей знак.
— Не забудь сказати, що ми ні на йоту не наблизилися до розгадки. І в загалі, це скоріше байки які обросли неіснуючими деталями. — буркнув Кларк.
Малік посміхнувся і сказав:
— Ну Надія їжі не просить. Думаю це питання часу коли все вирішиться.
— Змарнованого часу. — не міг заспокоїтися брат.
— Ми всі знаємо про твій скепсис щодо цієї ідеї. Та спробувати варто. Ти можеш займатися тренуваннями та розвитком. Ми цінуємо зануду в тобі. Він нам часто допомагає, але не в цьому питанні. Ну добре. Коли ви хочете випробувати Алію? — спитав Мальтус.
В один голос Близнюки промовили одночасно їхні фрази. Малік: «пізніше», Кларк: «зараз». Лише Май звернувся до Алії:
— Що скажеш?
— Я з 5 років займаюся різними видами бою. Впевнена, що Дубль мені по зубам. Бо у мене дуже давно не було гідних противників. Не в образу буде сказано про Лору.
Флер поклала руку на передпліччя Мальтусу та глибоко заглянула йому у Вічі.
— Добре. Тоді зараз. Почнемо з боротьби з собою. Робимо перерву на розминку та підготовку, і через годину почнемо. Май покажи їй все.
— З собою? — запитала дівчина.
— Так. Дубль зчитує всі твої дії та їх копіює. Робить все так як ти: б’є, захищається, мислить. Доведеться проявити креативність щоб його перемогти.
— Цікаво. Це все на що він здатний?
— Алія. Це тільки початковий рівень. Гірше тільки реальний супротивник зі зла та сам Ликол. — відповів Кларк та додав — готуйся. Буде спекотно.
— Не лякай дівчину. Все не так страшно яки ти описуєш. — спробував знижити напругу Май.
Малік додав:
— Все в неї вийде. Буде незвично та я думаю вона впорається. Тим паче ми поруч. Вимкнути його можна швидко.
— Я буду за тебе вболівати. — ледь чутно сказав Малік до Алії.
За кілька хвилин в кімнаті лишилися тільки Мальтус та Флер. Чоловік спочатку мовчав, а потім все ж промовив:
— Це жорстоко, як на мене. Я впевнений, що у Алії підготовка недостатня. А її вже кинули в пащу Дублю.
Флер взяла Мальтуса за руку поцілувала її і поклала до себе на плечі.
— Так я розумію, що нам треба перевірити на що вона здатна. Та вистачило би одного бою з Маєм. Я знаю, що вона особлива та здібна. І ще, що її не вберегти від певних ризиків та можливості смерті. Все ж я несу відповідальність за кожного з нас більше ніж інші. Твоя спритність найвища серед нас. Ще, ти чуєш більше звуків ніж ми. Проконтролюй щоб все пройшло добре. Я тобі довіряю.
В цей момент Май та Алія були в тренувальній. При вході була велика кількість різноманітної холодної зброї. А трохи окремо під колбою стояло Руківʼя. Алія одразу звернула на нього увагу.
— Що це? - спитала вона.
— Це один з дієвих методів боротьби проти зла. Зброя внутрішнього я. Нею ти зможеш користуватися після успішних занять з Мальтусом на тему енергії.
В цей момент Май взяв своє руківʼя, що було закріплене на поясі, та розмістив його на витягнуту руку перед собою.
— Воно працює від твоєї світлої енергії. Вона іде від серця і проявляє найбільш підходящу зброю для тебе.
Після цих слів з обох боків руківʼя почав проявлятися лук і за мить він був готовий до використання. Май взяв стрілу неподалік від себе. Та поцілив рівно в мішень. Її Алія не одразу побачила. Бо вона стояла далеко попереду.
— Як бачиш, мені також треба багато тренуватися. Стріли я також маю робити з цієї енергії, та невідомо чому не можу. Добре. До справи. Основна функція Дубля це відтворювати або всі повадки свого противника. Гірше коли він відтворює середньостатистичного підступного злодія. А останнє це копіювання Ликола зі всіма його проявами. Ну все ти чула ще в бібліотеці.
— Тобто, якщо перемогти Дубля в стані Ликола, то місія буде майже завершеною? Лишиться тільки знайти його та повторити бій.
— І так, і ні. Це не гарантує перемогу над ним. Хіба що підвищує шанси, але не на багато. Головне що тут і тут. — і на останній фразі Май поклав руку спочатку на лоб Алії і потім на серце.
Від торкання, її тіло пробили мурахи і вона на секунду затрималася на погляді Мая. Він все більше її чарував.
— Добре. До справи. Ти можеш обрати будь-яку зброю. На підлозі білосніжний квадрат. Коли будеш готова ставай в середину. Праворуч на стіні є пульт. З часом навчу тебе ним користуватися – коли будеш готова. Як запуститься дубль зі стелі опустяться промені по периметру квадрата та утворять стіну. Будь уважна в бою, бо всередині єдиною кнопкою зупинки є смерть противника. Або твоя, або дубля.
— Впевнена до моєї смерті не дійде.
На цих словах Алія почала розминку. І паралельно обирала собі зброю. Їй треба себе проявити в гарній формі. Впевненою вона себе почувала з катаною. На ній вона свій вибір і зупинила. Ще за кілька хвилин в кімнату прийшла Флер за нею близнюки. Чекали ще на Мальтуса. Він не підтримував цю ідею, тому і не поспішав. Але рівно через годину після того, як відправив Мая з Алією сюди, він зʼявився.
Алія зайшла в квадрат. Май налаштував на найпростішу версію дубля і повільно купол почав опускатися. А паралельно почав проявлятися противник Алії. Це була точна її копія. Відрізнявся тільки колір одягу. За хвилину вони почали ходити по колу час від часу нападаючи одна на одну. За ці кілька хвилин Алія прийняла рішення, що буде діяти як її готувала Лора: кращий захист - це напад.
Дівчина впевнено наносила удари по дублю. Один за одним наступаючи на противника і намагаючись переграти інтелект супротивника. При цьому її двійник з такою ж спритністю ці удари відбивала. Ця сутичка тривала майже годину. При цьому вони трималися на рівні. Іноді Алія брала верх над противником, та з кожною хвилиною триматися ставало все важче. Алія втомилася і трохи знизила темп. А дубль навпаки набирав оберти. Його удари ставали сильнішими та частішими і було відчутно, що він переходить в наступ. Алії ставало ще важче відбиватися. І тільки зараз їй дійшло, що дубль використав тактику яку вона використовувала завжди. Виснажити противника і наступати. Напруга в залі почала підвищуватися. Кілька разів катана дубля пролетіла поруч з сонною артерією Алії. Ще через кілька хвилин вона втратила свою зброю. Двійник вибив її з рук та вона полетіла за купол і там одразу ж, як його перетнула, впала додолу. Алія була без сил. Їй довелося відступити до краю куполу та в пертися в його край. Її двійник замахнувся на останній удар прямо в шию. Коли катана була в міліметрі від неї – дубля відключили.
Алія впала на руки Маліку. Кларк в цей момент просто вийшов з кімнати. Він був розчарований Алією і задоволений собою. Бій був пекельним. Тут хлопець правий, та те що вона ледь не померла на першому своєму тренуванні його не влаштовувало. Але втручатися він не хотів. Йому колись орден дав шанс коли він думав, що все скінчено. Може дійсно Мальтус був правий і Алія не на стільки готова, як думає про себе. Хоча судячи з усього – Мальтус був точно правий. Як завжди в принципі.
Малік допоміг стати на ноги Алії, але ще притримувався її за талію та тримав руку. Флер з камʼяним обличчям стояла поруч з пультом. Це вона його вимкнула. Всі просто мовчали. Мальтус промовив:
— Почнете з медитацій. Через кілька днів тільки починати тренування з Маєм. Тобі, Алія, треба відновитися. — на цій фразі Мальтус вийшов. А за ним і Флер.
— Я допоможу їй. — сказав хлопець Маю.
— Добре. Аліє, не бери близько до серця цю подію. Ти тільки потрапила сюди. Було не обачно відразу кидати тебе на випробування. — сказав Май і вийшов.
— Це жах. Якщо я себе не можу побороти, то який там Ликол. Він мені явно не світить в найближчий час. І ще й відчуття таке, що я просто марнувала свій час тренуючись вдома. Я нікчема. Тато був би розчарований.
— Так припиняй. Все буде, але треба час і старання. На справді відчутні були твої тренування. Та просто треба бути більш хитрішою та слухати себе. Я тобі допоможу. А сьогодні краще відпочити. Я проведу тебе до себе.
Малік провів Алію до кімнати та пішов на кухню. Там, обличчям до входу, сидів Кларк та допивав терпку каву, запах якої приємно розповсюдився по всій кімнаті.
— Мовчи. Нічого не кажи.
— А я і не збирався. Ти тільки будь обережний з нею. Вона мені не дуже подобається. — сказав Кларк.
— Ти знаєш час іде, а в тебе нічого не змінюється. Якщо тебе колись зрадили це не привід підозрювати всіх підряд.
— Флер я не підозрюю.
— Так. Бо при першій зустрічі ви ледь не вбили одне одного.
— А потім при битві на Крунгтепі вона врятувала мені життя. В мене немає приводу не довіряти їй.
— Немає слів. Ну тебе. — Малік дістав обід з холодильника. На хвилю задумався, потім дістав з холодильнику ще й суп та вийшов з кухні.
Кларк залишився наодинці зі своїми думками. Малік думав, що він не долюблює жінок через його давню травму з коханням усього його життя. Та насправді, хлопець був завжди обережний та недовірливий. А з тією ситуацією став ще більш обачнішим. Посидівши ще кілька хвилин він пішов до себе.
    Тим часом Алія лежала на ліжку на боці. На душі був тяжка глиба сорому та невиправданих сподівань батьків. Вона завжди і всюди була першою. В неї все виходило. А тут… Немає слів. Час від часу Алія тяжко зітхала. І з кожним разом видих був все важче та глибше. Саме зараз вона, як ніколи раніше, потребувала підтримки. До цієї миті вона не цінувала час який їй приділяла мати. Та її завжди підтримувала і надихала. Наче ділилася своєю енергією.
Через деякий час в двері постукали. Алія не звернула на це уваги. Їй не хотілося нікого бачити того вечора. Але вона надіялася, що Май вирішив її провідати. Вона піднялася, стала та підійшла до дверей. Різко відкривши їх вона побачила Маліка з вечерею. Оцінивши його поглядом згори вниз вона чекала першої репліки від нього. Менше всього їй хотілося говорити. Здавалося що після будь якого слова град сліз покотиться по її щоках.
Хлопець стояв наче зачарований. Алія його якось дивно прииваблювала. Хоча обличчя її було сумне, його риси здавалися йому найкрасивішими. Особливо враховуючи біле світло по заду. Ще за кілька секунд хлопець схаменувся.
— Обід. Можливо трохи за рано. Та мені здалося ти надто близько сприйняла до душі сьогоднішнє тренування. — хлопець протянув їй суп.
— Дякую. Це була серйозна поразка, як на мене. Дякую.
— Давай про це поговоримо. Тільки якщо ти не проти – не в коридорі. Не подумай. Я не напрошуюсь, та так зазвичай зручніше.
Алія на мить задумалась. Вона не дуже хотіла приймати гостей сьогодні. Та можливість знайти собі товариша та ще й в обличчі тренера здалась їй привабливою.
— Тільки не на довго. Хочу побути одна.
— Звісно. Присягаюся, я багато часу не займу — піднявши руку до плеча, повернуту долонею до Алії, сказав Малік та продовжив — Впевнений що після розмови тобі стане значно легше.
— Ласкаво прошу проходь.
Після цих слів хлопцю відкрився інтер’єр кімнати. Хлопець зайшов всередину. Знаходитися в ній було приємно. Його здивував світильник. Він наче не дуже вписався в колір кімнати, хоча він не був витонченою натурою як Алія, то можливо так і чудово.
— В тебе м’які стіни? — він підійшов до одної, доторкнувся і рука до сантеметру провалилася в середину. — Боже як приємно. Дуже класно. Дивно що на деяких планетах такі стіни використовують в лікарнях з душевними розладами. Це дуже гарне рішення в інтер’єрі. Та затишне.
Алія просто спостерігала за Маліком. Та коли він повернувся до неї – зло на нього зиркнула.
— А я бачу ти трохи адаптувалась. Так часто Флер робить. Вибач. Недоречне порівняння зі стінами. Та мені подобається.
— Я також оцінила інтер'єр. — вона підійшла до столу та поставила на нього суп. — Ти так і триматимеш свою їжу? Давай я поки поставлю тут. Сідай на ліжко.
Вона забрала у нього їжу та також сіла біля нього.
— Я багато часу в тебе не займу. Просто всі в ордені досить довго живуть та тренуються. Ми стільки битв пережили, що я вже давно їх не рахую. В тебе класна підготовка. Можливо найкраща на Крунгтепі, та всесвіт може бути підступним та сильнішим. Тому тобі знадобиться час та завзятість, щоб досягти достатнього рівня військової підготовки. Не звертай увагу на сьогоднішнє. Так, чуда не відбулося, та відверто його ніхто і не чекав. Ти гарна дівчина і впевнений що Май точно не помилився. Більше тренувань і ти на коні. Почнемо з медитацій. І ти помітиш як швидко це прийде тобі в поміч. Тому не кисни. Все буде добре.
Після цих слів Малік взяв руку Алії та накрив другою своєю рукою.
— Ти впевнений, що все саме так, як ти зараз сказав? Флер та Мальтус здалися засмученими.
— Буває. Не все так, як хочется. Тим паче не з першого разу. Час розставить все на свої місця. Відпочивай.
— До завтра.
На цих словах Малік забрав їжу та вийшов. Алії дійсно стало трохи легше. Залишок вечора вона провела на самоті. Згадуючи свої не найкращі моменти в тренуваннях та те, як її підтримувала мама. Алії ніколи не подобалося мамине панькання, та саме зараз її підтримки не вистачало. Для себе вона вирішила, що коли все закінчиться вона попросить у неї вибачень та подякує за піклування.
Зранку Алія проснулася досить пізно. Самопочуття було трохи розбитим. Дійшовши до кухні Вона побачила Маліка, який явно чекав на неї. Трохи коривши себе, що не прокинулась раніше вона увійшла на кухню.
— Добрий ранок! Чи майже обід. Вибач я щось після вчорашнього ледь зібрала себе до купи.
— Нічого. Все добре. Як настрій?
— Терпимо. Зараз перекушу та гайда тренуватися.
— Тільки не цупко. А то важкість в шлунку завадить якісному тренуванню.
— А де всі?
— Май закінчує з медитацією, Кларк тренується з Дуплем. Мальтус і Флер в бібліотеці. Вже вкотре перевіряють інформацію стосовно знаку про який говорив Май.
— І Кларк ще зауважив, що безрезультатно.
Малік посміхнувся і відповів:
— Саме так. Він багато чого помічає. Особливо негативного, то ж не звертай увагу. Смачного і зустрінемося біля медитаційної. — після цих слів Малік вийшов.
Дівчина підійшла до холодильника та довго обирала що вона буде їсти. Сон наполегливо не хотів полишати голову Алії. Самокатування вчорашнє не пройшло без сліду. Алія довго не могла заснути. Тут вона згадала про той дивний на смак чарівний напій, який вона спробувала в перший свій день за рекомендацією Мая. Вибір пав на нього. Вона відразу відкрила пляшку та випила його стоячи перед відкритим холодильником. Так як минулого разу ефект від нього проявився не відразу то в неї був час з’їсти листовий салат та налаштуватися на медитації.
Малік зайшов до бібліотеки. Він був в піднятому настрої після зустрічі з Алією. В цей час Мальтус стояв перед шафою з книгами і якісь витягав періодично та переглядав. За світлим променем перед ним набори книг періодично змінювалися. Флер сиділа за столом і уважно перечитувала чергову книгу зі стопки яку нагромадив Мальтус. Коли Малік підійшов до столу вона підняла голову і кивнула головою в верх.
— Все добре. Алія трохи втомлена, але готова тренуватися. Чекаю поки вона поснідає та підемо на перше тренування.
— Потім розкажеш як все пройде. — сказав повертаючись до нього чоловік.
— Я після вчорашнього не чекаю вже фантастики. Тим паче в медитації. Яка б підготовка у неї не була.
— Все одно не варто недооцінювати Алію. Хоча вчора вона і програла Дублю, та вона досить добре трималася. Їй треба бути більш передбачуваною та переналаштувати тактику і мислення.
— А на коли у Вас з нею заплановані енергетичні вправи?
— Все буде залежати від твого звіту. Якщо багато всього вчити одразу то толку не буде, та якщо в дівчини щось вийде сьогодні то можно дати початкову вправу. — на цих словах Мальтус повернувся до книг знову.
Флер запропонувала Маліку присісти та просунула книгу йому на ознайомлення. Той присів та почав вивчати зміст книги. Час від часу вони відкладали переглянуті книги та брали нові з тих, що періодично поповнював Мальтус. Всі ці книги описували езотерику, астрологію, казки, роботу з енергетикою та потойбічним світом. Часто між цими книгами не було ніякого зв’язку, тим паче згадки ні про які схожі знаки. Де які книги передивлялися по декілька разів. Робота повільно просувалася. В якийсь момент Флер постукала по столу щоб привернути увагу Маліка. А коли Він на неї подивився то вона помахала йому рукою в знак прощання.
— О дякую, Флер!
— Знайди мене після.
— Так звісно.
Хлопець попрощався та вийшов у коридор. Пара лишилася займатися своєю рутинною роботою. дівчина в якусь мить гучно захлопнула книгу, а коли на цей звук повернувся Мальтус, він побачив її незадоволений вираз обличчя. Вона перебирала пальцями стукаючи по столу.
— Як же я ціную Кларка. — промовив він — Він точно вміє заразити негативом. Я тебе розумію. Мені також не подобається перебирати гори книг, щоб знайти відповідь на питання. Та що ти пропонуєш? Це звісно риторичне питання. Наразі це єдиний вихід знайти відповіді. Ці полиці можуть відтворити будь яку надруковану книгу у всесвіті. Як би і де не ховали відповіді, та вона знайдеться. Сподіваюся нам вистачить часу.
Флер тяжко зітхнула та повернулася до книг. Цього вона не любила більше всього: сидіти та займатися нудною роботою. Та вона розуміла, що робота кожного важлива в цьому питанні. Та після довгого сидіння в неї боліла спина, а м’язи наче замирали. Тому її тільки і рятували періодичні думки про тренування. Після них вона себе почувала неперевершено.
Мальтус після діалогу з Флер почав думати над альтернативними рішеннями проблеми. Йому спало на думку, що можна пошукати відповідей за межами капсули часу, та враховуючи те, як плине час поза межами капсули – не відомо на скільки часу він затримається поза нею. Це досить ризиковано відправлятися кудись одному. Тим паче, що ця ідея взагалі не сподобається Флер. У нього навіть була думка, що пони в цій капсулі неначе в пастці, та він швидко її відігнав, бо по суті їм треба бути більш згуртованим. Єдиний варіант який був у пошуку це щоб хтось з совні потрапив в капсулу. Та це неможливо, бо енергетично захисний щит був розрахований на шестеро чоловік. тим паче неможна контролювати хто сюди потрапить будучи в средині. В результаті він знову зосередився на книгах.
Малік вийшовши в коридор побачив Алію, що також вийшла з їдальні та явно прямувала до коридору з медитаційною кімнатою. Він вже не дивувався слуху Флер. Та знала би Алія, то точно була вражена. Ну нічого якщо вона спостережлива то скоро помітить.
— Як настрій після сніданку?
— Ти знаєш, супер. Готова на звершення. Я буду краще старатися цього разу.
— А чого вчора не старалася? - підколов Кларк виходячи з залу тренувань.
— Брате, йди куди йдеш. Ходімо Алія.
І вони попрямували вздовж коридору. Кларк пішов слідом за ними до своєї кімнати, щоб привести себе в порядок та переодягнутися після тренування. Далі по плану у нього була бібліотека як у всіх. Він не дуже багато часу там проводив. І хоча йому можна було цього не робити, та він поважав Мальтуса. Тому працював скільки міг витримати.
Кімната для медитацій вражала своєю красою. Це був куточок лісу з галявиною. На якій була мʼяка зелена трава. А навкруги була купа різнокольорових дерев, через гілки яких просочувалися сонячні промені. Тут було трохи прохолодніше ніж в інших кімнатах, але при цьому температура була приємною. Навіть дихати було простіше та комфортніше. Це повʼязано з більшим вмістом кисню в кімнаті.
— Ого як тут все влаштовано. Я в шоці. Це магія якась?
— О, ні. Тут просто більше зосередження світлої енергії та повітря з більшим вмістом кисню.
— Привіт, Алія! Привіт, Малік!  Я чекав на Вас. Як настрій? - звернувся до них Май який сидів збоку галявини.
— Чудовий - відповіла дівчина.
Хлопець подивився на неї посміхнувся та підтвердив
— Так. Настрій дійсно чудовий.
— Вибач що уточнюю, Алія, та як ти себе почуваєш після вчорашнього. Я трохи хвилювався. Але подумав ти сильна та впораєшся, тому не став заходити.
— Було складно та все окей.
— Так. Я заходив ввечері до неї. Ми поговорили і все було чудово, як я зрозумів.
— Це добре. Вам сьогодні ще багато працювати. Бажаю успіхів. Малік гарно пояснює суть медитації. Будь уважною та слухай.
Після цих слів він підвівся та вийшов з кімнати. Малік та Алія залишилися наодинці. Дівчина ще деякий час  розглядала різні види дерев. Деяких вона навіть не бачила. Її душою поступово заволодів спокій. На мить вона навіть позіхнула.
— Бачу твоєму мозку тут занадто нудно. Та ми це виправимо. Ходімо. - хлопець взяв її за руку та повів за собою в центр галявини.
За кілька хвилин поки вони розміщувалися двері зникли, а дерева оточили їх уже зі всіх боків галявини. Алія була в піднесеному настрої. Це майже як в дома тільки трохи приємніше. Вона з дитинства полюбляла ліс.
— Вмощуйся зручніше. Нам багато сьогодні працювати. Ти раніше медитувала?
— Ні. Під час вивчення різних тактик бою були вправи на концентрацію тільки.
— Це вже плюс твоїм виклалачам. Задача медитації – це над концентрація. Суть в тому, щоби заспокоїти душу. Зробити відчуття яскравішими і зняти всі шари думок. Дати волю тілу та внутрішньому я.
— Що ти маєш на увазі коли говориш про шари думок?
— Це явище пізнається тільки в медитації. Наш мозок постійно мислить. Він генерує нові ідеї, повторює старі, відтворює чужі. Поки цей процес зациклений тобі рідко будуть приходити гарні ідеї.
— Але мої думки не мають шарів. Я просто думаю і все.
— Ти чуєш тільки перший шар. Деякі люди можуть чути другий. І ніколи підсвідомість. Та її завжди видно зовні. Підсвідомість ховає всі травми установи невпевненість. Там психіка ховає те, чого боїться та те, що може зашкодити свідомості. Тому медитувати будемо завжди вдвох. Я забороняю тобі практикуватися самій. Зараз нам треба зрозуміти які твої можливості. Я буду пояснювати як має працювати медитація а ти пробуй відчувати все. Сідай в позу лотоса.
Алія сіла як сказав Малік. Він розмістився зліва трохи позаду неї. Досить близько але не торкаючись її.
— Розслабся і довірся мені. — хлопець поклав руку їй на поперек. — Спину тримай рівно. Розслаб плечові мʼязи, мʼязи шиї. Погляд перед собою. Так. Тепер переведи його в метрі перед собою.
Він прибрав руку з попереку і поклав на плече. Трохи придушив мʼязи.
— Розслабляй. Потихеньку. — він трохи помʼяв їх поки не відчув що плечі опустилися вниз. — Тепер живіт. Вдих та видих має бути глибоким та з задіянням живота.
Малік повністю забрав від неї руки. Вона відчувала тільки його тепло та все ще спостерігала за різнобарвʼям дерев. Вона добре себе почувала.
— Дихай. Вдихай і видихай. Повільніше. Ще раз. Добре, тепер ноги.
Поклав руку на зовнішню сторону бедра.
— Розслабляй мʼязи ніг. Ще. — він трохи здавив мʼяз. — Добре.
Алія дивно себе почувала вона була і розслабленою, і при цьому сконцентрованою. Відчуття що її тіло було як натягнута струна. Окрім цього по ньому хвилями розливалося тепло.
— Тепер прийшов час поступово звільнити голову. Сповільнюй тривалість вдоху та видоху. Твоя задача вкластися в 15 секунд. Починай з трьох. Я буду повторювати з тобою. Також пропускай через себе потоки звуків навкруги: шелест листя, вітерець.
Малік сів поруч трохи далі. Він добре відчував її запах. Це була лаванда з ваніллю. Алія все більше його чарувала, та не так, як це робили дівчата зазвичай. Він навіть не розумів чому. Через деякий час вони дійшли необхідного числа.
— Чудово. Переходь на звичайне дихання, але глибоке. Зараз починається найскладніше. — він знову підсів та взяв її за запʼястя, намацав пульс. — Тобі треба поступово добитися тиші навколо. Не заглушити голоси в собі, а звести нанівець.
— Ого. Голова наче стала легшою.
— Продовжуй. Голоси стануть тихіше і ти відчуєш що вони не твої. Тут, як правило, ховаються загальні переконання твого оточення. Закривай очі і продовжуй. Коли думок не залишиться в голові відкривай очі. Якщо стане боляче або некомфортно під час медитації – припиняй, а коли відчуєш, що я міцно стиснув запʼястя – відкривай очі.
Алія продовжила сидіти мовчки. Було таке відчуття, що кожний вдих та видих робить її голову чистішою. Думок все менше і менше. На якусь мить вона наче опинилася в темній глибокій ямі, заповненою тишею. Навколо неї кружляли напів прозорі золотаві кулі. Залишаючи за собою шлейф золотавого кольору. Вони не наважувалися підлетіти ближче.
Легкість повністю заполонила її тіло. Через деякий час вона відчула як її руку наче скували кайдани. Стало незручно і Алія розплющила очі. Навкруги світ був більш яскравим. Кольори заграли новими переливами.
— Алія, чуєш мене?
— Так.
— Тримай концентрацію.
Їй вдалося ще деякий час протриматися в такому стані. На мить їй здалося що вона вільна від усього.
— На сьогодні досить. Ти була неперевершена. На моїй практиці ти перша хто зміг пройти весь шлях медитації. Та що відбулося в підсвідомості? Памʼятаєш?
— Нічого. Просто тиша.
— В тебе пульс був шалений. Там точно щось відбулося.
— Та ні, я б запамʼятала. Взагалі, медитації – це неперевершено. Я в шоці. Давай ще?
— Завтра. На сьогодні досить. Повечеряємо разом?
— Що? Скільки часу пройшло?
— Достатньо щоб зголодніти. І обід ми пропустили. Годину на відпочинок, душ і особисті справи. Я зайду за тобою.
Малік допоміг підвестися Алії. В неї трохи запаморочилася голова. Вона відступила на пів кроки назад. В цей момент хлопець встиг її під хватити. Дівчина відчувала його тепло. Швидко прийшовши до тями, вона встала.
— Вибач. Трохи запаморочилася голова.
— Все добре. Я поруч. Ти можеш на мене розраховувати. Давай я все ж проведу тебе до кімнати.
Коли вони вийшли з кімнати то побачили, що в капсулі вечоріло. В освітленні вже зʼявилася жовтизна.  В коридорі нікого не було. Навкруги стояла тиша.
— А де всі? Якось навіть моторошно.
— Все добре. Вони в бібліотеці. Ну можливо Кларк знову тренується.
Дійшовши разом до кімнати Алії, Малік промовив:
— Твоя задача відпочити. Подумай що будеш вечеряти.
— Добре. Дякую тобі.
На цих словах Алія зайшла до кімнати. Дівчина була вражена медитацією. Вона ніколи не була такою зосередженою. Більше всього їй сподобалася остання частина медитації де вона відкрила очі. Якщо так можно постійно сприймати світ це фантастика. Але зараз таке відчуття, що в неї пелена на очах і затуманений розум. Вона пішла набирати ванну та ніжитися в гарячій воді. Алія дуже полюбляла гарячу ванну. Так вона знімала напругу та не почувалася самотньою.
Малік задоволений зайшов до бібліотеки. Фдер та Мальтус все ще були там. Стопка книг по об’єму не змінилася, але змінився їх склад. Разом з ними був і Кларк. Він вже не брав участі в пошуку інформації, а просто читав одну з книг, що дістав з шафи поруч з Мальтусом
— Ви хоча б перерву робили?
— Чорт. Треба зробити.
Флер з незадоволеним виглядом обличчя подивилася на Мальтуса. Вона все чекала, що на сьогодні все, та він напевне захопився. Тільки він міг так глибоко зосередитися на справі, що не бачив нічого навкруги. Він навіть не помітив як на деякий час залишився наодинці. Дівчина показала на двері та помахала долонею від себе вперед. Сама ж залишилася сидіти. Вона хотіла дорозібрати купу на сьогодні.
— Та почекай. Зараз буде вражаюча історія про Алію. А судячи з того що Малік зайшов сяючи, то наша дівчинка дала жару. — уїдливо промовив Кларк.
— Ми з Алією тільки закінчили. Її вміння концентруватися вражає. Я ніколи не бачив, щоб людина пройшла всі стадії медитації з першого разу. Єдине що мене тривожить це її підсвідомість. Вона коли розривала останній шар думок – її пульс був надто високий. Вона сама нічого не пам’ятає. Думаю, що самі думки вона не пам’ятає. Мені говорила тільки про образи. 
Тут зайшов Май. Він був з ледь помітним рум’янцем. Після медитації він встиг трохи попрацювати в бібліотеці. А далі завис на тренуванні і тільки закінчив.
— Це досить дивно. — прокоментував Май сказане Маліком.
— Що саме з того, що я розповів?
— Та все. Ніхто на початку не може одразу перейти на такий рівень сприйняття. Хоча Алія може бути непередбачуваною в розвитку.
— Ну так. Вонаж обрана. Всесильна та могутня - Мері Сью. Бла, бла, бла.
— Кларк, не поспішай з висновками. Нам треба розібратися з цим. Мене більше хвилює чи вплинула підсвідомість на її свідомість. Вона в себе? - спитав Мальтус.
— Так. Домовилися з нею що через годину її заберу.
— Нетреба. Я сам за нею зайду. Ти йди готуйся до вечері. Завтра планую дати їй першу енергетичну вправу.
— Не зарано? Ми завтра збиралися продовжити з медитацією.
— Це не завадить. Медитуйте рано в ранці. Ми будемо тут працювати вранці. Далі я займуся Алією, а ви чим хочете. Післязавтра буде день без тренувань, медитацій та роботи. Час відпочити нам всім.
— Прийнято. - сказав Малік та вийшов з кімнати.
— А тим хто не встиг заморитися?
— Тоді можеш завтра весь день тренуватися до відмови тіла, Кларку. А післязавтра відпочивати, як я сказав. Не забувайте – це є більш рекомендацією ніж наказом до дії. Ви можете займатися чим завгодно в свій вихідний. Та відпочинок має бути.
Мальтус прямував до виходу. За ним піщла Флер. Вона на виході з кімнати вхопила його за зап’ястя та подивилася йому у вічі. Це тривало кілька секунд. Мальтус згадав що обіцяв цей вечер провести з нею.
— Дякую, люба. — ледь чутно промовив чоловік.
Він глянув у слід Маліку. Той вже заходив до своєї кімнати. Наздоганяти його не було сенсу. Він би не встиг.
— Май. Ходімо зі мною. Я привітаю Алію, а ти спробуй виявити вплив підсвідомості. Розповіси завтра за роботою вранці що виявиш.
Поки Май збирався з думками та прямував до Мальтуса, останній ледь чутно промовив:
— Вечерю я нам візьму. Ти як будеш готова - приходь. Не сиди довго за книгами.
Мальтус йшов по коридору мовчки порчу з Маєм. В його голові думки про Алію змінювали одна одну. З одного боку він радів, бо результат дівчини його вразив, та з іншого - щось тут явно не те. І з цим їм доведеться розібратися.
Підійшовши до кімнати, Май постукав. Відчинилися двері і Алія здивовано почала виходити з кімнати.
— Ти чекала Маліка напевно. Він готується до вечері. Я тебе до нього проведу. - сказав Май та протягнув дівчині руку.
— І я вітаю тебе, Алія! Твій наставник встиг тебе похвалити. Тому завтра після обіду ми почнемо перше тренування з енергією.
— Ого. Я в захваті. Дякую, Мальтусе.
— Ну все. Приємного Вам вечора. Мене чекають справи. - чоловік поспішно попрямував на кухню.
— Ти сьогодні зірка. Нічого дивного не памʼятаєш?
— Малік майже те саме запитував. Нічого такого просто тиша … і ще золотаві напівпрозорі кулі. Зараз згадала.
Май взяв дівчину за руку і повільно почав гладити її зовнішню сторону і продовжив говорити.
— Тобі треба розслабитись і спробувати пригадати що там було. Це важливо. - він підійшов ближче що аж відчув її серцебиття.
— Ні нічого. Просто кулі які були далеко та не підлітали близько. Ти надто хвилюєшся.
— Добре, вибач що трохи надавив на тебе. Я хвилююся. Бо ти досить молода душа а вже випробування. Такого ніколи не було.
— Ти мені зараз легше не зробив. Хоча поруч з тобою я відчуваю спокій.
За хвилину в дверях поряд зʼявився Малік. Він явно виглядав свіжіше ніж після того як вони помедитували. Від нього приємно пахло зрізаною ялинкою. Алія одразу згадала дім коли раз в рік в центральному залі ставили це дерево і відмічали зміну року. Вона згадала маму, яка завжди була поруч і особливо опікувала її в ці моменти.
— Я помітив що ти ще не за вечерею. Дозволь тебе вкрасти. — Малік протянув їй руку. — Не хвилюйся я про неї попіклуюся.
Май затримав погляд на декілька хвилин на хлопцеві. А потім відступив. Глянув на Алію посміхнувся та мовив:
— Приємного вечора! - сказав він та пішов до себе.
Алія залишилася з Маліком на одинці. Їй стало трохи ніяково. Вона була в піднесеному настрою після новин Мальтуса, та схвильована зустріччю з Маєм. Дівчина вже встигла нафантазувати як проведе час з ним і забула про домовленість. Тому після того як Малік пішов вона трохи розчарувалася.
— Боже. Ти така гарна.
— Це просто чистий одяг. Він такий самий як в день. - сказала дівчина і поклала свою руку в його.
— Так справа не в ньому. У тебе м’які риси обличчя. Гарна фігура. Це в купі чарує. — він говорив це з щирістю, як і всім іншим жінкам з якими він фліртував.
— Дякую. Я не часто чула такі приємні речі від чоловіків.
— Це дивно.
— На справді ні. Моє життя з 5 років досить передбачуване. Я не мала часу на розваги і спілкування з хлопцями. Були тренера 40-50 років. З ними було класно тренуватися, та не більше.
— Думаю тобі з нами буде зовсім не цікаво. Але я зроблю все щоб ще було не так.
— Та ні. Все добре. Мені цікаво.
— Це поки що. З часом буде нудно. Нам не 50, 10 і навіть не 1000 років. Наш досвід відображається в спілкуванні. Ходімо, За вечерею розкажу.
Малік обережно потягнув її руку до себе даючи зрозуміти, що вони йдуть. Коли Алія вийшла з кімнати хлопець відпустив руку та закрив двері її кімнати. Повернувшись в сторону кухні він побачив Кларка що йшов на зустріч. В думках він вже приміряв, як буде захищати дівчину від уїдливих коментарів близнюка. Коли вони порвінялися Кларк промовив:
— Чув про твій успіх. Вітаю. — на цій фразі він зміряв поглядом з ніг до голови дівчину та продовжив. — Сподіваюся, що вдасться й побачити.
Поки Алія думала що краще відповісти, він пройшов повз та майже доходив до кімнати.
— Дякую. — стоячи спиною промовила дівчина і почула як закриваються двері кімнати.
— Вибач його. Він завжди такий бурчун.
— Ти про що? Він просто мене привітав. Хіба не ти говорив, що ви старожили трохи дивні?
— Це не зовсім те про що я говорив, але добре що ти не образилася.
Малік трохи себе стримав. Він вирішив не втручатися у відносини цих двох. Бо знав, що у брата вони різні зі всими. І хоча він той ще проноза, але - відповідальний та добрий у потрібні моменти.
Вони дійшли до кухні. Вона була пустою та трохи пахла їжею. В Алії розгулявся аппетит. Вона взяла з шафи вечерю та всілася за стіл. Поки компаньйон обирав що він буде їсти, дівчина вирішила трохи порозпитувати його.
— Чому Май такий відсторонений і без пристрасний? Іноді здається що йому нічого не потрібно в цьому світі. Він просто непохитний.
— Це особливість безсмертя мабудь. Хоча я також довго живу але пристрасті у мене вистачає. Чому ти за нього запитала? - сказів Малік та сів на проти неї.
— Ну у нього руків’я. І він має бути поруч щоб перемогти Ликола. А ще… - і дівчина замовкла
— Що? Продовжуй.
— Та нічого.
— Прошу говори.
— Він не до кінця ним володіє.
— А. Ти про це. Так. Є таке. Думаю він скоро відновится. Я якось розпитував про це Мальтуса. Бо вони з Флер і Маєм найперші заснували орден і знайшли нас. Відповідь в балансі. А як на мене Май най збалансований тут. Тому не хвилюйся.
— Чому мене всі застерігали бути обережною з тобою? Як на мене ти гарний друг.
Від цих слів хлопця аж смикнуло. Він відповів:
— Я не очікував, що будут настільки відверті питання.
— Ти ж сам просив продовжувати.
— Він просто не вміє ділити почуття та роботу. — з цієї фрази в кімнату зайшов Кларк. — Не хвилюйтесь я вже йду.
Він дістав з шафи вечерю та вийшов.
— Що він мав на увазі, Маліку?
— Були раніше в мене такі випадки. Але зараз все в минулому. Ми тут і у нас є важлива ціль.
— Я тобі вірю, бо все таки ти мій наставник. Я ж не думаю, що тебе б приставили до мене з поганою славою.
— А ти ще й мила. — посміхнувся Малік та згадав останню сутичку з Флер, яка його ледь не вбила коли зрозуміла що він намагається з ним фліртувати.
Вечерю вони доїдали в тиші. Алія прокручувала в собі відчуття після медитації. Їй подобалося воно. Така легкість. Вона з нетерпінням чекатиме завтрішнього дня. Крім цього їй приємно, що всі помітили її результати. Вона не дарма старалась. Закінчивши трапезу вони прибрали за собою та вийшли в коридор.
— Я трохи хвилююся. З одного боку в процесі медитації все було добре і вийшло краще ніж я сподівалася і ви всі помітила, та чомусь мені не радісно. Раз я вже обпалилася коли тренувалась з Дублем.
— Не забивай собі голову зайвим. Немає сенсу витрачати сили на те, що ще не трапилося.
Малік взяв за руку Алію біля її кімнати. Так що його долоня була внизу, а з верху була її білосніжна рука. Він відчував і її м’якість і в той же час грубість в деяких містах. Це були сліди виснажливих тренувань.  Вона відчувала заспокійливий запах зрізаної ялини. Їй була приємна турбота, але вона все одно сприймала хлопця за друга. Їй було зручно мати людину, яка грала б за неї в цій підготовці.
— Дякую. Мені приємно, що ти в мене віриш. Солодких снів та до зустрічі вранці. — дівчина торкнулася своєю долонею руки Маліка в якій лежала її рука та посміхнулася.
— Надобраніч. Завтра рано вранці чекатиму тебе в медитаційній. Відсипайся. Завтра буде тяжкий день.
Малік сидів в себе в кімнаті. Згадував моменти цього дня. Він до кінця не міг зрозуміти, що його так приваблює в Алії. Але він розумів, що вона йому подобається більше ніж усі попередні його дівчата. У двері постукали. Хлопець підвівся та жваво підійшов до дверей. Коли за ними побачив Кларка сказав:
— А, це ти.
— Я теж радий тебе бачити. Приніс твій улюблений како. Можно?
Малік на хвилину завмер. Він явно не хотів вислухувати нудні повчальні коментарі брата. Помітивши вагання брата Кларк додав:
— Я не буду нічого коментувати стосовно Алії. Обіцяю. І колкощів на тему, що вона тобі подобається також не буде. Обіцяю
— Вона мені не подобається.
— Добре. Не буде колкощів стосовно того, що вона тобі не подобається. — засміявся він та просунув какао брату.
— Пам’ятай, ти дав слово. — промовив другий та відійшов у бік даючи пройти Кларку в середину.
— А в тебе приємно. — заходячи до кімнати сказав він.
В кімната була виконана з ялини, меблі були обтягнуті чорною шкірою а ліжко застелене темно вишневим оксамитом. біля дверей був розташований камін. В ньому повільно потріскували дрова які розносили по кімнаті приємний запах печі.
— Найприємніші спогади пов'язані зі схожою атмосферою. То про що ти хотів поговорити? — запитав Малік.
Він сів на ліжко біля стіни спершись на неї та жестом запропонував Кларку присісти.
— Як у тебе справи?
— Як бачиш все добре.
— Невже ти не хвилюєшся стосовно твого успіху в викладанні? Сьогодні явно щось пішло не так. І ти про це знаєш.
— Ти говорив що не будеш запитувати про неї.
— А я і не про неї, а про тебе. Чи достатньо буде твоїх сил, щоб в потрібний момент все зупинити.
— Ти в мені сумніваєшся?
— В тобі ніколи. Та ми в нових умовах, де все може піти далеко не по плану. І якщо ми п’ятеро перевірені часом то…
— Алія є загрозою.
— Я цього не казав. Просто будь відвертий з собою і бережи себе. Я звісно часто бачу все в більш сумному розвитку подій. Але завжди є світлий шлях.
— Ти ж знаєш я сама обачність. Все буде супер добре.
— А ти знаєш, що я вб’ю будь кого, хто завдасть тобі шкоди.
— Цього не знадобиться.
— Приємного вечора. Не буду в тебе засиджуватися. Надобраніч.
— Надобраніч. Дякую, що зайшов.
Перші дні в капсулі пройшли досить неоднозначно. У будь якому разі орден зрушився з мертвої точки. Та чи можно вважати такий результат успішним. Попереду спітнілі часи удосконалень та слідування меті. Побачимо, що буде далі.